Вийшли з коми

Як фінальний етап виборів мерів у великих містах змінив баланс політичних сил і приніс перемогу несподіваним кандидатам

.

.

Христина Бердинських,
журналіст НВ

.

У Миколаєві я жила п'ять років, поки вчилася в університеті. Завжди здавалося, що у міста великий суспільний потенціал. Там активна молодь, відчувається енергія. Тільки на результатах місцевих виборів це чомусь не позначалося. Наприклад, у 2010‑му дві третини місць у міській раді отримали "регіонали".

Звісно, кожне місто самостійно вирішує, з якою владою йому жити. Але Миколаїв у цьому сенсі завжди вирішував однаково. Останні десять років його політичне життя майже не змінювалася. Доки у другий тур виборів мера разом з представником Опозиційного блоку Ігорем Дятловим не вийшов кандидат від Самопомочі. Яке ж було моє здивування, коли я дізналася, хто балотується від Самопомочі! Гей, та це ж сисадмін з нашого університету! Пригадався усміхнений студент-комп'ютерник, який грав у рок-групі. Про подальшу долю Олександра Сєнкевича після закінчення ВНЗ (створив і очолив успішну IT-компанію, а також балотувався на виборах мера Миколаєва ще в 2014 році), я нічого не знала.

Втім, коли вирушила до Миколаєва висвітлювати виборчі перегони, мене цікавили не кар'єрні успіхи одного з кандидатів. Хотілося дізнатися, що жителі думають про вибори і чи залишається Миколаїв "вотчиною регіоналів" — ярлик, якого місто не могло позбутися багато років.

Спочатку вразила апатія миколаївців. Ми ходили з фотографом дворами, і більшість людей, яких зустрічали, казали, що не підуть на вибори, пояснюючи тим, що за них все вирішили, і вибори нічого не змінять. Але з наближенням другого туру ситуація змінювалася з кожним днем. Можливо, люди побачили, наскільки були нерівні умови конкуренції між кандидатами.

По всьому місту висіли білборди з портретом Дятлова, його газета доставлялася майже в кожну квартиру, а сам кандидат став завсідником телеканалу Інтер. Опозиційний блок впевнено мчав до своєї перемоги. У Сєнкевича ж не було великих сум на кампанію. Але до нього потягнулися волонтери, які записувалися в комісії, роздавали листівки. Студенти виходили на вулиці з саморобними плакатами: "Миколаїв, прокинься, йди на вибори!" Дрібний і середній бізнес безкоштовно друкував банери, листівки й газети.

Соцмережі і сарафанне радіо перемогли на миколаївських виборах телерекламу і білборди. І для міста подібний досвід — перший. Сєнкевич набрав утричі більше, ніж у першому турі, і обійшов свого конкурента на 17 тис. голосів.

Зараз багато хто намагається виставити приватну перемогу Сєнкевича як грандіозну загальну перемогу Самопомочі на півдні країни. Але це не так. Це взагалі історія не про Самопоміч. Це не партійна перемога, а суспільна. У Сєнкевичі люди побачили менше зло і надію.

У Миколаєві кандидат від Опозиційного блоку припустився тієї самої помилки, що і Віктор Янукович під час Майдану. Він просто не відчув настроїв суспільства.

Утім, їх погано відчуває зараз і нинішня влада. Це показали вибори вже в іншому місці — Кривому Розі, де у другий тур вийшли багаторічний куратор міста Юрій Вілкул та кандидат від Самопомочі Юрій Милобог. Вчений-орнітолог і бізнесмен Милобог зумів набрати майже стільки ж, а може, й більше голосів, ніж Вілкул-старший (його син Олександр Вілкул, екс-регіонал та один з лідерів Опоблоку, в свою чергу програв на виборах мера Дніпропетровська представнику УКРОПа Борису Філатову). Такого не очікував ніхто.

Значить, Кривий Ріг втомився від "господаря" міста і хоче змін і реформ. Хіба хтось ще недавно міг собі уявити, що городяни вийдуть на вулиці і будуть кричати: "Вілкул — геть"?

Незважаючи на заяву спостерігачів про порушення на виборах і спробу добитися перерахунку голосів, БПП, "Батьківщина" і Радикальна партія Ляшка забезпечили кворум для відкриття першої сесії міськради, на якій Вілкула-старшого визнали мером. Це той випадок, коли зазвичай кажуть — "не забудемо і не пробачимо". І хоча активісти все ще домагаються перерахунку голосів, за будь-якого результату виборів виборці будуть пам'ятати, хто, з ким і про що домовився. Такі договірняки, а також прийом у свої ряди колишніх регіоналів, відвернули людей від партій влади у багатьох областях.

Але що, безумовно, добре: Сєнкевич і Милобог змогли поборотися за перемогу лише завдяки тому, що вибори у великих містах вперше проходили в два тури. Що б не казали експерти про низьку явку, другий тур — це шанс для громадянського суспільства. Крім того, місцеві вибори показали, що гроші не завжди є визначальним чинником. Сергій Думчев у Києві та Ігор Дятлов у Миколаєві заліпили своїми обличчями всі вулиці, але це не допомогло їм виграти.

Україна змінюється. І потрібно бути дуже дурним політиком, щоб цього не розуміти.