Днями в спілкуванні з військовими знову виринуло бажання однієї з частин відсвяткувати ювілей. 100 років чи 90, неважливо. Аргумент — це ж наша історія. Довелося у любителів відсвяткувати виводити історію від РККА запитати: «А чим займалася Червона Армія в 1933-му?» Мало хто наважився на відповідь. Вона жахлива: Червона Армія стояла заградзагонами, коли комісари голодом вбивали нас. Червона Армія — карателі, які багнетами довели селян до людоїдства. Адепти «це наша країна», вам за честь вести історію від вбивць?
Чому більшовики нищили селян? Маховик русифікації вже був запущений, національний склад промислових центрів уже старанно розмивався, пролетарій -- людина, якій не цікаве коріння. Селяни ж навпаки були концентратом мови, традицій, крім того ще й коштів, які могли бути пущені на національно-визвольний рух. Як не допустити? Знищити. Заморити. Голод. І «доблесна» РККА на оточення. Це те саме, що охорона концтаборів смерті.
Моя бабуся з Луганської області. Прадід жив там, де голодна смерть збирала найбільші жнива. Селяни … Намагалися врятувати всіх, але пощастило не всім. Так вийшло, що бабусі пощастило. Ось ви зараз подивіться на своє чадо і уявіть, що на ваших очах воно гасне від голоду. Уявіть, що вмирають вагітні. Що хтось божеволіє і їсть вариво з близької людини. Перенесіть набір букв «голод» в свою нинішню життя. Цей жах «теж наша країна»? Це силою утримувала Червона армія. Ну як, відсвяткуємо ювілей спадковості?
Нинішня війна, це спроба Росії зробити те, що не зміг зробити СРСР. Вони знищили нашу країну, дійсно нашу, в 1921-му. Потім вбивали голодом носіїв традицій. Потім розстріляли інтелігенцію. Потім використовували, як гарматне м’ясо тих, хто зламався і підкорився. Потім понівечили історію, змінили акценти в освіті. Тягали по таборах незломлених. Вони вбивали Україну з методичністю і бузувірством маніяка. Пробачимо?
Ми всі на війні. І ті, хто в окопах і ті, хто в тилуЯкщо уявити всіх померлих і ненароджених і подумки поселити їх разом, це невелика європейська країна. Країна мертвих.
І коли хтось намагається говорити «це не твоя війна», «це всього лише культура», «нам рано чи пізно доведеться миритися», я хочу їм побажати на мить відчути себе мертвим від голоду, відчути себе не народженим. Скуштуйте. Ось вона така «теж наша країна», подобається?
Ми всі на війні. І ті, хто в окопах і ті, хто в тилу. І ті, хто зброєю, і ті, хто словом, працею, товаром, ідеями, думкою, прогресом. Ми воюємо не тільки за себе. Добре, якби лише за себе. Ні, ми воюємо і за тих, що не народилися. За ті «агу», які так і не прозвучали. За ті «кохаю», що не були сказані. За тисячі ненаписаних книг і нездійснених відкриттів. І якщо ми програємо, якщо ми допустимо в своїх головах можливість «це не твоя війна» і «то була теж наша країна», якщо ми будемо толерантними до тих, кому «а що такого», то мільйони ненароджених помруть знову … і знову.
Ненависть? Так. Пробачити? Ні. Ніякі репарації, ніякі «вибачте» не повернуть ненароджених. Німці досі з почуттям провини. У Росії вина незрівнянно більша. Росії свою провину спокутувати століттями. Якби була здатна. Нездатна.
Ми не спадкоємці СРСР. УРСР — це фікція, це обманка, муляж. Імперія створила цей муляж, наше покоління народилося і сприймало цю матрицю як рідне. І коли з болем і кров’ю ми повертаємо собі себе, нам раптом починають втюхувати «а що таке?»
Згадайте про ненароджених. Ви могли б бути серед них. Просто вам пощастило. Всім нам пощастило. Вижити. Так ось за це треба заплатити — не пробаченням. Якщо не заради себе, то заради ненароджених, заради тих, хто свідомо чинив опір, оцінюючи свободу вище за життя. І онукам своїм це треба пояснити. Щоб ніколи більше …
Карфаген повинен бути зруйнований.
Текст опубліковано з дозволу автора
Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє . Детальна програма тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени