У держави за пазухою

Юрій Вітренко,
директор з розвитку бізнесу Національної
акціонерної компанії Нафтогаз України
  

Тема підвищення ефективності управління державними активами сьогодні надзвичайно актуальна. Наприклад, сумно відомий скандал на засіданні Нацради реформ між Міхеілом Сакаашвілі і Арсеном Аваковим стався під час обговорення реформи корпоративного управління держкомпаніями. Це ж питання було одним з найважливіших в обговоренні з віце-президентом США Джо Байденом під час його останнього приїзду в Україну.

Мова йде про грошові потоки, що вимірюються десятками мільярдів доларів. Про традиційне джерело корупції, зокрема політичної корупції. Корупції, яка була частиною старого суспільного договору і яка призвела до матеріалізованих загроз для національної безпеки, для існування країни.
Мені не з чуток відомо про реформу управління держактивами. НАК Нафтогаз України є визнаним лідером реформи корпоративного управління в держкомпаніях. Не на папері, а на ділі. У Нафтогазі керівники обираються за професійними якостями — наприклад, випускники західних бізнес-шкіл з досвідом роботи в міжнародних компаніях. Нафтогаз робить повний міжнародний аудит фінансової звітності і публікує детальний річний звіт. За 9 місяців 2015 року ми отримали 200 млн грн прибутку порівняно з 42 млрд грн збитків за аналогічний період минулого року.

Нафтогаз проводить кардинальну реформу корпоративного управління за сприяння уряду США і ЄБРР. До речі, ми це робимо не тому, що від нас хтось вимагає. У цьому легко переконатися, порівнявши Нафтогаз з іншими держкомпаніями.
У процесі реформування корпоративного управління в Нафтогазі ми зіткнулися з одним з найвідоміших у світі експертів у цій області — Дагом Деттером. Він проводив успішну реформу управління держактивами в Швеції, Литві та інших країнах.
Нещодавно Деттер у співавторстві зі Штефаном Фелстером видав книгу Публічне багатство народів (The Public Wealth of Nations: How Management of Public Assets Can Boost or Bust Economic Growth). Я наполегливо рекомендую її прочитати.

До речі, раджу її не тільки я — вона була визнана книгою 2015 року за версією авторитетних ділових видань Financial Times та The Economist.
Причому її назва співзвучна з книжкою Багатство народів великого економіста Адама Сміта, виданою в 1776 році. Знаменита наукова праця систематизувала аналіз економічних чинників, що визначають рівень добробуту націй.

Ця фундаментальна робота зосереджувалась на ринковій економіці. Не буде перебільшенням сказати, що подальший розвиток ринкових відносин і приватної власності як предмета цих відносин приніс громадянам країн Заходу відносне багатство, а також сприяв розвитку демократії та суспільства в цілому.
Книга Деттера і Фелстера фокусується не на приватній власності, а на публічній, або, якщо використовувати більш звичний для нас термін,— державній власності.

Незважаючи на бурхливий розвиток приватної власності, державна відіграє величезну роль у формуванні багатства народів, вважають автори. У багатьох країнах, наприклад в Україні, держвласність за обсягом перевищує приватну.
Приватизація державної власності повинна бути пріоритетом ринкових реформ. Але, по‑перше, приватизація може бути ефективною тільки за певних умов, і ці умови треба спочатку створити. По-друге, навіть у розвинених ринкових економіках частка державної власності може бути значною. По-третє, приватизація і радикальне підвищення ефективності управління держвласністю, як демонструють Деттер і Фелстер, можуть мати важливий синергетичний ефект, і тому це зовсім не взаємовиключні варіанти вибору.
Автори показують, що керування держвласністю здійснюється набагато менш ефективно, ніж приватною, а також наскільки великий потенційний ефект від усунення цього відставання.

Таким чином, проблема низької ефективності керування держвласністю є надзвичайно актуальною у всьому світі, особливо в Україні.
У цієї проблеми є кілька аспектів. По-перше, це конфлікт інтересів політиків, які традиційно керують держвласністю. Політики мають очевидну мотивацію керувати держвласністю не в інтересах народу, а в своїх власних. Цей конфлікт ускладнюється ще й тим, що навіть при всьому бажанні політики не можуть ефективно керувати держвласністю, тому що бути політиком і бути керівником активів — різні професії і різні підходи.

По-друге, проблема неефективності керування держвласністю часто виникає через нерозуміння справедливої цінності цієї власності, а також сучасних можливостей і механізмів збільшення даної цінності.

Ще один аспект цієї проблеми — заперечення попередніх двох аспектів.
Політики в різних іпостасях, включно з депутатами та міністрами, не бачать у своїх діях ніякого конфлікту інтересів і практично відкрито борються за контроль над держвласністю — природно, "в інтересах народу". При цьому чи не кожен другий громадянин України, не кажучи вже про політиків, вважає себе експертом в керуванні держвласністю.

При цьому як керувати середньої приватною компанією, часто не знають навіть власники, для чого й наймають для цього професійний менеджмент.

Так от, книга Багатство народів Адама Сміта свого часу виявилася новим поглядом на ефективність ринкової економіки як фактора багатства народів, ставши обов'язковою для вивчення багатьма поколіннями економістів.
Публічне багатство народів Деттера і Фелстера пропонує новий погляд на ефективність управління держвласністю як фактор багатства народу.
Ця книга цікава не тільки за рахунок глибокого і системного аналізу проблеми ефективності управління державною власністю. Вона також містить безліч практичних установок для реформ, які зараз відбуваються в Україні. У читача буде можливість самому розібратися у кращій світовій практиці здійснення цих реформ.

Втомлений тигр

Пітер Марш. Нова промислова революція.
Споживачі, глобалізація і кінець масового виробництва.—
Видавництво Інституту Гайдара, 2015

 
Два десятиліття всім здавалося, що Китай міцно тримає в руках вимпел лідера. Однак недавній обвал азіатських ринків та інші макроекономічні фактори показали: нинішня модель, при якій американці і європейці купують китайські товари, доживає останні роки.
З'явилася нова тенденція, яка обіцяє розвиненим країнам блискуче економічне майбутнє. Інноваційний потенціал США, накопичений напередодні кризи, помножений на глобальні зміни на товарних ринках, незабаром дасть потужний синергетичний ефект. Промислове виробництво повернеться з-за океану в США та Європу, відроджуючи ринок праці і всю західну економіку.
Серед причин, які спровокують повернення лідерства в розвинені країни, будуть нові технології: США і Західна Європа домоглися успіху в технології 3D-друку. Це дає шанс відкрити нові типи виробництва, а також нові можливості з його автоматизації.
Крім того, відбувається повернення до індивідуалізації товарів: споживачі вже не хочуть отримувати ширвжиток, і компаніям доведеться виробляти товари в розвинених країнах, якщо вони хочуть продавати їх громадянам цих небідних країн. І не варто забувати про те, що зарплати і в Китаї ростуть, а значить, Китай позбавляється своєї конкурентної переваги. У результаті в компаній все менше причин переводити виробництво в цю країну.

Куди йде час

Едвард Хелловелл. Не відволікайте мене! —
Манн, Іванов і Фербер, 2015

Постійно дзвонить телефон, листи без відповіді, необхідність писати sms навіть на важливій нараді, гул розмов в офісі та інші фактори відволікання — багато сучасних менеджерів працюють у таких умовах. Ціна подібної атмосфери — розумове перевантаження і почуття розпачу від того, що все добре і вчасно не вдається.
Ці симптоми психіатр Едвард Хелловелл діагностує як синдром дефіциту уваги. Від нього страждають і бізнес, і самі працівники. Зазвичай людина помічає, що дратується через дрібниці, у неї погіршилася пам'ять, і, нарешті, вона виявляє, що тяготиться своєю роботою.
Хелловелл впевнений, що кожен здатен навчитись регулювати росфокусування уваги і перевантаження так, щоб контролювати робочий процес і при цьому зберігати своє здоров'я.
Він виділяє головні причини відволікання, серед яких гіпнотизуюче тяжіння монітора, багатозадачність, перемикання з однієї ідеї на іншу і нездатність закінчити розпочате, занепокоєння і, нарешті, гра в героя, який рятує всіх навколо ціною власного часу і здоров'я.
Для вирішення кожного конкретного випадку застосовуються різні методи, однак перш за все потрібна енергія. Якщо надходження енергії знижується, людина починає психологічно вигоряти.
Другий крок на шляху до зосередженості — позитивні емоції. На них часто не звертають увагу, проте саме позитивний настрій визначає якість концентрації уваги, а значить, і результати роботи.