Якби ви знали, як все обернеться, вийшли б на Майдан?

НВ розпитало співвітчизників, як змінилося їхнє ставлення до революції гідності після двох років

Так, звісно.

Хоча, по суті, цим абсолютно не скористалися лідери тодішньої опозиції, щоб стати справжніми політиками. Потрібно розуміти, що вони опинилися у владі завдяки ілюзії, що виникла на той момент на Майдані: ніби незважаючи ні на що і як би нам не заважали Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок і Віталій Кличко перемогти Віктора Януковича, ми все одно перемогли. І так само ми зробимо на рівні держави. А насправді це не так просто виходить. І ілюзія, що ми все самі і все швидко зробимо, зникла.

Володимир Тихий,
кінорежисер

А я досі не знаю, чим все закінчиться. Особливо коли читаю новину, що Обама з Путіним по телефону обговорили ситуацію в Україні.

Незважаючи ні на що, я впевнений, що зрештою все буде добре. А якщо на цей момент не добре — значить, це ще не кінець.

Костянтин Стогній,
тележурналіст

Насправді, здоровий глузд, порядність та інші нормальні речі перемогли. Тому що тоді йшлося про гідність і надію. В цьому сенсі для мене нічого не змінилося.

Інша річ, якби мене запитали, чи готовий я сьогодні цілуватися з усіма учасниками Майдану, включно з молоденькими дівчатками, то я не готовий.

Я дуже яскраво запам'ятав, як в одну з неділь на сцені стояли Яценюк, Тягнибок, Кличко і Турчинов, і [учасники Майдану] вимагали зійти [політикам] з трибуни. Але закінчилося тим, що ані студентів, ані інших учасників нинішньої активної історії немає, а ті, кого гнали, тепер керують країною і довели її до ручки. Ось у цьому сенсі для мене існує біль, жалість та інші негативні почуття. Але це не має жодного відношення до спонукальної причини Майдану.

Семен Глузман,
президент Асоціації психіатрів України,
правозахисник і дисидент

Я, безсумнівно, вийшов би. Це питання цінностей, які мені вже пізно змінювати.

Карл Волох,
блогер, власник медичної
клініки Роміталь

Я‑то на сам Майдан не виходила.

Я вийшла на єдиний Майдан, де не кричала "Владу геть!", а кричала "Янукович, підпиши!" Це був листопад 2013‑го, напередодні саміту у Вільнюсі.

Чи вийшла б я, умовно кажучи, на Майдан зараз? Так. Але щоб не стати провінцією путінської Росії. Щоб в обличчя кожному не летів кадировський торт. Вже для цього потрібно було виходити на Майдан.

Але щоб пішов цей прем'єр-міністр і прийшов інший? Я не буду виходити. Щоб поміняли президента? Я не буду виходити.

Ірина Медушевська,
блогер

Звісно. Адже я домагався вигнання не тільки тодішніх керівників держави, але і тодішніх керівників опозиції. Вони були і залишаються партнерами-клептократами.

Єгор Соболєв,
народний депутат від партії Самопоміч

З важким серцем, але дуже впевнено відповідаю: так.

Я не кажу, що стало добре, але ми уникли гіршого. Вважаю, що [якби Янукович залишився при владі], з 2015‑го ми планомірно ставали б частиною Російської імперії, тому що нас продали б з потрухом. І ми проблеми не тільки свої, але і РФ розплутували б разом з цим смітником років 300. Нас би, грубо кажучи, пустили на імперську ковбасу.

Замість цього у нас є якісь рани, проблеми і навіть смерті. Але, в принципі, не сталося знищення нації.

Сергій Поярков,
художник, активіст Автомайдану

Звісно, я б вийшла. Тому що не можна залишати безкарними інциденти насильства проти протестувальників.

А те, що Майдан переросте у боротьбу з корупцією і саме боротьба з корупцією стане наступним Майданом на багато років,— про це я здогадувалася і раніше. Я знала, що це розтягнеться на тривалий час і громадянському суспільству не потрібно здаватися, а гнути свою лінію — виживати корупціонерів, злодіїв і носіїв комуністичної і клептократичної ідеологій з влади. На мою думку, з нашим менталітетом це займе 10-15 років.

Олександра Кольцова,
музикант, лідер гурту Крихітка

Якби Майдан не відбувся, його слід було б придумати, щоб показати нарешті, ху із ху серед нас. Так, моєю вірою і надією зрадницьки скористалися. Але я ще раз, в разі крайньої необхідності, піду на Майдан. Щоб показати, що будь-яку владу можна повалити, якщо є за що. Дуже шкода, що нинішні українські правителі так і не засвоїли цей урок.

Ольга Василевська-Смаглюк,
спеціальний кореспондент ТСН

Історія не терпить умовного способу. Тоді було повстання гідності. Я не сприймаю це як цінності Європи чи ще щось. Це елементарне повстання проти зла. А будь-яке таке повстання проти тих, хто пригнічує, змушує брехати, красти,— завжди виправдано. І воно ніколи не минає безслідно, без користі для майбутнього суспільства.

Олександр Сугоняко,
голова Асоціації українських банків

Питання в принципі не стоїть — вийшов би чи ні. Бо Майдан — це не соціальне явище однієї лише України, а питання цінності цілого покоління світового значення. Адже українці боролися не тільки за свою свободу, але і за можливість вибору для всіх пострадянських країн. Значення і відлуння Майдану чутно й помітно і в сьогоднішній Росії, і в Білорусі, Грузії, Вірменії та Казахстані.

Майдан став точкою неповернення, яка відокремила вчора від завтра. А втрати, яких продовжує зазнавати український народ,— ціна за вибір свободи. Свобода сама по собі безцінна, тому мій вибір очевидний — Майдан був правильний, і він ще триває, тому що поки не досяг усіх заявлених цілей.

Тарас Березовець,
політтехнолог, директор компанії
Berta Communications