Волинська гризня

Христина Бердинських

В середині січня між офіційними Києвом і Варшавою стався локальний, але знаковий випадок: СБУ спочатку заборонила, а потім, після активізації МЗС Польщі, знову дозволила в'їзд в Україну Роберту Хомі, меру польського Перемишля. Останній брав участь в антиукраїнському марші перемишльських і львівських орлят — місцевих націоналістів, чим і звернув на себе увагу спецслужби.

Це — лише іскра давно тліючого конфлікту між сусідніми країнами, що загострилася останнім часом. Його основою стало протистояння українців і поляків у 1943-1944 роках на території Волині. Саме цю тему все частіше піднімає на щит правляча у Польщі партія Право і справедливість (PiS), користуючись тим, що в Україні героїзують лідерів націоналістів періоду Другої світової.

Взаємини Києва і Варшави стають все менш дружніми. І на це вже реагують звичайні поляки, серед яких наростає українофобія.

“Поки складно говорити про якийсь конфлікт [в польсько-українських стосунках]. Але тенденції погані, це очевидно", — каже Міхал Потоцький, журналіст видання Dziennik Gazeta Prawna.

Показовою є реакція польських ЗМІ на інцидент за участю мера. Наприклад, в неділю 29 січня підсумковий випуск новин на рейтинговому каналі — громадському TVP — почався так: "В Україні процвітає культ [лідера націоналістів Степана] Бандери". Потім на екрані з'явився Ярослав Качиньський, глава PiS, який у властивій для нього манері, тихим і спокійним голосом повідомив: "Президент України не повинен сумніватися, що в Польщі не згодні з ситуацією, в якій мучителі і виконавці масових вбивств є героями". Далі сюжет TVP повернувся до негараздів мера Перемишля. Причому про антиукраїнський марш, в якому той брав участь, журналісти навіть не сказали. Суть конфлікту з СБУ вони описали так: "Хома говорив про Волинську різанину [так події 1943-1944 років часто називають у Польщі] і хотів будувати відносини з Україною на правді".

Історичні теми, будь то Волинська трагедія або дії УПА по відношенню до поляків завжди були проблемними у діалозі між двома країнами, нагадує український журналіст Олена Бабакова, яка живе в Польщі. Однак останні 20 років польські еліти, за її словами, дотримувалися концепції: незалежна Україна — це цінність сама по собі, і її потрібно якомога більше втягувати в Європу. В цьому політичні лідери були навіть більш проукраїнськими, ніж польське суспільство.

А в період Майдану громадська і політична підтримка України досягла піку. "Тоді було враження, що в Польщі нічого іншого не відбувалося", — каже Бабакова.

Але зараз риторика змінилася, загостривши всі суперечливі історичні моменти, розповідає Петро Тима, голова Об'єднання українців у Польщі. У різних населених пунктах країни пішла хвиля свідомих провокацій з руйнуванням історичних пам'яток. Підлив масла у вогонь і фільм Волинь популярного режисера Войцеха Смажовски, який подає картину подій кінця Другої світової у вкрай негативному для УПА і українців світлі.

Все це тут же перескочило на побутовий рівень, і в результаті зросла кількість антиукраїнських інцидентів. Наприклад, 21 січня в Жешуві п'ятеро молодих людей напали на українських студентів. Запитавши, звідки вони і кому належить Львів — Польщі чи Україні? — поляки побили хлопців, назвавши їх "бандерівцями".

Українка Марина, яка живе в Польщі вже 10 років, з жахом згадує ніч з 27 на 28 січня. Вона поверталася на таксі додому з дня народження своєї польської подруги. Їхала разом з гостями — чоловіком і жінкою. Марина стала спілкуватися з таксистом, у якого, як виявилося, дружина зі Львова. В цей час полька, яка сиділа поруч, почала говорити: бандерівці масово вбивали жінок і спалювали дітей. І що без Польщі, мовляв, Україні не належала би більшість міст.

Українка попросила зупинити таксі, вийшла і коротко кинула у відповідь польці: "Ти поводишся нерозумно". Але та вискочила з таксі, схопила Марину за волосся і почала бити. “При цьому обзивала мене української курвою. Дорікала, що я живу за рахунок Польщі", — згадує тепер Марина, яка через цей випадок попросила про анонімність.

Польку втихомирили, а українка звернулася в поліцію, зробила судово-медичну експертизу і найняла адвоката.

За словами Марини, за 10 років у Польщі з подібним вона зіткнулася вперше. "Напевно, це телебачення і політики так впливають на деяких людей", — припускає вона.

Вплив є: соціологи показують, що ставлення до українців у Польщі поступово погіршується. В 2015‑му, за даними опитування CBOS, з симпатією до східних сусідів ставилися 36% поляків. Цей показник перевищував антипатії, які трималися на рівні 32%. Аналогічне минулорічне опитування дало іншу картину: негативні настрої по відношенню до українців стали переважати — 34% респондентів проти 27%, що симпатизують сусідам.

