Оптимізм — добре, але готуйтеся до гіршого. Як на Заході сприймають ядерні погрози Путіна

Дехто, можливо, пам’ятає Карибську кризу і відчутну загрозу ядерної війни між США і Радянським Союзом у жовтні 1962 року. Це викликало значне занепокоєння громадськості. І настало величезне полегшення, коли вона була вирішена за допомогою таємної угоди, згідно з якою США вивели свої ядерні ракети з Туреччини (громадськість тоді вважала, що Радянський Союз просто відступив).

На тлі побоювань щодо можливої ядерної війни у 2024 році деякі країни, близькі до Росії (Швеція, Норвегія та Фінляндія), оновили свої рекомендації з цивільної готовності, щоб допомогти громадянам підготуватися до війни: від того, як зупинити кровотечу і впоратися з тривогою («обмежте споживання новин» — одна з порад), до створення запасів бутильованої води та засобів гігієни. Німців попередили, щоб вони готувалися до можливої війни. В той час як інші європейські країни, такі як Велика Британія, ще не зробили нічого подібного.

Чому деякі країни більш оптимістичні?

Чому ж деякі країни хвилюються, а деякі, очевидно, набагато менше? Оптимістичне упередження — це тенденція переоцінювати ймовірність того, що у вашому житті трапляються хороші речі, і недооцінювати ймовірність того, що трапляються погані речі. Згідно з одним дослідженням, близько 80% людей страждають від тієї чи іншої форми оптимістичного упередження (дані, зазвичай, базуються на західних країнах, в першу чергу, на США і Великої Британії).

Ми вже були в подібній ситуації

Ці люди схильні вірити, що їхній шлюб буде успішним (це тільки інші шлюби зазнають невдачі), і що вони проживуть довге і повноцінне життя порівняно з усіма іншими. Так само сприймаються і глобальні кризи. Оптимісти, наприклад, схильні думати, що від наслідків зміни клімату постраждають інші люди та майбутні покоління, а не вони особисто.

Згідно з дослідженнями психологів, люди на Заході справді особливо схильні до оптимістичного упередження. Стівен Гейне та Даррін Леман, професори Університету Британської Колумбії, виявили, що канадці демонструють більш нереалістичний оптимізм, ніж японці. В той час як інші дослідження продемонстрували схожий результат для американців та японців.

Оптимістичний ухил може впливати на сприйняття ризику як стихійних лих, так і терористичних актів, і одне дослідження виявило значні міжкультурні відмінності у сприйнятті ризику, які не відповідали фактичному рівню ризику. Японці мали найвищий рівень сприйняття ризику, а північноамериканці та аргентинці — найнижчий рівень сприйняття ризику терористичних актів. Інше дослідження показало, що континентальні китайці були більш песимістичними, ніж американці китайського походження, які були більш песимістичними, ніж білі американці.

Здається, в американському характері є щось особливе. У дослідженні вимірювався рівень загального та геополітичного оптимізму, а також глобального та особистого занепокоєння у російських та американських школярів і підлітків. Дослідники виявили, що в США молоді люди більш оптимістично дивляться на своє майбутнє і демонструють менше глобального та особистого занепокоєння.

Уникання поганих новин

Як же працює оптимістичне упередження? Воно пов’язане зі специфічними упередженнями щодо того, на що люди дивляться і читають, і як вони обробляють цю інформацію. Оптимісти уникають негативних зображень і негативної інформації, щоб підтримувати свій настрій. Вони уникають поганих новин. Їхній мозок також по-різному обробляє погані новини. Функціональна магнітно-резонансна томографія показує, що обробка негативної інформації супроводжується зниженням рівня нейронного кодування в критичній області лобової кори їхнього мозку (права нижня префронтальна звивина).

Іншими словами, оптимістичне упередження є наслідком як упередження уваги (ми вирішуємо ігнорувати деякі речі, звертаючи увагу на інші), так і нездатності систематично вчитися на новій небажаній інформації.

Але ж оптимізм — це добре? Існують чіткі докази цього. Оптимісти живуть значно довше і набагато рідше помирають від зупинки серця. Оптимізм також збільшує час виживання після діагностування раку. Це відбувається завдяки зменшенню стресу і тривоги за майбутнє, а отже, у оптимістів краще працює імунітет. Віра в позитивне майбутнє також спонукає людей поводитися таким чином, щоб реально сприяти цьому позитивному майбутньому — так оптимізм стає пророцтвом, що самоздійснюється.

Саме тому людей навчають ставати більш оптимістичними за допомогою когнітивно-поведінкової терапії. Цьому також присвячена ціла індустрія самодопомоги, а разом з нею і глибокі культурні зрушення, які критикує авторка та активістка Барбара Еренрайх у своїй книзі «Посміхнись або помри» (Smile or Die). Вона стверджує, що такий високий рівень оптимізму «підірвав готовність» протистояти реальним загрозам. Вона писала: «Правда в тому, що американці десятиліттями наполегливо працювали над тим, щоб навчитися техніці позитивного мислення, яка включає в себе рефлексивну здатність відкидати тривожні новини». Економічна криза 2008 року, на її думку, була яскравим прикладом того, що просто не було здатності або схильності уявляти собі найгірше. Світова війна може бути більш яскравим прикладом.

Можна оптимістично дивитися на те, що зараз відбувається. Наприклад, американська некомерційна організація Brookings Institution вважає, що Путін блефує і не збирається використовувати ядерну зброю.

Однак зворотною стороною оптимізму є те, що люди можуть не помічати попереджувальних знаків — а готовність до найгіршого насправді є важливим аспектом людського виживання.

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок The Conversation. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал опубліковано на The Conversation

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV