Це безумство зазвичай називають Другою світовою війною.
Головний її моральний підсумок — ніколи більше. Хоча з цими ж словами Європа жила і після першої, Великої війни.
Тоді здавалося, що жахливішого нічого вже не станеться. Що людство вичерпало всі свої ресурси злоби. Що коли цивілізація підійде до чогось подібного — спрацює якийсь вселенський запобіжник.
Не спрацював.
У ті останні роки, місяці перед війною, здається, було чимало моментів, про які так і хочеться сказати, мовляв, не сталося б цього, точно не дійшло б до бійні.
Один з таких моментів — нарада вищого військового керівництва Третього рейху 22 серпня 1939 року.
Головує Гітлер. Своєму генералітету він пояснює, навіщо завтра буде укладено союз з Москвою, і навіщо через кілька днів понад мільйон німців підуть на Польщу. Вона, мовляв, ця Польща — настільки підступна, що якщо почати війну із Заходом, то нападе на Рейх точно. І тому її потрібно знищити. До того ж, це наблизить Рейх до Росії, чия сировина — життєво необхідна.
Вже ні в кого не виникало запитань: «А навіщо нам війна із Заходом? Може тоді і в Польщу ходити не треба буде? А російська нафта і пшениця? Якось же вони доходять до Рейху зараз».
Запитання тоді вже не ставилися. Тим більше такі.
Але дивує інше.
По суті, це перша війна для Третього рейху — перед цим були анексії. По суті, оголошується бойова готовність № 1. Неважливо, чи справедлива ця війна, чи потрібна вона взагалі. Неважливо. Важливо, що завтра-післязавтра почнеться не просто збройний конфлікт. Розпочнеться війна. З кількома фронтами. Всіма родами військ. З мільйоном солдатів, яких треба годувати-лікувати-ховати.
Але через кілька хвилин геополітичного словослів'я Гітлер раптом починає говорити про себе.
«Значною мірою все залежить від мене, від мого існування, від моїх політичних здібностей, — каже Гітлер. — Адже це факт, що такої довіри всього німецького народу, якою користуюся я, не отримати нікому. У майбутньому напевно не знайдеться нікого, хто мав би більший авторитет, ніж я. Отже, моє існування є фактором величезного значення. Однак мене може у будь-який момент усунути якийсь злочинець, якийсь ідіот».
З одного боку, це слова вже не людини. Говорить Я-Гітлер, і присутні мовчки слухають. А це ж вояки, не позбавлені здорового глузду. Там був начальник генштабу Кейтель. Напевно були адмірал Деніц, головнокомандувач вермахту Браухіч, можливо, і танковий геній Гудеріан. І всі ці люди слухають вибрики цього «фактора величезного значення». Хтось із них точно міг подумати, мовляв, оце так втрапили.
А з другого боку, сам Гітлер немов підказує, усуньте мене, пристрельте, і нічого не буде. Станьте хтось тим ідіотом!
Ближче до кінця виступу Гітлер робить висновок: «По суті є тільки три великих державних діячів у всьому світі: Сталін, я і Муссоліні. Муссоліні — слабший. ...> Сталін і я — єдині, хто бачить майбутнє. Таким чином, через кілька тижнів я протягну Сталіну руку на спільному німецько-російському кордоні та разом з ним здійсню поділ світу».
Поділ світу! Навіщо він йому, цей світ? Напевно не один з тих, хто слухав тоді Гітлера, мовчки таке запитував.
Минуло рівно 80 років, і про той «фактор» згадують із жахом. Ніколи більше!
Але в Кремлі — нічого не змінилося. Там сидить «фактор», який все ще марить поділом світу. Називається це тільки по-іншому — встановленням біполярності. Краще б через ялтинсько-потсдамський сценарій — перший варіант світоустрою після Другої світової.
Він, нинішній «фактор» Кремля, сидить і чекає свого Гітлера, який також протягне руку. Теж свою значимість виявляє захопленнями територій. Теж каже близькому оточенню: «Все залежить від мого існування». Або оточення каже ці слова «фактору». Значна частина російського народу волає про це вже давно.
Але для такого поділу світу, такої біполярності, необхідно ще одне «ніколи-більше». І люди, яким він це вклав у голови, мовчать. Як тоді, 80 років тому.
Читайте інші тематичні колонки на НВ:
Сьогодні в світі з Іваном Яковиною — щодня
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим — щодня
Момент в історії з Олександром Пасховером — щопонеділка
Кінопошук з Фоззі — щочетверга
Діловий тиждень з Сергієм Фурсою — щоп’ятниці
Відкриття з Олексієм Бондарєвим — щонеділі
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