На набережній Дунаю перед будапештським парламентом не чутно голосних розмов. Більшість людей мовчать або перемовляються напівпошепки. Багато плачуть. Тут розташовану одну з найсильніших пам'яток світу — меморіал на згадку про жертви голокосту. Здалеку його не видно, жодна трагічна постать з бронзи не розкинула руки над околицями. Просто уздовж пірса тут і там розкидані 60 пар чавунного взуття. 70 років тому саме в цьому місці угорські нацисти розстрілювали євреїв. Вони пішли в нікуди, і єдине, що від них залишилося, — це туфлі та черевики, безладно розкидані на набережній. Неймовірне за своєю пронизливістю художнє висловлювання.
Нещодавно в Києві з'явився новий монумент. Перед будівлею Служби безпеки України в самісінькому центрі міста помпезно відкрили скульптурну композицію на честь воїнів антитерористичної операції. Монумент героям АТО — це козак на коні, який списом тицяє в пащу ворожому дракону в імперській короні. Розташовано весь цей поєдинок на символічній карті України.
У нашій країні вже півтора року гинуть люди, що борються за свободу батьківщини. Поставити їм пам'ятник — абсолютно логічне і правильне рішення, хоча, можливо, і не своєчасне — в таких випадках час на осмислення зайвим не буває. Але чому ж все, на що може спромогтися офіціозна скульптура, — це заяложений до неможливості сюжет із вершником і драконом? Який, до речі, нагадує герб Москви, де теж є кінь, вершник, спис і ворожий змій
Монумент героям АТО - це козак на коні
Іноді складається враження, що в Україні є спеціальний орган влади, робота якого — відсікати всі свіжі ідеї в мистецькій сфері. Офіціозна українська скульптура прямолінійна та буквальна, її цільова аудиторія — учень початкової школи. Художня влада не в курсі, що мистецтво давно зробило крок вперед.
Здається, у художників, яких цінують на державному рівні, є висічений у мармурі перелік обов'язкових символів. Наприклад, якщо йдеться про захист батьківщини, то в художньому висловлюванні обов'язковим є козак, давньоруський воїн або ще якийсь професійний військовик.
Якщо подія або явище, що їх потрібно увічнити, невеселі, то в композиції неодмінно з'явиться чорний колір, калина, свічка, впалий рушник, зів'яла квітка, янгол або хрест. Коли сльозу хочеться вичавити особливо сильно, ці сакральні елементи можна і поєднувати, як це зробили, наприклад, в Меморіалі пам'яті жертв голодоморів в Україні, де дійсно є і янгол, і свічка, і хрест. Меморіал, щоправда, нікого особливо не вражає, то й що? Пункти з посадової інструкції про необхідний рівень трагізму виконані, отже — все нормально.Одна з найстрашніших подій в історії людства трапилася 11 вересня 2001 року. Всесвітній торговий центр обрушився після удару літаків, захоплених ісламістами, і 3.000 ні в чому не винних людей загинули. За десять років (до слова про час на осмислення) на цьому місці з'явився меморіал: два утоплених в землю басейни з водою, на периметрі яких викарбувані імена загиблих. Ні трагічних ангелів, ні свічок, ні зів'ялих квітів. Але клубок підступає до горла справно.
Мало того, відсталість художніх поглядів влади впливає і на художників. У конкурсі меморіалу героям Небесної сотні були і козаки з тризубами, і янголи, і крила, і свічки — і все це у найрізноманітніших поєднаннях. Переміг небезперечний, але хоча б оригінальний проект італійців із вкрапленнями легованої сталі в бруківку і червоними кленами, що символізують відродження.
Схоже, що справді сильне й актуальне художнє висловлювання можливе в Україні тільки тоді, коли за проектом стежить не лише влада, але й громадянське суспільство. Те саме суспільство, яке, цілком можливо, колись поставить скульптурну композицію, щоб увічнити нинішній період діяльності арт-директорів країни. Зі свічками і зів'ялими квітами.Колонку опубліковано в журналі "Новое время" від 30 жовтня 2015 року. Републікування повної версії тексту заборонено
Більше точок зору тут