"Чи ви спілкуєтеся зі своими знайомими з Росії?"

НВ з'ясувало у співвітчизників, як змінилися їхні стосунки з росіянами останнім часом

Ні, не спілкуюся. Ми живемо в різних поняттєвих системах. І розрив занадто великий, щоб можна було сподіватися подолати його діалогом.

Карл Волох,
блогер, власник медичної
клініки Роміталь

Я спілкуюся лише з тими росіянами, які в Росії поза законом. Це Ілля Пономарьов, єдиний депутат Держдуми, який не голосував за анексію Криму. Ден Рапопорт, відомий російський бізнесмен, який публічно виступає проти Путіна та мешкає в США.

І громадяни Росії, що воють проти Путіна в Донбасі у складі батальйону Азов.

Антон Геращенко,
депутат від Народного фронту

Спілкувався, спілкуюся і спілкуватимуся. Немає жодного друга, з яким стосунки були розірвані. Бо, напевно, є загальні інтереси, що виходять за межі інформаційного сміття.

Адже професія навчила мене шукати компроміси, пояснювати, не влаштовувати істерик у зв'язку з нерозумінням і знову пояснювати.

Євген Комаровський,
педіатр, автор кількох популярних книг
для батьків, телеведучий

Практично немає спілкування.

Олександр Сидоренко (Фоззі),
музикант, соліст гурту ТНМК

Я не спілкуюся майже півтора року з батьками чоловіка, які мешкають у Росії. Але попри це намагаюся, щоб діти не втрачали контакт зі своїми бабусею та дідусем. З одного боку, вони дуже залучені до того, що відбувається в Україні. А з іншого — з великим теплом згадують свої канікули в Анапі.

Спостерігаючи за молодшою дочкою, розумію, що діти знаходять власні пояснення ситуації. У моєї Катрусі якось гостювала її п'ятирічна ровесниця, і за чаєм вони почали розмовляти про Росію. У подружки, як виявилося, там теж родичі. Пояснюючи ситуацію, Катя обмовилася: "Ну, мої бабуся і дідусь із хорошої Росії". "Мої — теж", — відповіла подруга.

Діти навчилися не ототожнювати своїх рідних із тим злом, що творить їх країна. А я поки ні.

Марічка Падалко,
ведуча Телевізійної служби
новин на 1+1

Звісно, спілкуюся. І я з російськими друзями, і вони зі мною, дякувати Богові. Радий, що нам стає мудрості, розуму та сили залишатися цивілізованими людьми. Цінувати дружбу, професіоналізм, особистість один одного вище, ніж політичні погляди. І розуміти складності загального тла відносин між нашими країнами.

Але це не заважає нам чесно і відкрито говорити один одному, що Путін — х..йло. І не заважає нам засуджувати війну, яку Путін і Ко ведуть проти України.

Діма Борисов,
власник і бренд-шеф мережі ресторанів
(Канапа, Рибаlove, gastroRok)

У нашому професійному колі склалася така ситуація — є профільні російські медіа, які, незважаючи на ризик і потенційні неприємності, продовжують писати про українських дизайнерів позитивні статті. Гадаю, для них це певна професійна і громадянська сміливість. Тому сказати, що припинився зв'язок із російським професійним світом, я не можу.

А ось на особистісному рівні у нас немає тем для розмов. Ну що запитувати: "Як у тебе справи?"

Ірина Данилевська,
засновник та голова оргкомітету
Ukrainian Fashion Week

Мої відносини з Росією жодним чином не змінилися, бо їх загалом і не було. Тато помер три роки тому, а матусю ми забрали звідти [з Росії] ще до цих подій [анексії Криму і військового конфлікту в Донбасі].

А знайомі та колеги, звісно, є. Вони приїжджають сюди [в Україну]. Але тісного спілкування у мене не було ні з ким, тому воно і не змінилося.

У мене коло спілкування різко стало скорочуватися після 2004 року. Та й у 1990‑ті, на відміну від моїх колег, я, як художник, орієнтувався на Київ, а не на Москву. Чесно можу сказати: для мене, загалом, це [Росія] була чужа країна, хоч я там і народився. Росія завжди народжувала дуже класних людей, але вона їх не терпіла всередині себе.

Павло Маков,
художник

Більшість моїх знайомих у Росії — це журналісти (прошу не плутати з кремлівськими агітаторами), з якими мені доводилося бувати на різних війнах. Ми добре розуміємо ситуацію, тому спілкуємося, як і раніше.

Єфрем Лукацький,
фоторепортер, фіналіст
Пулітцерівської премії

Звісно, продовжую. Насамперед із тими, хто дотримується тих само переконань, що і я. Зазначу, що частіше не я є ініціатором розриву відносин.

Тому я продовжую листуватися з людьми, які не втратили здатності до розуміння, з якими мене пов'язує багаторічна дружба.

А ось із особистими зустрічами справи гірші. Я вирішив не відвідувати Росію й анексований Крим. Це той мінімум, який, як мені здається, необхідний для того, щоб зберегти почуття власної гідності.

Борис Херсонський,
поет, психіатр

Я ніколи не спілкувався з людьми, з якими в мене не було якогось підґрунтя для спілкування. Я не спілкувався з шовіністами і імперіалістами. А ті люди, з ким спілкуюся, позбавлені цих вад розвитку. Тому, в принципі, можна сказати, що ця картина в моєму житті не змінилася.

Андрій Бондар,
письменник

Продовжую. Але, звісно, це коло спілкування різко звузилося. І я вважаю, що це жахливо. Адже моє коло — це люди культури, достатньо освічені та розвинені. І те, що їхня свідомість потрапила під вплив ідеологічної обробки, — сумно. Але є люди, які мені дорогі та які, як мені здається, зараз почуваються в Росії, м'яко кажучи, недобре.

Ми намагаємося не переходити в зону обговорення самого факту агресії. Власне, позиція у нас і так однакова, тому багато разів те саме обговорювати — це самого себе заводити на непродуктивні дискусії. На щастя, є теми, про які можна спілкуватися, крім агресії Росії щодо України.

Влад Троїцький,
театральний режисер,
засновник фестивалю Гогольfest

Спілкуюся з рідними, близькими та колегами. Звісно, коло цих людей звузилося. Воно почало звужуватися ще з анексії Криму і, мабуть, зараз досягло свого мінімуму.

Багато хто говорить: ось, мовляв, як чудово, що залишилися тільки справжні друзі. Але я вважаю, що нічого хорошого в цьому немає, коли коло друзів звужується з причин не особистісного характеру. Адже багато з тих, хто з'їхав з глузду на ґрунті "русского мира", залишилися б абсолютно нормальними, адекватними людьми, і ми продовжували би спілкуватися і дружити. Це була така ментальна провокація, проти якої не всі вистояли.

Гадаю, що з тими людьми, які щиро, на мій погляд, помиляються, спілкування може налагодитися. А з тими, які цинічно стали на шлях пропаганди, війни і ненависті, з ними, звісно, ні.

Айдер Муждабаєв, російський журналіст,
заступник генерального директора телеканалу ATR