Росія прославляє війну та навчає дітей в окупованому Криму як вбивати, і жодних уроків не було винесено з масового вбивства у Керчі 17 жовтня 2018 року, де застрелили 20 студентів та вчителів. Зовсім навпаки, тепер на вході в іншу кримську школу дітей перед уроками вітає статуя, що розмахує зброєю.
Школа № 26 у Сімферополі з 2016 року носить ім'я Михайла Калашникова, російського військового інженера та винахідника кількох типів зброї. Та лише у листопаді 2019-го, з нагоди сторіччя з дня народження Калашникова, було встановлено його пам’ятник, що тримає винайдений ним кулемет.
Це шокуюча картинка, та загалом типова як на ту мілітаризацію, що Росія принесла в Крим. У сімферопольській школі № 18 були організовані «військово-спортивні ігри» з нагоди річниці Калашникова. Це було щонайменше вдруге у 2019 році, коли такі ігри проводились у школі, а діти були одягнені в уніформи, що вочевидь імітують одяг російських збройних сил. Діти та підлітки демонстрували, як вони вміють стріляти, складати та розкладати гвинтівки Калашникова, а також заправляти їх.
Судячи з тих «військово-патріотичних» таборів, які Росія теж проводить, скоріше за все, активності включають і пропаганду «російської історії», що безсумнівно містить і вкрай оманливий наратив на обґрунтування анексії Криму.
У тій же школі № 18 розповсюджують фотографії свого загону Юнармії, що побувала в Перевальному, «щоб зустрітись зі старими друзями та погратись у лазерні бої». Російське міністерство оборони намагається залучити один мільйон дітей та молодих людей до цієї своєї «армії», і скоріше за все, що дуже багато шкіл окупованого Криму мають власні загони. Наприкінці жовтня з’явилась новина про те, що Росія долучила до лав Юнармії 1500 дітей та молодих людей з Севастополя.
Були також і новини, які вказували на прямий примус до подібної участі, що неминуче повинно розглядатись як неабиякий тиск на школи, дітей та їх батьків.
Ця «юна армія» — мілітаристське крило «Російського руху школярів», створене президентським указом у жовтні 2015 року, та спрямоване на плекання «системи цінностей, притаманних російському суспільству». «Молода Гвардія» має «нести відповідальність за питання, пов’язані з військово-патріотичним вихованням молоді».
Будучи формально частиною «Російського руху школярів», Юнармія вочевидь керована російським міністерством оборони. У своєму аналізі нового покоління, оглядач Роман Попков написав, що російські генерали публічно визнають, що хочуть навчати дітей вести бій з раннього віку. Сергій Шойгу, путінський міністр оборони, говорив про значний вклад руху Юнармії у популяризацію військової ідеології та створення особливого зв’язку між «молодими росіянами та армією».
Росія грубо порушує міжнародне законодавство, як призиваючи до військової служби в окупованому Криму, так і своїми відвертими зусиллями на прославляння військової служби та самої війни серед молодих кримчан.
Загалом така діяльність розважає багатьох малих дітей, і Росія витрачає величезні суми грошей на них, у той час як на інші активності коштів виділяється мало, або і зовсім не перепадає. Утім, мілітаризація служить для певної мети і ту небезпеку, що йде від пропаганди разом із «військово-патріотичною активністю», не можна недооцінювати.
Той факт, що моторошна різанина в коледжі вперше сталась за часів російської окупації, ще не означає наявність причинно-наслідкового зв’язку, проте певні питання мали би підняти, а цього не сталося.
17 жовтня 2018 року Влад Росляков, 18-річний студент Керченського політехнічного коледжу, детонував вибуховий пристрій, застрелив 15 інших студентів і 5 викладачів, у тому числі нібито себе. Нічого подібного ніколи не траплялось в Україні.
Ми можемо лише здогадуватись, чи наростаюча мілітаризація під російською окупацією зіграла свою роль, утім спроби російського президента Володимира Путіна звинуватити в тому «глобалізацію» були цинічними та несумісними, особливо після того як він сам запропонував державі ще більше втручатись у те, щоб забезпечити молодь нібито відсутнім «необхідним, цікавим та корисним» контентом.
Від самого початку було очевидно, що російська влада не виявляла особливого інтересу до належного розслідування. Російські та проросійські кримські медіа були більш ніж охочі розглядати цю трагедію як тероризм, що дало їм змогу цитувати насаджених росіянами кримських топ-чиновників, які заявляли, що за цим нападом стоїть Україна, а також, що злочинець нібито «виглядав як татарин». Скоро стало очевидно, що молодий чоловік був слов’янського походження, і, як зазначають, з пропутінськими сентиментами, і російський розвідувальний комітет змінив класифікацію цього злочину з теракту на масове вбивство. Підконтрольні російські медіа, в свою чергу, почали використовувати трагедію для розпалення ворожнечі до свідків Єгови, яких переслідує Росія (нібито існував незначний зв’язок між матір'ю Рослякова та свідками Єгови).
Можливо, всебічне розслідування того, як молодий чоловік зумів дістати таку зброю, і було проведене, та в публічний простір нічого не потрапило. Ніщо не вказує на те, що були спроби зрозуміти, чому так сталось, а питання про те, чи зіграв небувалий рівень мілітаризації у цій історії свою роль, розглядалось.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Галі Койнаш. Републікацію повної версії тексту заборонено
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