Дикий Захід

З усіх вражень від подорожей США моє найбільше — неймовірна дика природа неєвропейського розмаху. Вона варта окремої поїздки, і не однієї

Віталій Сич

 

 

На одному з ефірів ранкового ток-шоу Сніданок з 1+1 у титрах замість моєї посади колеги вказали "відомий мандрівник", практично Міклухо-Маклай, забувши згадати, що я — редактор суспільно-політичного журналу Новое Время. Справа в тому, що я дійсно люблю подорожувати і часто публікував у нас сайті щось на кшталт подорожніх нотаток за мотивами поїздок до країн і місць, де нечасто бувають українці. Там я писав про Китай, Індонезію, Ірландію та інші місця.

Багато хто досить часто запитує, які три країни сподобалися мені більше всього? У різні часи я називаю різні країни. Незмінною у цьому списку залишається одна — США, що, до речі, в чималому ступені багатьох дивує. І дарма.

Більшість їде до Америки на шопінг, там і справді широкий вибір і хороші ціни. Покупці бомблять аутлети Нью-Йорку на П'ятій авеню, разом із головним магазином Apple. Неважко здогадатися, чому. Деякі їздять погуляти Вашингтоном, Чикаго чи Сан-Франциско — це дійсно заряджені життям міста.

Однак, на мій погляд, головна принада США — не магазини, а дика природа, або так звані Національні парки США. Вони вражають, їх десятки, вони всі різні. Об'єднує їх хіба що масштаб — величезний неєвропейський розмах. Тому українською все це краще перекладати не як парки, а як заповідники.

Щоправда, щоб побачити найцікавіші місця, вам доведеться з Нью-Йорка перелетіти на захід у Сан-Франциско (5,5 год. льоту від Нью-Йорка) або Лас-Вегас — залежно від того, з чого ви хочете почати.

Я ж почав з Національного парку Арчес (Арки), що в штаті Юта. Взагалі, в Юті, напевно, найвища концентрація національних парків. Арчес — відносно невеликий парк і розташований на пристойному видаленні від найближчої цивілізації. Останнє наочно демонструє персонал у барах при місцевих мотелях: переважно це величезні жінки в футболках-безрукавках, вкриті татуюваннями і пірсингом. Парк вартий того, щоб побувати в ньому, якщо ви опинилися неподалік.

Однак якщо б мене запитали, який парк в Америці вражає найбільше, я б назвав Йосеміті (Yosemite) в Каліфорнії. Саме так в моєму уявленні виглядала доісторична природа — величезні повалені дерева, які ніхто не розбирав сотні років, гори, водоспади, прозорі озера. Йосеміті повний диких тварин — оленів, ведмедів, до яких можна підійти на десятки метрів. Вони не бояться людей.

Якщо ви спробуєте вбити в Google топ-10 національних парків США, дві з трьох версій видадуть вам, що Йосеміті — це найкращий заповідник Америки.

Він величезний, тут можна провести кілька днів або всю відпустку.

Повертаємося до Юти. На заході й південному заході США відстані між населеними пунктами величезні. Крім того, ви можете проїхати 100 км і не побачити жодної заправки. Взагалі нічого можете не побачити — навколо лише пустеля й занедбані будинки чи селища. Вам може не зустрітися жодної машини. А потім раптом з'явиться заправка, ніби з фільму Квентіна Тарантіно: спека, старі брудні бензоколонки, старий чоловік у комбінезоні на касі, через спеку все відбувається мляво, як у сповільненій зйомці.

Місцями дорогу роблять приємнішою шикарні краєвиди.

Проте не варто захоплюватися швидкістю. На, здавалося б, пустельному шосе я натиснув на газ і в дзеркалі заднього виду миттю побачив поліцейський автомобіль з мигалками. Не міг повірити, що він їде за мною. Проїхавши з кілометр, зрозумів, що таки так, цей хвіст за мною. Зупинився. Вийшов поліцейський, підійшов, сказав, що я перевищив швидкість на 18 миль, запитав, звідки ми, і попросив документи.

Я йому докладно розповів про те, що ми з України, їдемо з конференції в Аспені, де я виступав на тему українсько-російських відносин, якщо їх можна так назвати (це мало його вразити), машина орендована, і, взагалі, ми півсвіту проїхали на машинах і ось вперше перевищили, трапляється таке. Він забрав документи і пішов до себе в машину. Повернувся хвилин за 20.

Виявилося, що мої міжнародні права (у мене є такі) прострочені, документи на оренду машини ми знайти не можемо, перевищили швидкість. Перша моя думка — вскочили в халепу. Але ні. Наш необов'язковий знайомий повернувся, сказав, що все розуміє, все перевірив, проблем немає. Зазвичай за перевищення швидкості на 18 миль він відразу штрафує на $200, але мені випише попередження, яке діє тільки на території штату Юта. "І більше не женіть". Ось за це я люблю Америку — нормальна людина, не колода, працює за духом закону, а не за сухою буквою.

