Коли я був у Харкові у грудні минулого року, я зміг особисто побачити результати протимінних заходів, які організовує Швейцарський фонд з протимінної діяльності. Я побачив сімейний ігровий майданчик, повний мін, і відвідав навчальний урок, де дітям розповідали про мінну безпеку. Діти виявляли неабиякий ентузіазм у щирому прагненні зрозуміти та дізнатися про ці небезпеки. Це створило несподіваний — але бажаний — контраст із серйозністю теми.
За два роки повномасштабної війни Україна стала однією із найбільш замінованих країн світу. Потенційно може бути забруднено близько 25% її території. Це територія втричі більша, ніж моя рідна країна. У небезпеці перебувають понад 6 мільйонів людей.
У 2005 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 4 квітня Міжнародним днем просвіти з питань мінної небезпеки та розмінування. Міни, вибухонебезпечні залишки війни та саморобні вибухові пристрої є страшним лихом, що завдає величезних страждань. Ці пристрої часто залишаються активними протягом кількох десятиліть, навіть після закінчення бойових дій, приховані від нашого погляду. Але лише один крок, один дотик, одна секунда, і ці сплячі небезпеки можуть зруйнувати життя. Вони забруднюють великі поля, перешкоджають економічному та соціальному розвитку і становлять небезпеку для цивільних.
Як і в багатьох інших справах, які роблять українці, мене вражає їхня готовність та винахідливість
Через дев’ятнадцять років ця дата актуальна для України як ніколи. Протягом кількох місяців кількість драматичних подій зростає: фермери наступають на протитанкові міни, обробляючи свої поля, а цивільних, зокрема і дітей, розривають на шматки вибухові пристрої чи протипіхотні міни, які вони знаходять на своїх подвір'ях або під час розчищення завалів своїх будинків.
Моя країна, Швейцарія, вирішила зробити гуманітарне розмінування пріоритетом у своїй підтримці України. Уряд Швейцарії ухвалив рішення виділити 100 мільйонів євро на реалізацію проєктів в Україні протягом наступних чотирьох років.
Є багато причин, чому розмінування є пріоритетом для України. Але чому це також наш пріоритет?
Відповідь прихована в ще одному питанні: як можна відновити країну, якщо спочатку не розмінувати її? Вам потрібно позбутися мін, перш ніж ви зможете створити нові сільськогосподарські угіддя, побудувати школи, дозволити населенню повернутись у свої села. Нам потрібно зробити так, щоб українці могли мати життя, вільне від мінних небезпек. Розмінування сьогодні є абсолютною надзвичайною ситуацією та необхідною умовою відновлення країни.
Перш ніж представляти свою країну в Україні, я мав можливість брати участь у численних зустрічах, пов’язаних з гуманітарним роззброєнням. У той час я відповідав за ці питання в Постійному представництві Швейцарії при ООН у Женеві. Я підтримував нашу прихильність світу, вільному від мін. Ми боролися за захист цивільного населення та просування міжнародного гуманітарного права. А Конвенція з протипіхотних наземних мін, відома як «Оттавська конвенція», залишається більш ніж будь-коли найважливішим багатостороннім інструментом, який необхідно зберегти. Це зобов’язання Швейцарії є частиною її гуманітарної традиції у ширшому розумінні. З 1990-х років Женева зарекомендувала себе як центр передового досвіду в галузі гуманітарного роззброєння, зокрема завдяки роботі Женевського міжнародного центру з гуманітарного розмінування (GICHD) та Швейцарського фонду з протимінної діяльності (FSD).
Ми також тісно співпрацюємо із цими двома партнерами в Україні. Протягом десяти років GICHD організовував для української сторони навчання, надавав стратегічну підтримку та проводив технічні консультації для зміцнення потенціалу державних установ. Водночас FSD, що працює в країні з 2015 року, проводить масштабні операції з розмінування в Харківській області завдяки фінансуванню від Швейцарії. Цього року вони вже планують відкрити операційну базу на Херсонщині.
Україні також потрібне обладнання для розмінування. Наприклад, швейцарський фонд Digger виготовляє відомі машини з дистанційним керуванням, призначені для розмінування сільської місцевості. Торік Швейцарія подарувала Державній службі України з надзвичайних ситуацій таку машину. Крім того, Швейцарія підтримує проєкти, спрямовані на посилення інновацій у галузі розмінування. Ми працюємо у тісній співпраці з українською владою, громадянським суспільством, а також міжнародними організаціями, наприклад, Всесвітньою продовольчою програмою та Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН.
Я не думав, що тема гуманітарного роззброєння знову стане частиною моєї діяльності. Але в цьому випадку мій попередній досвід став корисним для подальшого посилення двосторонніх відносин між нашими країнами.
Окрім проєктів на місцях, Швейцарія віддана підтримці України у 2024 році у дипломатичному процесі, спрямованому на продовження міжнародної мобілізації на користь гуманітарного розмінування країни. За кілька днів у Києві пройде воркшоп. А після цього, у жовтні 2024 року, у швейцарському місті Лозанна відбудеться Ukraine Mine Action Conference UMAC2024, міністерська конференція з гуманітарного розмінування.
Як і в багатьох інших справах, які роблять українці, мене вражає їхня готовність та винахідливість, з якою вони прагнуть знову зробити свою землю чистою. Лише кілька днів тому я відвідав виставку фотографій, зроблених британським військовим репортером Джайлзом Дьюлі, який також є Уповноваженим ООН із прав людей з інвалідністю в контексті війни і розбудови миру. Ці фотографії є зворушливими свідченнями тих, чия місія полягає в тому, щоб різними способами очистити землю від мін і боєприпасів, що не розірвалися, — від професійного сапера і ветерана війни до медичного працівника і технічного новатора. Виставка буде відкрита до 19 квітня на Софійській площі у Києві, і я всім її рекомендую.
Отже, наразі вже не стоїть питання, чому розмінування України є для нас пріоритетом. Швейцарія налаштована продовжувати підтримку України та її громадян у наступні роки.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV