Володін Володін

На перші ролі в ієрархії Кремля виходить В'ячеслав Володін, уродженець глибинки, який стрімко злетів політичними кар'єрними сходами. Поки Володимир Путін бачить його спікером Думи, а в майбутньому, як вважають експерти, — своїм наступником

Іван Верстюк

 

 
У січні в одному зі своїх інтерв'ю радикальний московський священик Всеволод Чаплін, що активно проповідує "русскій мір", раптом заявив, що перший заступник адміністрації президента (АП) В'ячеслав Володін прагне сісти в крісло Володимира Путіна. Однак тоді мало хто сприйняв це серйозно.

Пізніше, у вересні, з'явилося резонансне інтерв'ю Путіна міжнародному інформаційному агентству Bloomberg, у якому він дав зрозуміти, що замислюється про власне політичне майбутнє, хоча не прийняв остаточного рішення щодо участі у виборах 2018 року. А коли мова зайшла про майбутнього президента Росії, Путін дав йому характеристику: "Майбутній лідер має бути досить молодою людиною, але зрілою".

Тижнем пізніше, коли НВ готувало матеріал про майбутні вибори до російської Думи та звернулося за коментарем до Владиславу Іноземцева, директора Центру досліджень постіндустріального суспільства, той впевнено заявив: найближчим часом Володін очолить Думу, а потім стане кандидатом у президенти на виборах 2024 року. Також він назвав Володіна "найздібнішим і найгнучкішим з кремлівських адміністраторів".

Частина пророкувань Іноземцева вже справдилася: 18 вересня Путін на зустрічі з лідерами партій, що пройшли до Думи, висунув 52‑річного Володіна на посаду спікера парламенту. Тоді ж у політичному та експертному середовищі вперше заговорили про широкі перспективи цього політика.

Причому Володіну зраділи не тільки в путінській Единой России, що здобула конституційну більшість на виборах, але й у компартії РФ, яка фінішувала другою. "Без сильної вертикальної влади, справедливості, духовності, колективізму Росія не може жити",— відреагував на пропозицію Путіна лідер російських комуністів Геннадій Зюганов.

Про те, що Путін, який 17 років міцно стискає в руках російську владу, рано чи пізно задумається про наступника, який гарантував би його власну безпеку та недоторканність консолідованих його колом активів, політологи говорили давно. Також йшлося і про те, що вкрай обережний у доборі кадрів російський лідер, який довгі роки ретельно стежив за тим, щоб в країні раптом не з'явився популярний і яскравий суперник від опозиції, перетворить процес підготовки наступника на тривалий і складний.

Саме тому багато хто підкреслює: твердої впевненості в тому, що Путін за вісім років, а може бути, і раніше, передасть владу Володіну, немає. Однак є впевненість в іншому — саме Володін сьогодні став одним з найімовірніших кандидатів у наступники Путіна. Причому саме його менеджерським і політтехнологічним талантам приписують багаторазові перемоги путінської Единой России останніх років на виборах різного рівня. До того ж Володін вигідно вирізнявся на тлі свого колишнього боса в адміністрації президента — Сергія Іванова, який нещодавно пішов у відставку. Останній, за словами експертів, успішно провалював усі доручені йому проекти, хоча і вважався одним з небагатьох наближених Путіна, кому він дійсно довіряє.

Російське інтернет-видання FreeNews-Volga вже навіть спробувало перевірити готовність росіян голосувати за Володіна на майбутніх президентських виборах. Хоча результати опитування спотворили боти, сам факт такого голосування також дає підстави вважати: все ближче до російського епіцентру влади просувається Володін, який прихилив до себе президента . Адже саме йому належить фраза "Немає Путіна — немає Росії".

Володіну, уродженцю Саратовської області, завжди легко давалося сходження кар'єрними сходами. Вступивши до компартії СРСР та захистивши в Саратові кандидатську дисертацію про інновації в аграрному виробництві, майбутній улюбленець Кремля по черзі був депутатом Саратовської міськради, заступником голови обласної думи та віце-губернатором.

У середині 1990‑х він потрапив у поле зору мера Москви Лужкова, який розгледів у ньому перспективного політика. "Молодий і перспективний" швидко зробив "заділ" для подальшого кар'єрного зростання — захистив докторську дисертацію в Санкт-Петербурзькому інституті МВС.

Уперше до Держдуми Володін потрапив у 1999‑му, ще за президентства Бориса Єльцина. Вже через два роки він очолив фракцію партії Отчизна — Вся Россия (ОВР), яка провела його в парламент. А коли ОВР, лідерами якої тоді були Лужков і Євген Примаков, увійшла в Единую Россию, Володін і тут швидко вийшов на перші ролі — в Думі скликання 2003 року він став першим заступником голови фракції єдиноросів.

Далі службове просування не барилося. Після року роботи керівником апарату уряду наприкінці 2011‑го Володін став першим заступником голови АП Іванова. Той, за словами Іноземцева, зокрема мав наглядати за тодішнім президентом Дмитром Медведєвим.

"Реальним керівником АП був Володін",— упевнений експерт. До цього роль Володіна в адміністрації виконував Владислав Сурков, пізніше відправлений курирувати українське питання.

Утім, експерти не вважають Володіна свого роду "клоном" Суркова. "Стилістично майбутній спікер — це антисурков, який замість мерехтливого павутиння тонких демонічних задумів віддає перевагу прямій і простій тактиці політичної дії",— дає оцінку Володіну Андрій Колесніков, експерт московського Центру Карнегі.

Працюючи в Кремлі, Володін забезпечив проведення через Думу кількох знакових для путінського режиму законів. Це був закон про оголошення неурядових громадських організацій іноземними агентами, "закон Діми Яковлєва", який заборонив громадянам США всиновлювати російських дітей, і також "пакет Ярової". Останній розширив підстави для позбавлення громадянства за екстремістську діяльність, дозволив ув'язнювати за пости в соцмережах і зобов'язав телеком-операторів місяцями зберігати дані про розмови та справи їхніх користувачів.

Саме Володін курирував дуже делікатну для Путіна тему вуличних протестів 2011-2012 років. Зокрема, він вів справи учасників протестів на Болотній площі, комунікуючи з прокурорами і суддями, розповідає Іноземцев. І вів досить успішно для Кремля — настільки, що протести не тільки припинилися, але навіть російська правозахисниця Людмила Алєксєєва зробила Володіну кілька публічних компліментів з приводу його "людяності".

Останнім часом на плечі Володіна лягає все більше державних питань, пов'язаних безпосередньо з волею першої особи держави, констатують експерти. Так, він координував призначення 21 губернатора і близько 200 віце-губернаторів. Він особисто відібрав усіх 450 депутатів нинішньої Думи, каже Іноземцев, прибираючи з виборчих списків найменших конкурентів путінським ставленикам.

Намагається Володін вирішувати й ідеологічні питання Единой России. Якщо раніше політтехнологи прописували Путіну цитувати у виступах Івана Ільїна, православного філософа-ультранаціоналіста, то Володін спробував "пересадити" Путіна на ліберальнішого філософа Миколу Бердяєва — киянина, який став відомим на Заході в 1940‑х. Також саме Володін педалював використання в кремлівській політиці концепцій "русского міра" й "Новоросії".

Експерти підкреслюють: вже сьогодні в підготовці президентських виборів 2018 і 2024 років Володін відіграє важливу роль. Саме він провів на посаду голови центрвиборчкому Еллу Памфілову, яка і буде підбивати підсумки цих двох електоральних циклів.

Що ж до власного іміджу, то з цим у Володіна справи непогані: він очолює наглядову раду Вищої школи економіки (ВШЕ), авторитетного навчального закладу в Москві, відомого своїм лібералізмом. Правда, навіть Володін не зміг переконати залишитися працювати у ВШЕ двох тамтешніх зірок — економістів Сергія Гурієва і Костянтина Соніна. Обидва поїхали на Захід, посилаючись на політичний тиск.

Подібно до багатьох інших російських політиків, Володін має інтереси в бізнесі. Ще на початку 2000‑х він став акціонером холдингу Солнечные продукты, що до 2005‑го став найбільшим виробником майонезу та олії в Росії. Після кризи 2008-2009 років Володін продав свій масложировий бізнес. Щоправда, за даними видання Собеседник, його 80‑річна мати Лідія Барабанова, колишня вчителька молодших класів, значиться власником відразу декількох фірм з виробництва борошна, крупи та вирощування зернових, а також двох мисливських господарств. Минулого року її Инвест Холдинг без конкурсу отримав від держави три контракти на оренду приміщень.

Останні кадрові зміни в Кремлі — звільнення голови президентської канцелярії Іванова та призначення на його місце непримітного бюрократа Антона Вайно, заміна досвідченого Сергія Наришкіна на Володіна в Думі — свідчать про судомні спроби Путіна утримати владу, вважає російський історик Андрій Зубов.

"Путін не вірить найближчим соратникам, з якими багато років ділив владу, і намагається знайти надійнішу опору",— каже Зубов, у минулому професор Московського інституту міжнародних відносин, звільнений за критику анексії Криму.

У розмові з НВ Зубов переказує популярну в Москві думку: якщо раніше Путін створював біля себе коло друзів, відоме як кооператив Озеро, то зараз збирає рабів, які виконують його волю. За принципом особистої лояльності був, на думку історика, відібраний і Володін.

Путін не вірить найближчим соратникам, з якими багато років ділив владу, і намагається знайти надійнішу опору
Андрій Зубів, професор історії

На відміну від екс-голови АП Іванова, який перед президентськими виборами 2008 року почав говорити про власні президентські амбіції, Володін проявляє скромність. Російський опозиційний політик В'ячеслав Мальцев, особисто знайомий з Володіним, згадує, як той ще 1996‑го на запитання про кар'єрні цілі говорив про посаду голови АП як межу мрій. "У 60 років піду в ректори — командувати Московським державним університетом",— сказав одного разу Мальцеву Володін.

Проте Іноземцев впевнений: Путін серйозно розраховує на Володіна на виборах 2024 року. Він не силовик, що буде позитивом до початку 2020‑х, коли силовиків звинуватять в економічних помилках попередніх років, аргументує свою точку зору Іноземцев. До того ж Володін — росіянин, на відміну від тувинця Сергія Шойгу, якого також називали можливим наступником Путіна, і естонця Вайно.

“Чинник національності відіграє колосальну роль,— підкреслює експерт.— Шойгу і чеченця Рамзана Кадирова ніхто ніколи не обере".

А пост спікера Думи для Володіна може стати майданчиком для подальшої вертикальної мобільності, коментує Колесніков з Центру Карнегі. Володін, який перебуває під санкціями Заходу через агресивну політику щодо України, навряд чи якось змінить зовнішню політику Росії, особливо її український напрям. "Сутність політичного режиму не змінюється",— каже Колесніков.

З ним згоден Іноземцев. Володін хоч і здатен пропонувати свій порядок денний, але Путін у питаннях зовнішньої політики не слухає нікого. Якщо на економіці російський лідер погано знається і визнає це, без стуку впускаючи до себе в кабінет "риночників" — віце-прем'єра Ігоря Шувалова й очільника Центробанку Ельвіру Набіулліну з їхніми порадами,— то щодо зовнішньої політики позиція Путіна, за словами Іноземцева, однозначна: "Я займаюся історією, а ви [боїтеся санкцій і] гроші рахуєте".

Утім, плани Кремля може змінити суспільне невдоволення. Економіст Андерс Аслунд з американського експертного центру Atlantic Council констатує: за західних санкцій і низьких цін на нафту в Росії падає рівень життя. Запасу міцності стане максимум роки на два — це визнають навіть близькі до Кремля економісти.

Важливим індикатором відсутності у путінської політики реальної підтримки мас є критично низька явка на недавніх парламентських виборах, підкреслює історик Зубов. Проголосувало менше 48% населення — так погано не голосували в Росії ніколи. “А без довіри народу жоден режим не може встояти,— робить висновок Зубов.— Будь-який тоталітарний режим — ленінський, сталінський, гітлерівський — прагне набути довіри народу".

Щоправда, більшість експертів не прогнозують масових протестів у Росії, хоча силовики і лякають Путіна "майданами". За соціологією Левада-Центру, кількість росіян, які вважають, що країна рухається в правильному напрямку, зростає, а особистий рейтинг Путіна хоч трохи й упав після стрімкого зростання на тлі окупації Криму та Донбасу, але все одно впевнено тримається на позначці 82%.

"П'ять років на чолі Думи зроблять з Володіна політика першої величини",— підсумовує роздуми про російське майбутнє Іноземцев. На його думку, за умов, коли роль Медведєва практично зведено до нуля, Вайно не має досвіду великих успішних проектів, кремлівські мастодонти подумують про вихід на пенсію, а до будь-яких "зовнішніх" довіри немає, у Путіна може не бути іншого вибору, крім як зробити ставку на саратовського політтехнолога.