Ттепер ласкаво просимо в національний парк Зайон (Zion), штат Юта. Це місце, безумовно, варте окремої поїздки, багато хто включає його в топ-3 парків США.

Це ущелина річки Вірджин протяжністю 16 миль. Якщо йде дощ, там стає небезпечно — рівень води може різко піднятися. Тому перед тим, як спуститися в ущелину, туристи дивляться прогноз погоди, вивішений перед входом. Ідуть туди далеко не всі. Але ми не могли не піти.

Дехто знімає взуття, інші — ні, але всі обов'язково намагаються брати ціпки для підтримки рівноваги. Я попередньо прочитав, що найпоширеніша травма в ущелині — вивихи, розриви зв'язок і сухожиль, особливо у тих, хто йде босоніж.

Як людина, яка вже робила операцію на колінній зв'язці, я знаю, що старі кросівки набагато дешевші, ніж операція і відновлення. Не всі це знають, багато хто йде босоніж.

У Зайоні можна теж провести зо три дні. Тут маршрути переважно середньої складності, якщо не лізти на гірські стежки для відвертих самогубців. Стежки ці, на мій подив, надзвичайно популярні.

Наступний парк Брайс-Каньйон (Bryce) — теж розташований у штаті Юта. Як поетично описує його Вікіпедія, це, швидше, амфітеатр, створений ерозією. Не буду вантажити вас науковими подробицями, охочі зможуть прочитати їх в інтернеті.

Брайс-Каньйон розташований вище, ніж Зайон і навіть Гранд-Каньйон. Висота краю може досягати 2,7 тис. м, а в Гранд-Каньйоні — не більше 2,1 тис. м.

Тут досить просто спуститися на дно, погуляти і піднятися назад. Один мій американський знайомий, досить досвідчений хайкер, який і допоміг мені скласти маршрути, жартував, що Брайс і Зайон настільки прості, що він залишає їх на потім, коли йому буде 70 (зараз йому 60 з гаком). А поки він досліджуватиме складніші маршрути.

Однак їх можна залишити на 70 років, якщо ви — американець, все життя пили багато води, аспірину, їли овочі та більшу частину життя провели в комфортній атмосфері. Якщо ж ви українець, часто пили дещо, крім води, їли свинину та картоплю і часто тривожилися про своє майбутнє, ви можете туди їхати вже зараз і не чекати, поки вам виповниться 70.

На під'їзді до Брайсу також повно диких тварин, вони тут теж нікого не бояться.

Тепер переїжджаємо в сусідній штат Арізона, де розташований найвідоміший парк у США — Гранд-Каньйон (Grand). Інший мій американський товариш розповідав, що до відвідування Гранд-Каньйону гадав, що це просто дірка в землі. Але коли побував там, то був вражений тим, наскільки велика ця діра. Дивно, але Гранд-Каньйон вразив мене менше, ніж інші парки. Можливо, справа в завищених очікуваннях, можливо, в тому, що тут ти перебуваєш на вершині каньйону, а в інших місцях — на його дні.

І все-таки тут прекрасна природа та неймовірні краєвиди. Якщо все добре спланувати, тут теж можна чудово провести три дні. Тоді потрібно взяти напрокат велосипеди (територія парку величезна), потім спуститися на дно (спуск близько 9 км), головне — не робити цього в спеку, взяти байдарки або каное, правда, потрібно заздалегідь бронювати, попит величезний. Підніматися назад нагору я вам навіть не раджу, хоча дехто це робить. Ми ж були тут лише день.

Це один з видів на річку Колорадо, її видно далеко не всюди.

І знову великі переїзди, які скрашуються шикарними видами.

Це озеро Пауелл на вищезгаданій річці Колорадо.

Одна з найшикарніших трас у США, а можливо, і найшикарніша — це так званий Highway 1, автобан, що веде з Сан-Франциско на південь, до Лос-Анджелеса, берегом Тихого океану. Тут немає популярних курортів, дискотек, як на ПБК. Тут холодна вода, як це не дивно (річ у холодній течії), але й відмінні види.

Головна складність з Америкою — туди потрібно дістатися, і квиток коштує грошей. Але якщо ви змогли заробити, накопичити або опинилися там з якихось невідкладних справ, поїдьте в якийсь з національних парків — не пошкодуєте, це враження на все життя. Це далеко не повний список, є ще Єллоустон, Гранд-Титон тощо.

Тим, хто готується повторити мій маршрут, раджу запам'ятати головне: це не поїздка за архітектурними пам'ятками і не гастрономічний туризм, у вас будуть непрості переїзди і доведеться багато ходити пішки. Але за все це ви будете щедро винагороджені — поринете в дику природу такої краси і такого розмаху, які не знайдете на жодному іншому континенті.