Вперше на моїй пам’яті українські вчителі самоорганізувалися для проведення страйку. В київському ліцеї №157 вчитель фізичної культури Ігор Матвієнко
нагримав на учня, а вже наступного дня до школи прийшов батько, який жорстоко побив вчителя – численні гематоми, розрив легень та струс мозку, і погрожував відрізати Ігорю руку пилою, яку турботливий татусь захопив з собою! Поліція батька заарештувала, але як запобіжний захід суд призначив йому лише нічний домашній арешт. Шоковані вчителі ліцею вирішили 23 січня провести страйк з вимогою справедливого покарання для нападника і забезпечення безпеки освітян на їх робочому місці.
Найбільше в цій історії мене вразили непоодинокі коментарі про те, що "хорошого вчителя ніхто бити не стане". Здавалося б, така думка вже давно мала зникнути в країні, де хороших людей не просто били, а вбивали на вулицях. Я не знайомий ані з цим вчителем фізкультури, ані з ситуацією в ліцеї. Бачив лише кілька позитивних відгуків про роботу Ігоря від фейсбук-френдів, діти яких навчаються в ліцеї. Але одну річ я знаю точно – школа має бути вільним від насилля місцем. Як по відношенню до учнів, так і по відношенню до вчителів. І якщо ми всі як один не станемо на захист безпеки українських вчителів, то можемо назавжди забути про якісну українську школу. Бо жодна психічно здорова людина не буде працювати в місці, де їй не можуть забезпечити базову фізичну безпеку.
За цікавим збігом обставин, цього тижня про страйк оголосили також вчителі Лос-Анджелесу, які вимагають підвищення зарплатні та зменшення розмірів класів. Залишитися вдома були змушені 640 000 учнів. А тепер вгадайте, як батьки в Лос-Анджелесі відреагували на цю подію? Ні, вони не почали атакувати вчителів у Facebook. Багато хто з них підтримав страйк і навіть особисто приєднався до акцій протестів вчителів. Американські батьки розуміють, що кращі умови для роботи вчителів потрібні не стільки вчителям, скільки самим дітям, бо лише так можна забезпечити якість навчання.
Школа має бути вільним від насилля місцемБудь-які позитивні зміни в освіті неможливі, якщо вчителі й батьки будуть вважати одне одного ворогами. Школу майбутнього в Україні можна побудувати лише на фундаменті партнерства і взаємної поваги. В тому числі, безумовної поваги до забезпечення безпеки вчителів.
Врешті-решт, безпека дітей в школах можлива лише за умови безпеки вчителів. Якщо 23 січня до страйку вчителів на годинку перед роботою доєднається хоча б кілька десятків київських батьків, це стане потужним символом єдності. Не менш важливою є ваша підтримка і резонанс навколо цієї ситуації онлайн. Якщо ми справді хочемо, щоб діти в школі чомусь навчилися, давайте почнемо з елементарного – збереження живими вчителів, які їх вчать.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени