А от цікаво, що було б, якщо командувачем Континентальної армії був би не Джордж Вашингтон, ідеологом війни за незалежність – не Бенджамін Франклін, генералом – не Річард Монтгомері, а, скажімо, актор кабаре в Нью-Йорку, який пропонував би північноамериканським штатам сісти за стіл переговорів і зійтися з Британською імперією десь посередині?
Що б собою зараз являли США, і де б вони були, цікаво. Залишилася б хоча б половина від початкових тринадцяти штатів, що оголосили незалежність? Перевершувала б економіка США сьогодні економіку Гондурасу? Кого б призначала зараз Єлизавета Друга керуючим своєю пересічною, і, треба визнати, другорядною після Ост-Індії, колонією?
Що було б, якщо під час Війни судного дня на чолі Ізраїлю стояла б не Голда Меїр, а мільярдерка, що загнала Ізраїль в арабське нафтове рабство і зробила мільярди саме на цьому рабстві? Яка пропонувала б цілуватися в ясна з Абдель Насером і знизити ціни на газ? Який іслам був би зараз в Тель-Авіві – шиїтський або сунітський? У школах Хайфи арабську вивчали б за йорданськими або єгипетськими підручниками? Перевищувала б економіка Ізраїлю економіку – от у цьому випадку навіть не знаю – Гани? Ємену? Тувалу?
Де були б зараз Нідерланди, якщо під час війни за незалежність не громили б іспанську армаду в Гібралтарі, а сіли б за стіл переговорів з Іспанською імперією і зійшлися посередині? Ніяких тобі виборів – король і король. У спадок. Іспанський. Відправляли б дітей до іспанської армії горіти в танках у Країні Басків. Хамон, правда, був би дешевий.
21 квітня 2019 року в Україні буде вирішуватися не те, якими будуть тарифи на газ, який буде рейтинг корупції та коли знімуть мораторій на землю, а якою буде Україна через двісті-триста років.
Я не розумію, як цього можна не усвідомлювати.
В рамках проекту "Журналістика без посередників"
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени