Мені хотілося вірити своїм дітям, коли вони розповідали мені, що робили або з ким були. Однак іноді я підозрював, що вони не до кінця чесні зі мною або не хочуть обговорювати делікатні теми.
Діти, особливо підлітки, часто говорять батькам правду, коли знають, що ті схвалять їхні дії, але починають ухилятися або навіть відверто брешуть, якщо розуміють, що дорослі не схвалять. Як небайдужі батьки ви серйозно ставитеся до того, що говорять вам ваші діти. На щастя, здебільшого і малюки, і підлітки кажуть правду і вам нема про що переживати. Однак варто занепокоїтися, якщо вони починають ухилятися або обманювати, тому що або знають, що зробили щось, що ви б не схвалили, або не хочуть обговорювати делікатну тему.
Коли виникає підозра, що дитина бреше, батькам потрібно оцінити ситуацію, у якій це відбувається.
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
За деяких обставин варто негайно втрутитися, щоб завадити дитині порушити закон або якимось іншим чином нашкодити собі. Однак в інших ситуаціях можна вирішити просто поспостерігати за поведінкою своїх нащадків, щоб ті навчилися ухвалювати складні рішення, набувати нових навичок або робити висновки з невдач. Важливий момент: ви маєте знати, що роблять ваші діти, так, щоб вони не знали, що ви знаєте. Якщо їхні дії вийдуть із-під контролю, ви завжди зможете втрутитися і вжити заходів. Знати, що роблять ваші діти, відстежувати їхню поведінку і діяти на випередження набагато краще, ніж не здогадуватися, що вони творять.
Батькам хочеться вірити своїм дітям
Батькам хочеться вірити своїм дітям, навіть коли факти свідчать про протилежне. Це нормальна реакція, оскільки люди загалом схильні вірити іншим. Це явище, відоме як «упередженість правдивості», дає змогу ефективно функціонувати суспільству й торгівлі. Якби такої упередженості не існувало, люди витрачали б непомірну кількість часу на перевірку інформації, наданої іншими. Упередженість правдивості проявляється сильніше, коли оповідач — близький друг, дружина/чоловік або дитина, і слабшає, коли люди усвідомлюють, що існує імовірність обману. Через упередженість правдивості батькам властиво вірити своїм дітям, навіть якщо в розповідях дітей є нестиковки. Найкращий захист від упередженості правдивості — розумний скептицизм. Зверніть увагу на різницю між такими діалогами.
Діалог № 1
Батько: Як твої оцінки?
Син: Добре. Я прекрасно справляюся в цьому семестрі.
Батько: Чудово. Я знаю, що ти хороший учень.
Діалог№ 2
Батько: Як твої оцінки?
Син: Добре. Я чудово справляюся в цьому семестрі.
Батько: Чудово справляєшся, кажеш, — злегка підвищуючи голос.
Син: Ну, принаймні, з більшістю предметів.
Батько: Давай поговоримо про ті предмети, з якими ти не справляєшся.
Син: Математика дуже складна. Ми зараз проходимо алгебру.
Батько: Я непогано знаю алгебру. Що, коли ми будемо щовечора по годині або по дві разом розбирати твоє домашнє завдання?
Син: Круто. Дякую.
У першому прикладі батько прийняв відповідь сина за чисту монету, бо йому хотілося вірити, що син добре вчиться. А в другому прикладі батько застосував критичний скептицизм. Його відповідь — «Чудово справляєшся, кажеш» — не була ні твердженням, ні запитанням, але при цьому висловлювала легкий сумнів. Якби син справді добре вчився з усіх предметів, він би сказав щось на кшталт: «Так, жодних проблем». Але оскільки в сина були проблеми з алгеброю, він гостро відреагував на легкий скептицизм батька. Такий скептицизм створює ілюзію, ніби батько знає, що в сина проблеми в школі, хоча насправді він цього не знав. У цьому випадку батькові вдалося протистояти упередженості правдивості за допомогою критичного скептицизму, не викликаючи в сина захисної реакції.
Більше порад Джек Шафер дає у своїй книжці «Включаємо чарівність за методикою спецслужб», перекладеній 18 мовами.
Переклад NV
Опубліковано з дозволу автора. Републікація повної версії тексту заборонена
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут