Декомунізації в Україні – чотири роки. "Була страшилка, що всі вулиці назвуть на честь Бандери"

Про це він заявив під час прес-конференції з нагоди четвертої річниці декомунізації.

За цей період багато населених пунктів отримали нові назви. Перейменували майже тисячу сіл і міст, понад 52 тисячі топонімів в самих населених пунктах. Демонтували 2,5 тисячі пам'ятників, з яких 1,5 тисячі були на честь Леніна.

В’ятрович зазначив: залишилося прибрати певні недоробки у столиці, перейменувати дві області і вже сміливо приступати до наступного етапу, деколонізації.

"Коли ми говоримо про декомунізацію, ми маємо на увазі, в першу чергу, позбавлення від імперської спадщини, яка може бути використана для відновлення імперії. Тобто ми чітко говоримо про країну-агресора, про Росію, яка використовує своє імперське минуле для того, аби відновити свій вплив на Україну. Ми переконані, що так само, як і з декомунізацією, варто ухвалити закон чи, можливо, закони, які зможуть регулювати процеси позбавлення від цього впливу російського імперського минулого на українське сьогодення", – зауважив Вятрович.

Більшість цілей процесу декомунізації в Україні досягнуто, але лишилося ще кілька невирішених питань, головним чином у Києві. За його словами, мова йде про недемонтований пам’ятник Миколі Щорсу, радянський герб на монументі Батьківщині-Матері і скульптурну групу під аркою Дружби народів.

Працює на повну силу

Закону Про декомунізацію сьогодні виповнюється чотири роки. Це один з небагатьох законів, який працює на повну силу, вважає голова парламентського комітету у закордонних справах Ганна Гопко. 

Документ поклав початок ери так званого "ленінопада". Але перед парламентом цього скликання стоїть ще декілька важливих завдань у контексті декомунізації. 

"По-перше, дуже важливо завершити процедури, фактично ухвалити в цілому зміни до Конституції щодо перейменування областей: Дніпропетровську – на Січеславську і Кіровоградську – на Кропивницьку. І ще одне важливе питання, яке є, – маємо завершити процес передбаченої законом заборони Комуністичної партії. Оскільки зараз рішення суду про заборону КПУ оскаржено в апеляції, і в Апеляційному суді вони чекають на рішення Конституційного суду. Ми хотіли б побачити, як Конституційний суд підтвердить, що комуністична партія є забороненою", – наголосила Гопко.

Перейменування та декомунізація

Виконувачка обов’язків директора Центру досліджень визвольного руху Анна Олійник зазначила, що основним принципом перейменування та декомунізації стала децентралізація.

Тобто місцеві громади мали самостійно обирати назви та вирішувати, що робити з радянськими монументами. Сьогодні, після "оновлень" в рамках декомунізації, найпопулярнішою вулицею в Україні є Садова, за нею йдуть Шевченка, Миру, Шкільна і Молодіжна. Абсолютна більшість "іменних" вулиць названо на честь чоловіків, лідирує відповідно Шевченко, далі – Гагарін і Пушкін.

Олійник зазначила, що таким чином відбулася деідеологізація простору. 

"Як бачимо, це назви не політичні. Була страшилка, що зараз всі вулиці будуть названі на честь Бандери. Як ми бачимо, цього не сталося. І, наприклад, окрім цієї статистики найбільш популярних назв волиць, є ще топ-25 іменних вулиць України, власне, вулиця імені Бандери навіть не входить до цього топ-25 – 32 вулиці всього в Україні з 52 тисяч перейменованих", – наголосила Олійник.

Вона також розповіла про ще один елемент декомунізації – це відкриті архіви. Олійник додала, що громадяни не дуже цікавилися цими даними, а ось для медіа це стало джерелом для створення власних матеріалів.

Відкриті архіви КДБ

Україна одна з найбільших країн світу, де містяться відкриті так звані архіви КДБ. Більше самих архівів – хіба що у Росії, але вони закриті. Про це розповів директор галузевого архіву Служби безпеки України Андрій Когут.

Українці цікавляться переважно інформацією про своїх репресованих родичів. І звертаються здебільшого онуки та праонуки людей, яких засудила радянська влада.

"Сьогодні, насправді, маєму таку парадоксальну ситуацію, коли документи про репресії дають можливість нашим співвітчизникам побачити, як виглядали їхні репресовані предки. Дуже часто після буремних років 20 століття фотокартки їхніх родичів збереглися лише в цих архівно-кримінальних справах, які, на жаль, дуже сумні за своїм змістом, оскілько вони стосуються репресій", – зауважив Когут.

До "декомунізаційного пакету реформ" увійшло чотири закони. Йдеться не лише про відкриті архіви репресивних органів та засудження комуністичного, націонал-соціалістичного режимів і заборону пропаганди їхньої символіки. Є документи, які регулюють правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті. А також закон щодо увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.