Де й чого вас найкраще навчали?

Напередодні Дня знань НВ розпитало співвітчизників про їхню освіту

Найбільше мене навчили в Берлінському університеті імені Гумбольдта. І навіть не під час навчання, а в аспірантурі. Я вдячний своєму професорові Мартіну Оденінгу за те, що він навчив мене не тільки працювати, але й жити. Він перетворив мене з напівхаотичного українського селянина на системного менеджера з аналітичним складом розуму, який мислить по-німецьки. Трансформація була важка і довга. Чотири роки він довбав мене. Але мені здається, йому вдалося.

Алекс Ліссітса,
президент асоціації Український
клуб аграрного бізнесу

Найкраще, мабуть,— в місцях позбавлення волі. В таборі. Там мене навчили тверезо дивитися на свою країну. Я і так був не дуже засліплений, але там навчили тверезо дивитися.

Семен Глузман,
президент Асоціації психіатрів України,
правозахисник і дисидент

Найкращі уроки для мене — це кризи, суспільні та особисті.

Наприклад, криза 1986 року, аварія на Чорнобильській АЕС. Я півроку там перебував. Це був дуже серйозний урок, і для мене він закінчився серйозною хворобою, яку я подолав з Божою допомогою.

Політична криза 1989-1991 років в Україні теж мене торкнулася — і це теж урок. Він закінчився моїм депутатством.

Кризи 1998‑го, 2009‑го та 2013‑го — економічні, банківські. Вони змусили мене зовсім по‑іншому поглянути на світ, економіку, банківську діяльність. Переосмислити, зрозуміти, що більше ані такої економіки, ані банків ніколи не буде. А які будуть — на це питання людство шукає відповідь. І я шукаю.

Олександр Сугоняко,
голова Асоціації українських банків

Англійської навчили американські солдати на війні в Іраку. Прощати — на війні в Чечні. Цінувати момент — на війні в Афганістані. Радіти життю — мої друзі в Грузії. Контролювати емоції — терористи в секторі Газа. Любити джаз — [один з найавторитетніших в країні знавців джазу і організатор Alfa Jazz Fest у Львові] Олексій Коган.

А горілку пити не навчився.

Єфрем Лукацький,
фоторепортер, фіналіст
Пулітцерівської премії

У мене немає формальної вищої освіти, що й стало мотивом для щоденної освіти. Вчуся у друзів, колег, партнерів, конкурентів, дружин.

Всі свої знання перевіряю на практиці. Мінімум щотижня записую, що вдалося. Потім систематизую та формалізую практичні навички.

Теоретичні знання беру з книг. Ці знання також перевіряю на практиці.

Так вже 30 років. Це і є мій бізнес.

Утім, тренінги, семінари, коучинг і бізнес-освіта теж присутні.

Савелій Лібкін,
ресторатор (Стейкхаус, Дача,
Компот, Тавернетта)

Найкраще мене вчили в головному розсаднику британського імперіалізму — Королівському коледжі оборонних наук в найпрестижнішому районі Лондона — Белгравії. Вчили добре і мотивували бути першим у всьому. З того часу моє життя кардинально змінилося. До речі, я став наймолодшим кадетом за всю історію його існування — мені було 27 років.

Ще можу згадати уроки праці, де я отримав другий розряд токаря.

Більше й нема чого згадати.

Тарас Березовець,
політконсультант, президент
Фонду національних стратегій

Якщо говорити про інститути, то ніде. За межами інститутів — так, вчили. Наприклад, [український художник] Віталій Куликов багато чого мене навчив. Причому не стільки малюванню, скільки просто [розумінню] життя.

А все інше навчання — сам набивав ґулі, як і всі нормальні люди. Я все життя був схильний до самоосвіти, тому вчився скрізь, де міг.

Павло Маков,
художник

Незважаючи на те що у мене три освіти, MBA, низка програм в Європі і США, найкорисніші знання і навички я здобув в інвесткомпанії, де працював з 2000 року.

Саме там я освоїв не теорію, а практику оцінки бізнесу, навички переговорів з людьми різного рівня, здобув досвід вирішення нестандартних, часто нездійсненних завдань, а також відносин з зовнішнім світом, державою і людьми.

Такого в університетах, на жаль, не вчать.

Анатолій Амелін,
засновник аналітичного
центру Amelin Strategy

Мені пощастило навчатися за кордоном. Спочатку за стипендією в United World College [Італія], потім — у Бельгії. Колосальним досвідом була магістратура з Public Policy [державній політиці] в King"s College London.

Але вчитися потрібно постійно. Зараз я проходжу онлайн-курс Час продавати на [освітній платформі] LABA, де вчать власників бізнесу вибудовувати відділ продажу. Вже за місяць відчула неймовірний прогрес у продажу свого продукту. Я кайфую і отримую шалений досвід.

Богдана Павличко,
директор видавництва Основи

Як не дивно, але найкраще за все мене навчали не медицині, а літературі, і було це в одеській школі №116.

Досі з вдячністю згадую своїх вчителів літератури — Олександру Михайлівну (російська література) і Надію Василівну (українська література).

116‑та була розсадником вільнодумства, і на тлі похмурого радянської освіти те, що нам давали наші вчителі, здавалося просто дивом. Так, я і без того любив літературу і пробував писати вірші, але саме школа дала мені правильні естетичні та моральні орієнтири.

І як не згадати батька, який підтримував і направляв мене? Як результат — не лише знання літератури, але й опозиційна установка щодо "совка" і вперте небажання друкуватися офіційно. По суті, моя літературна кар'єра розпочалася в 50 років.

Борис Херсонський,
поет, психіатр

Найякісніше навчання у мене було в London Business School, де я отримував ступінь MBA. Цей ступінь зазвичай отримують у віці 25-35 років, коли за плечима є досвід роботи.

MBA здорово структурує знання та заповнює прогалини, які залишилися після першої вищої освіти. Особливо якщо вона була в Україні.

Дмитро Дубілет,
заступник голови правління ПриватБанку

Звісно, я часто згадую свою альма-матер — Львівський університет ім. Франка, факультет журналістики. Насамперед тут я знайшла багато друзів, з якими спілкуюся дотепер.

Але в університеті більше розповідають теорії, а для журналіста важливий досвід, отриманий саме "в полі". Тому практика на телебаченні і в пресі формує журналіста не тільки як особистість, але і як справжнього фахівця.

Соломія Вітвіцька,
ведуча ТСН на 1+1