Коротка історія питання. На прямій лінії з Путіним, улітку минулого року, жителі Балашихи поскаржилися на полігон "Кучино": смердить! Путін там же, в прямому ефірі, їм поспівчував, розповів людям, які стоять посеред смороду, які бувають японські технології зі знищення сміття – і пообіцяв допомогти. І допоміг! Лідер ядерної держави, не кіт наплакав. Закрив звалище! Усі пісяють окропом, рейтинг іде вгору.
Балашисі стало легше, гірше стало Волоколамську, тому що сміття повезли туди. Адже про Волоколамськ Путін нічого не сказав.
У Волоколамську нічим стає дихати. Жителі здіймають руки вгору, але Путіна там зараз немає, а є губернатор Підмосков'я. Але як на гріх, він призначений тим же Путіним, який велів закрити «Кучино», а значить, питання про те, щоб усе повернути, як було, навіть не обговорююють: це було б замахом на авторитет Путіна.
Запитання до знавців: що безпечніше для губернатора Підмосков'я: замах на авторитет Путіна чи щоб сотні дітей отруїлися? Навіть не будемо брати хвилину на роздуми, правда?
З якої доріжці не піди, все впирається в це священне божество на четвертому терміні
У нормальній країні громадяни просто погнали б такого губернатора геть, але – див. вище – губернатора призначив Путін, а це святе. Ну, і взагалі, щодо кадрових питань жителів Волоколамська ніхто не питає вже майже чверть століття.
У нормальній країні на такий випадок є самоврядування, але у Волоколамську самоврядування давно немає: той самий Путін і закотив його під асфальт. Є все та ж «Єдина Росія», з надр якої з'явився губернатор Воробйов, а пісок, за О'Генрі, неважлива заміна вівсу...
Чи не піти у Росспоживнагляд? Пішли. І виявилося, що у Росспоживнагляду жодних претензій до якості повітря у Волоколамську немає. До боржомі були претензії, до норвезької сьомги були і до польських яблук, а до повітря, від якого люди потрапляють до реанімації – претензій немає. Все в межах нашої норми.
А чому так? А тому що боржомі і сьомга – це були удари по ворогах, а відповідати за екологічне беззаконня доведеться товаришеві по партії і вертикалі, а на це потрібна відмашка все того ж Путіна, а до тих пір – дихайте глибше!
Щодо всього комплексу цих взаємозв'язків, добре було б піти у прокуратуру, але прокуратурою керує пан Чайка, син якого якраз і виграє чудесним чином багатомільярдні тендери, і якраз на цю сміттєву тему. А Чайку теж призначив Путін.
Коротше, якою доріжкою не піди, все впирається в це священне божество на четвертому терміні. І єдине, що залишається людям – це протестний вихід на вулиці, де, за місцевою традицією, їх зустрічає ОМОН. Місцеву традицію цю, зауважу, повернув до Росії все той-таки беззмінний благодійник.
Ось ми і підійшли до околиці, за якою починається російський бунт, безглуздий і нещадний. Починається він – завжди! – у глухому куті, утвореному відсутністю нормальних демократичних процедур: виборів, громадського контролю, вільних ЗМІ, незалежного парламенту.
Утім, нещадний ще попереду, а поки він, переважно, безглуздий: у жителів Волоколамська, через недогляд губернаторської охорони, з'явилася щаслива можливість підстерегти сучого сина і дістати його сніжком. Вони намагалися прорватися крізь охорону, щоб ударити зазначеного сина по голові вже не сніжком, але не вдалося.
Тут саме час перевести подих (хто чим зможе) і обережно помітити, що по голові жителям Волоколамська треба бити самих себе, причому вже як мінімум чотири дні безперервно.
Тому що не далі як 18 березня, всім населеним пунктом, вони знову проголосували за Путіна. Проголосували саме за те, щоб їх дітям було чим дихати, – тепер уже і в прямому сенсі. Ось тільки зв'язку між цими явищами вони не бачать, а пояснити цю нехитру логістику їм – не те щоб нікому, але хто ж дозволить?
Тепер волоколамці, погравши в сніжки і охолонувши, чекають, затамувавши подих, коли весь у білому до них вийде все той самий їхній довічний правитель, «натрудженим вказівним» вкаже на того, кого призначить крайнім, і піде дихати далі – своїм свіжим повітрям і підрослим рейтингом. Дурне діло нехитре.
До речі, про погану і нехитру справу. Я вже розповідав колись. Півстоліття тому, десь посеред Австралії, було знайдено плем'я, яке не бачило зв'язку між статевим актом і дітонародженням. Ось такі прості хлопці, уявляєте? Досі щоразу, по черзі, збуджуються і дивуються, збуджуються і дивуються.
Російський колективний Волоколамськ, схоже, відбувається з тієї частини Австралії. Спочатку, на світле свято волевиявлення, сунемо в щілину що завгодно, а потім хапаємося за голову з жахом: ой, а що це у нас народилося.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени