Як завершиться війна. Сценарії перемоги та поразки

Почати треба з усвідомлення, що стратегічною метою Росії є не захоплення територій (у неї своїх вистачає, нерозвинених і занедбаних), а ліквідація української державності й ідентичності. Отже, головною ознакою перемоги є збереження українського суверенітету, тобто спроможності проводити внутрішню й зовнішню політику в інтересах країни та громадян. Другий ключовий фактор лежить у сфері глобальної політики. Баланс між силою права (альянси, домовленості, міжнародні інституції) та правом сили (домінування великих над малими, зони виключних інтересів та ситуативні союзи) похитнувся в бік другого. Тепер важливо, чи зможе Європа, що прагне сили права, збалансувати Америку, що рухається в бік права сили.

Українське суспільство уникає дискусій про перемогу й поразку

Маючи два ці фактори, один із яких розглядаємо у трьох варіантах (суверенітет необмежений, примусово обмежений, втрачений), інший у двох варіантах (сила права чи право сили), отримуємо простір можливого майбутнього із шести сценаріїв. Українська інноваційність, героїзм та стійкість, мережевість суспільства у поєднанні з європейською підтримкою протистоять потужності російської авторитарної держави з її гігантськими ресурсами (ще й підтримкою інших авторитарних країн), і майбутні підсумки цього протистояння не визначені наперед.

Сценарій «Перемога і сталий мир»

Сила права у міжнародній політиці, необмежений суверенітет України

Найбажаніший, малоймовірний, довгостроковий

Це сценарій нашої мрії: Україна перемогла, агресор покараний, території повністю звільнені, розгортаються європейська інтеграція й економічне відновлення. Для цього потрібно, щоб Україна швидко розв’язала всі накопичені проблеми в Силах оборони та в оборонній промисловості, забезпечивши собі переваги в технології та управлінні, водночас США та Європа консолідувалися би в підтримці України та в тиску на Росію. Тоді Європа отримує стабільний мир і поштовх для розвитку, а в Росії починаються глибокі політичні перетворення (описані в Маніфесті сталого миру), що унеможливлюють наступну війну.

В Україні відновлюються демократичний розвиток, інституційна розбудова та децентралізація. Економіка отримує значні іноземні інвестиції й швидке зростання, а євроінтеграція відкриває доступ до великого ринку. Деокуповані території поступово повертаються до нормального життя через перехідний правовий режим. Значна частина українців, що виїхали, повертаються в країну. Ветерани інтегруються у мирне життя. Попри величезні втрати, нанесені війною, панують оптимізм, солідарність, згуртованість.

Сценарій «Гнила угода»

Сила права у міжнародній політиці, примусово обмежений суверенітет України

Найбільш імовірний, середньостроковий

Світ нав’язує Україні певні обмеження відповідно до російських вимог, але в цілому країна зберігає суверенітет, суб'єктність і здатність запобігти наступній агресії. Приблизним аналогом може служити Фінляндія після Зимової війни 1939−1940. «Гнила угода» може бути представлена широким спектром варіантів: від жорсткої нав’язаної капітуляції з втратою територій та поверненням в Україну російських політичних, культурних, релігійних організацій, що буде розцінене суспільством як зрада й призведе до протестів, — до м’якої заморозки конфлікту з припиненням вогню, але без офіційних домовленостей, що буде використано обома супротивниками для переозброєння.

У цьому сценарії Україна залишається залежною від партнерів слабкою демократією з елементами авторитаризму та високою централізацією. Євроінтеграція та реформи гальмуються, поширюються євроскептицизм і антиамериканізм, які будуть використані й профінансовані Росією та Китаєм. Економіка отримує обережні й переважно короткострокові інвестиції, переважає сировинний експорт, зростає тінізація, незначне економічне зростання з'їдають витрати на Сили оборони та соціальний захист. Суспільство залишається розділеним по різних лініях (що використовує Росія) та погано адаптованим до ветеранів і вразливих груп, продовжується еміграція. Панують невизначеність, тривожність, водночас зберігається надія — але не на окупованих територіях.

Сценарій «Повтор 1917−1921»

Сила права у міжнародній політиці, втрачений суверенітет України

Поганий, малоймовірний, довгостроковий

Тиск міжнародних партнерів та брак їхньої допомоги призводять до фактичної політичної поразки України, визнаної світом як прийнятний шлях завершення війни заради начебто відновлення світового порядку, як у 1917−1921. В Україні встановлений маріонетковий уряд, керований із Москви, що розгортає репресії проти найбільш проукраїнських соціальних груп, політику русифікації та знищення ідентичності. Водночас формуються уряд в екзилі, партизанський рух і підпілля. Українці за кордоном здійснюватимуть не лише протестні акції, а й терористичні акти відплати. Економіка протягом перших двох років упаде вдвічі, очікуються гіперінфляція, крах фінансової системи, нормою стануть тіньовий обіг і бартер. Російські еліти поглинатимуть привабливі активи. Масова еміграція призведе до знелюднення земель, які так само масово заселятимуть примусовими переселенцями з Росії.

Сценарій «Перемога бджіл над ведмедем»

Право сили в міжнародній політиці, необмежений суверенітет України

Другий бажаний, імовірний, нестійкий

Україні вдається досягти перемоги в умовах глобальної невизначеності — завдяки поєднанню власної інноваційності та згуртованості, підтримки «коаліції рішучих» та економічної слабкості Росії. Дуже приблизним аналогом може служити Ізраїль. Цей сценарій маємо, якщо альянс США та ЄС вичерпаний, пряма загроза з боку Росії змушує Європу консолідуватися, і тоді Україна стає критично важливим безпековим фактором для Європи. Водночас Україна мусить повною мірою проявити свої найсильніші сторони, швидко провести необхідні реформи, посилити свої позиції в Європі та в країнах Глобального Півдня.

У нас можливий як демократичний, так і автократичний політичний розвиток. Тимчасово окуповані території перетворюються на «сіру зону» без чітких правил. Інвестиції надходять переважно в інфраструктуру, оборонну промисловість і венчурні галузі. Економіка розвивається нестабільно, з періодами пікового зростання та сповільнення. Відновлюється стиль життя, коли кілька поколінь жили разом, допомагаючи одне одному в умовах відсутності державної підтримки. Суспільство залишається сильно поляризованим.

Сценарій «Нестійка рівновага»

Право сили у міжнародній політиці, примусово обмежений суверенітет України

Небажаний, імовірний, дуже нестійкий

Цей сценарій описує нестійку ситуацію, яка може змінитися в той чи інший бік. Приблизним аналогом може служити ранньомодерна козацька держава. Україна вимушена де-факто визнати вимоги Росії, в тому числі відмовитися від тимчасово окупованих територій, обмежити ЗСУ та іноземну допомогу, повернути в політичний, культурний та інформаційний простір російські організації. Водночас Україні вдається зберегти обмежений суверенітет. Оскільки жодні домовленості не діють, ситуація нестабільна, кожна сторона намагається розвернути її у свій бік. Міжнародні партнери змінили фокус з України на інші проблеми, залишається лише гуманітарна допомога. В Україні ймовірно авторитарне правління (хунта), підживлення ресентименту. Економіка дезінтегрована та стагнує. Корупція глибока, інвестицій немає, технологічний рівень деградує, інфраструктура не модернізується. Виїжджають найактивніші, суспільство сильно поляризоване. Цей сценарій переходить або в «Перемогу бджіл над ведмедем» у випадку консолідації суспільства, або у «Гнилу угоду» у випадку активної позиції Заходу, або за відсутності цих позитивних факторів — у «Глобальний ДНР».

Сценарій «Глобальний ДНР»

Право сили у міжнародній політиці, втрачений суверенітет України

Найгірший, малоймовірний, довгостроковий

Цей сценарій описує майбутнє, у якому Україна зазнала поразки, але надія на відродження не втрачена остаточно, бо окупація не визнана міжнародною спільнотою. Дуже приблизним аналогом можуть служити країни Балтії після Другої світової. У цьому сценарії маємо суцільну окупацію України, російську тоталітарну політику, колонізацію, мілітаризацію, демографічну катастрофу, руйнування економіки, суспільну травму. Спротив продовжується у різних формах, культура зберігається у діаспорі. Надія на звільнення пов’язується з ослабленням імперії в майбутньому.

Що робити

Не все залежить від нас, але чимало залежить від нас. Зосередимося на тому, що робити українському суспільству, щоб уникнути небажаних сценаріїв та досягти бажаних.

По-перше, чітко розуміти прийнятні та неприйнятні умови миру, публічно дискутувати про майбутнє, щоб уникнути нав’язаних зовні «угод» без суспільного мандата. По-друге, зберігати єдність: мінімізувати внутрішні лінії розколу, протидіяти використанню цих поділів ворогом. По-третє, розвивати ідентичність і культуру, мову й історичну пам’ять, щоб протистояти стратегіям русифікації.

Четверте: розвивати економічну й технологічну спроможність через громадські ініціативи, підприємництво, волонтерські та кооперативні моделі. П’яте: тиснути на владу для продовження реформ навіть у періоди «втоми від війни», запобігаючи авторитарним тенденціям і корупції, відстоювати свободу слова.

Шосте: зберігати здоровий глузд, раціональне, критичне мислення, дбати про добробут і ментальне та фізичне здоров’я близьких, навчатися нового й використовувати можливості.