Коріння цих змін, як і припустила Марина, дійсно лежать в польській політиці та журналістиці. І тут, як пояснює Бабакова, збіглося кілька чинників: прихід до влади PiS на президентських і парламентських виборах, проходження до Сейму партії Кукіз'15, у лавах якої є затяті націоналісти, — один з них рік тому пропонував побудувати стіну на українсько-польському кордоні. У липні 2016‑го польські парламентарії визнали Волинську трагедію геноцидом.

А PiS, за словами Потоцького, побоюється, що частина її електорату може перейти до ще більш патріотичним руху. Качинський почав загострювати риторику в польсько-українському питанні і навіть заявив, що майбутнє відносин між країнами залежить від того, яким буде ставлення до історії України, зокрема до УПА.

Зіграла свою роль і міграційна криза в ЄС, через яку Польща відмовилася приймати біженців з Близького Сходу.

Нинішня ситуація в Польщі цікава тим, що зростання антиукраїнських настроїв супроводжується збільшенням числа українців, які проживають в цій країні.

Співвітчизники їдуть туди на навчання і сезонні заробітки. Так і польські роботодавці охоче запрошують українців на роботу. “Це вже не та ситуація, коли українці відбирають роботу у місцевих. Навпаки, польські фірми самі шукають працівників з України", — говорить Тима.

Число українських студентів тут за останні роки зросла в сім разів, а заробітчан — в 2,5 рази. У підсумку розмір громади перевалив за позначку в 1 млн.

Серед роботодавців є великий запит на мігрантів з України, підтверджує Ігор Ісаєвіс, главред порталу українців у Польщі PROstir.pl. І це тренд останніх років. Як і те, що одночасно погіршуються українсько-польські відносини на побутовому рівні. "Це закон великих чисел", — пояснює журналіст Потоцький.

Ісаєвіс, що мешкає в Польщі більше 10 років, відчув зміни в настроях поляків особисто. 2 липня в Перемишлі мав виступати український гурт Ot Vinta. Концерт скасували за наполяганням місцевих футбольних вболівальників, які звинуватили групу в просуванні "бандерівської ідеології". А поліція у свою чергу заявила, що не зможе забезпечити безпеку на заході.

У результаті виступ перенесли до Варшави. Але в країну Ot Vinta все одно не пустили — "через загрозу нацбезпеці". Тим не менш у Варшаві український концерт пройшов, хоч і з участю інших музикантів. А Ісаєвіс, що йшов на виступ у синьо-жовтій футболці, вислухав купу образ від поляка, який трапився йому дорогою. Поліція досі розслідує цей інцидент, уточнює українець.

Тима звертає увагу на часті випадки знищення чи пошкодження поляками пам'ятників на могилах українців. Все почалося ще в 2015‑му — з поховання воїнів УПА в Грушовичах на Прикарпатті. Потім подібний вандалізм прокотився іншими польськими селам на сході країни.

Причому все відбувається однотипно: процес розгрому монументів "активісти" записують на відео, потім викладають в інтернет. За ці акти вандалізму періодично брали на себе відповідальність різні організації.

“Пам'ятники і могили — це знаряддя провокацій. Питання пам'яток вже давно перестало бути першочерговим у польсько-українських відносинах", — нагадує Тима.

Нині ж війна з монументами перескочила через кордон: так, на початку 2017‑го якісь активісти підірвали пам'ятник загиблим полякам, встановлений в Гуті Пеняцькій, що на Львівщині.

Російський опозиційно налаштований політолог Андрій Окара каже, що тему напруги українсько-польських відносин охоче підхоплює і розкручує російська пропаганда. Будь-яка міжнаціональна бійка, або спалювання українського прапора у Польщі детально смакується ЗМІ РФ. А фільму Волинь всі великі місцеві телеканали присвятили спеціальні ток-шоу.

На російську активність у цьому питанні звертає увагу і Адам Лелонек, член правління фонду Центру дослідження Польща — Україна.

За його словами, в цілому ставлення до українців у польському суспільстві не змінилося і залишається доброзичливим. Але деякі партійні діячі намагаються втягнути міжнародну політику у внутрішні суперечки і використовують історію для реалізації своїх інтересів. Намагаються і медіа: скандальні висловлювання на цю тему для них цікавіше серйозної дискусії. А російській пропаганді, мовляв, тільки того і треба — адже Кремль зацікавлений у зростанні напруженості між Україною і її "адвокатом у Європі", як давно називають Польщу.

І все ж експерт налаштований позитивно. "Немає сенсу прирівнювати поведінку окремих хуліганів до усього суспільства", — говорить Лелонек.

А от українець Тима не схильний до самозаспокоєння. Він бачить, що з боку польських політиків немає реальної реакції на випадки українофобії.

В березні 2016‑го Тима докладно розповідав у Сеймі, на комісії національних та етнічних меншин, про антиукраїнські провокації та інциденти. “Депутати були обурені. Але це ніяк не вплинуло на подальші дії та події", — підсумовує він.