ЮНЕСКО внесла особистий архів Джорджа Орвелла до реєстру документальної спадщини Пам'ять світу. Напевно, сам він скривився б, дізнавшись, що є якийсь список у стилі "вся пам'ять однаково важлива для світу, але деяка важливіша за іншу". Але так вже влаштований цей світ.
Реальність перевершила застереження Орвелла. Він писав про державну пропаганду однодумності. Вона не встановила монополію на переконання і емоції. Але вона існує як частина керованого різними гравцями глобального інформаційного хаосу. А з Великими урядовими братами непогано уживаються Великі бізнес-брати — Google, Amazon, Facebook, Apple, Alibaba тощо.
Є тут і свій борець із системою. Проте тепер, цілком у дусі часу, це не людина, а технологія. Євангелісти блокчейну обіцяють людині свободу і безпеку. Але, до їх честі, визнають, що історія цілком може зайти на чергове коло. І з блокчейном Брати можуть не зійти зі сцени, а стати ще сильнішими.
Думки Орвелла зі щоденника, есе та роману 1984 масштабуються в реальному часі до загрозливих розмірів. "Часто у мене виникає відчуття, що сама концепція об'єктивної істини зникає з нашого світу", — написав він, осмислюючи війну в Іспанії 1930-х. А міг би з таким же успіхом написати і зараз про нескінченні комунікативні війни, які палають навколо і всередині нас.
Чи не навчишся розбиратися в інформації - тебе використовують
Репліки Орвелла часів Другої світової ще красномовніші. В цей час він приєднався до британської медіакорпорації ВВС. Займався пропагандою на правильній стороні історії.
Враження від роботи він довірив особистому щоденнику: "Будь-яка пропаганда є брехнею, навіть коли вона каже правду". Ці слова стали популярними. Але цим реченням Орвелл написав дещо, що не користується популярністю: "Я не думаю, що це має значення доти, поки ви знаєте, що робите і чому".
Ми часто чуємо, що найкращою протидією пропаганді є правда. Це гарно. Проте це ще не вся правда. І Орвелл це розумів. Дійсно, контрпропаганда викликає у проникливої людини таку ж огиду, як і сама пропаганда.
Але комунікаційна війна — справа не для гидливих. І правда в тому, що неможливо до мінімуму звузити простір для ворожої пропаганди (перемогти її раз і назавжди взагалі неможливо), певною мірою не користуючись її ж інструментарієм. Головне — знати, що ви робите, заради чого, які принципи захищаєте. Знайти правильний баланс — найскладніше. Але не неможливо.
Британська модель і її ефективність Орвелла не влаштовували. У 1942 році, в розпал війни, він у щоденнику в'їдливо характеризував ВВС як "щось середнє між школою для дівчаток і дурдомом, і все, що ми зараз робимо, марно або дещо гірше, ніж марно".
Легко уявляю собі, як хтось говорить ці ж слова в Україні. Та й у багатьох інших країнах, які болісно шукають межу можливого й ефективного в боротьбі за правду.
Але Орвелла, на відміну від більшості наших сучасників, не запишеш у "всепропальщики". Він вірив, що реальність можна захистити. Тому що, стверджував він, попри все правда існує, і в неї є захисник — лібералізм. І тут з'являється можливість відповісти на, мабуть, найсучасніше питання: "Що робити?"
Однією з основ лібералізму є вільний і відповідальний громадянин. Складно захищати правду і легко самому скотитися у пропаганду в середовищі, в якому не живуть такі громадяни.
Люди, звичайні користувачі ТБ і онлайн-платформ, відіграють вирішальну роль як у поширенні дезінформації, так і в боротьбі з нею. Зокрема, це показало дослідження інформаційного шуму навколо причин загибелі рейсу MH17.
Є й інше дослідження: 49% громадян України вважають, що протидією російській пропаганді має займатися держава. Ще 33% переконані: це відповідальність як держави, так і громадських організацій.
Так, держава, експерти та медіа мають добре робити свою роботу. На них величезна відповідальність. Але все марно, якщо людині плювати на саму себе. А майже половина країни цим і займається, коли з комфортом для себе впадає у державно-громадський патерналізм у питанні боротьби з пропагандою і маніпуляціями.
Боротьба за здорову свідомість — щоденне завдання на рівні звички. Не чиститимеш зуби — буде карієс. Не користуватимешся презервативами — підчепиш СНІД. Не навчишся розбиратися в інформації — тебе використають. Це має стати аксіомою у світі, в якому все стало Орвелл. І особливо в Україні, де вибори-2019-го будуть тестом на виживання.
Колонку опубліковано в журналі Новое Время від 27 вересня 2018 року. Републікацію повної версії тексту заборонено
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени