Взялися за розум

Побудувавши унікальну систему вищої освіти, Німеччина стала центром тяжіння для студентів з усієї планети: німецькі університети не поступаються кращим у світі і поки що навчають безкоштовно навіть іноземців

Інна Семенова

Українка Ольга Єрохіна втілила в життя свою заповітну мрію — закордонна освіта. Її вибір обмежував лише один, але вельми значущий чинник — матеріальний. Університет прикладних наук Рейн-Вааль у містечку Погоди на західному кордоні Німеччини взяв Єрохіну на навчання — безкоштовно. І це не тому, що українці так ексклюзивно посміхнулася удача, а просто тому, що віднедавна в Німеччині за вищу освіту не потрібно платити ані місцевим, ані приїжджим студентам.

І ось завдяки такому собі "комунізму" Єрохіна опановує незвичайну для України спеціальність Gender and Diversity (гендер і різноманітність).

Вона не одна у своїх прагненнях погризти граніт науки далеко від батьківщини. З кожним роком німецькі виші приваблюють дедалі більше іноземних студентів. У 2014‑му їх число вперше перевищило 300 тис. осіб. До 2020‑го сягне 350 тис. За популярністю серед іноземців Німеччина поступається лише США та Великій Британії, де освіта хоч і найкраща в світі, але традиційно дорога.

В останньому авторитетному рейтингу університетів THE (Times Higher Education World University Rankings 2015/16) Німеччині вдалося зробити помітний прорив. Згідно з цим списком, 20 німецьких вишів потрапляють у топ-200 найсильніших у світі. Роком раніше їх було 12.

А Академічний рейтинг університетів світу, складений Інститутом вищої освіти Шанхайського університету, відвів Німеччині перше місце в Європі за кількістю вишів у топ-500 (38) — це третій рядок у світі після США і Китаю.

"Який би університет [в Німеччині] ви не обрали, ви отримаєте чудову освіту",— обіцяє професор Барбара Кем зі Школи освіти Університету Глазго. Раніше сім років вона очолювала Міжнародний центр досліджень у галузі вищої освіти в німецькому Касселі.

Рішенння про безкоштовну освіту далося Німеччині нелегко. Зовсім недавно навколо нього точилися запеклі дебати. Вперше ФРН скасувала плату за навчання спеціальним законом у 1976 році, однак після об'єднання Західної і Східної Німеччини у 1990‑му питання повернулося на порядок денний. Вже в кінці 1990‑х "довгострокових" студентів, які не змогли вчасно завершити навчання, зобов'язали платити за свою освіту. У 2006 році закон тридцятирічної давнини і зовсім скасували. Дев'ять з 16 федеральних земель стали стягувати плату зі студентів.

Безкоштовну освіти зберегли в основному регіони Східної Німеччини — в надії переманити випускників із західної частини країни (що, за словами експертів, їм не надто вдалося).

Однак за останнє десятиліття німецькі регіони один за іншим стали повертатися до ідеї загальної безкоштовної вищої освіти. Останніми здалися Баварія (у 2014 році) та Нижня Саксонія (в 2015‑му).

Професор Кем називає дві головні причини такої щедрості. По-перше, за її словами, німці переконані, що безкоштовна освіта — це суспільне право, яке повинно гарантуватися державою. По-друге, пояснює Кем, важливу роль зіграла неузгодженість позицій університетів і федеральної влади — за рахунок платного навчання перші хотіли поповнити доходи, а другі — скоротити видатки.

"Ректори вишів неодноразово заявляли, що не підтримають введення плати, якщо влада має намір урізати [освітній] бюджет",— зазначає експерт. Зрештою, за словами Кем, введення оплати стало настільки суперечливим питанням, що кожен новий уряд обіцяв знову її скасувати.
  

НА КЛІТИННОМУ РІВНІ: Олександра Бондаренко,
студентка Київського університету ім. Шевченка, на
практиці Європейської молекулярно-біологічної
лабораторії зуміла закохатися у свою майбутню професію
  

Платити ж за іноземних студентів Німеччина готова ще й тому, що бачить у них приплив "мізків" для своєї величезної економіки. Країні бракує кваліфікованих фахівців, пояснює Клаус Хуррельман, професор берлінської Школи управління Херті.

Приплив зарубіжних розумників і розумниць у Німеччині вважають навіть бажаним, додає Ульріх Тайхлер, професор Міжнародного центру досліджень у галузі вищої освіти Університету Касселя. Він прогнозує, що Німеччина не піде шляхом англосаксонських країн, "де заробляють гроші на іноземцях, тоді як власних студентів не дуже заохочують до зарубіжного досвіду".

Втім, у Німеччині є і комерційні виші (тут навчається 5% студентів). Плата за навчання дозволяє приватним школам вигравати конкуренцію у безкоштовних держуніверситетів за рахунок кращого співвідношення кількості викладачів і студентів і за гроші студентів залучати іменитих професорів.

На тлі приватних вишів німецька система освіти виглядає недофінансованою. Хуррельман навіть прогнозує, що дебати про платне навчання от-от спалахнуть з новою силою.

Утім, в української студентки 5‑го курсу Київського університету ім. Шевченка Олександри Бондаренко скарги на "бідність" німецьких вишів не викликають ніякого співчуття. Нині вона проходить практику в Гейдельберзі, у Європейській молекулярно-біологічній лабораторії, оснащеній сучасним обладнанням і відкритій як для студентів-біологів з місцевого Гейдельберзького університету, так і для молодих вчених з Португалії, Греції, Індії. Зараз Бондаренко в парі з колегою з Греції працює над вельми чутливою проблемою для будь-якої країни.

“Своє життя та навчання я хочу пов'язати з клітинною біологією,— говорить Бондаренко.— Мені це подобається, а в Гейдельберзькому університеті якраз є напрям, який займається онкологією, раковими клітинами".

У Німеччині, як і в усьому просунутому світі, зв'язок між академічною освітою і практикою дуже тісна. Єрохіна, наприклад, разом з іншими студентами їздила в Федеральне відомство з подолання дискримінації в Берлін і в один із профільних комітетів Європарламенту в Брюсселі, щоб отримати практичні навички своєї майбутньої професії. “Скрізь для нас робили презентації, приділяли час, відповідали на запитання,— розповідає вона.— Університет готує студентів до реального життя і вирішення складних завдань".

Ось уже близько 10 років Берлін реалізує програму Перевага в науці, мета якої полягає в тому, щоб вивести топ-університети Німеччини на вершину світової освітньої еліти. В рамках проекту 11 кращих німецьких вишів, що пройшли спеціальний відбір, отримали €4,6 млрд, у тому числі на поточні і майбутні дослідження. Саме цій програмі Німеччина зобов'язана недавнім злетом своїх вишів у рейтингах на кшталт THE, а тому зараз її пропонують продовжити як мінімум до 2019 року.

Значно важливішим для Німеччини соціологи вважають цікаве зрушення в освітній сфері, яке зараз переживає країна. Вперше за багато десятиліть німецька молодь почала надавати перевагу саме вишам, а не технічним школам чи професійним училищам. Досі останні були дуже популярними в Німеччині, оскільки давали змогу швидко здобути професію, одночасно працюючи у великій компанії,— така система партнерства роботодавців і профшкол отримала назву дуальної.

І якщо 10 років тому частка університетських першокурсників у відповідній віковій групі була лише 35%, то зараз — 55%, вказує Тайхлер. Адаптація суспільства й економіки до цього тренду — найгостріше освітнє питання найближчого майбутнього, вважає експерт. "Як буде змінюватися ринок праці та інші сфери життя в "високоосвіченому" суспільстві, де навіть у рядового співробітника є диплом?" — позначає вектор змін Тайхлер.

Дослідники одностайні в тому, що Німеччина залишиться центром тяжіння для студентів з усієї планети. Причому до обопільного інтересу: якщо молодих людей приваблює стабільність і сила німецької економіки, то офіційний Берлін радий розв'язати проблему старіння населення і нестачі фахівців.

"Німеччина зацікавлена в іноземних студентах через демографічний спад і вірить, що, залишаючись і працюючи в країні, випускники зможуть компенсувати цю проблему",— резюмує професор Кем.