Напередодні 2019-го Володимир Путін назвав успішне випробування гіперзвукового плануючого блоку «Авангард» найкращим подарунком російському народові. Традиція, схоже, прижилася.
Уже цьогоріч підсумкова колегія Міноборони, в якій брав участь головний начальник країни, відрізнялася від передсвяткових зустрічей Путіна з чиновниками, відповідальними за інші сфери — за економіку, за соціалку. З’ясувалося, що національні проекти не реалізуються, модернізація охорони здоров’я зробила медичну допомогу недоступною, а в галузі освіти країна відкотилася на сорокові місця міжнародних рейтингів. Але підвідомчому населенню не варто перейматися. Головне, що росіяни опинилися попереду планети всієї. І це не в балеті — а в гіперзвукових ракетах.
«На сьогодні маємо унікальну ситуацію в нашій новій і новітній історії: наздоганяють нас. У жодній країні світу немає гіперзвукової зброї взагалі, а гіперзвукової зброї континентальної дальності — й поготів. У нас уже в військах встановлено гіперзвукові комплекси Кинжал авіаційного базування, вже у військах є лазерні бойові комплекси Пересвет», — в захваті висловлювався Володимир Путін, наслухавшись переможних рапортів на колегії військового відомства. Глава російської держави нагадав головний аргумент радянської пропаганди. Мовляв, завжди в гонці озброєнь лідирував Вашингтон, а Росія лише наздоганяла. І ось, втішається президент, тепер, о щастя, у них зброя, якої нема ні в кого. Що ж, Путін має рацію, коли говорить, що не збирається брати участі в гонці озброєнь. Він її ініціює.
За логікою Realpolitik XIX століття, в реаліях якого живе Путін, вочевидь: володіння надзброєю має суттєво підвищити міжнародний авторитет як країни, так і її лідера. Але цього не відбувається. Натомість щоб слізно просити Москву про обмеження її незвичайної зброї, Вашингтон добиває систему контролю над озброєннями. Цього року Сполучені Штати, які п’ять років вимагали від Росії припинити порушувати Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності, взяли і зовсім підступно й раптово з нього вийшли. Не виявляє Білий дім бажання і продовжувати в Договір про обмеження стратегічних озброєнь, дія якого закінчується у 2021 році.
США висувають явно нереалістичну вимогу, щоб в угоді брав участь Китай. Путін же тепер висловлюється про готовність продовжити Договір СНО в будь-який момент, навіть по факсу обмінявшись відповідними листами. І це не випадково. У разі ліквідації СНО Вашингтон може отримати кратну перевагу над Москвою протягом декількох місяців. Для цього немає потреби займатися виробництвом нових ракет. Достатньо буде повернути на «Мінітмени» зняті раніше боєголовки. Цікаво, чи згадує Путін (який, як відомо, ніколи не помиляється) те, як гордовито відкинув пропозицію Барака Обами продовжити договір. Логіка полягала в тому, щоб не мати справи з «кульгавою качкою».
Насправді російські досягнення в створенні гіперзвукових ракет і гіперболоїдів (як їх будуть застосовувати, достеменно невідомо) не справляють надвеликого враження на Вашингтон. Там мають наміри позмагатися з Москвою у випуску військової продукції, маючи на увазі різницю в ефективності і продуктивності промисловості двох країн. Свої можливості американці продемонстрували, створивши прототип балістичної ракети середньої дальності всього через 9 місяців після виходу з ДРСМД. Тож, розв’язуючи гонку озброєнь в області гіперзвукових ракет, Путін відкриває ящик Пандори. В історії вже були сумні приклади.
Згадуючи про попередні етапи гонки озброєнь, головний начальник Росії сьогодні заявляє, що «перші ракети міжконтинентальної дальності фактично теж з’явилися не у нас, Радянський Союз наздоганяв». Насправді ж СРСР першим випробував МБР в 1957-му, американці — роком пізніше. Але на озброєння першими такі ракети взяли США. Знову-таки через більш високу ефективність і продуктивність праці. Гонка озброєнь — це не про те, «хто перший», а про те, «хто швидше і більше».
Однак Путін розповідає, що Москва впевнено лідирує у виробництві озброєнь, маючи при цьому військовий бюджет, який перебуває на 8-му місці в світі. Варто зазначити, що саме минулого року можна було переконатися в тім, коли йдеться про витрати на оборону, що у Путіна своя особлива арифметика. У травні президент цілком серйозно розповів, що, скоротивши на 20 відсотків вартість 16 винищувачів п’ятого покоління Су-57, вдалося за ті самі гроші придбати 74 бойових літаки. Тому не варто дивуватися, що підприємства оборонно-промислового комплексу, які успішно працюють і начебто повністю профінансовані, винні більше двох трильйонів рублів.
2019 рік був переломним у деградації російської державності. Справа не тільки в тому, що під час виборів до Мосміськдуми російська влада продемонструвала: вона не впевнена, що за неї проголосують. І під вигаданими приводами відсторонила своїх опонентів від участі у виборах. А потім влаштувала судову травлю тих, хто протестував проти цього. Справа ще й у тім, що людина, що володіє абсолютною, нічим не збалансованою владою, рішуче перестала соромитися. Проте нещодавно він усвідомлював, що його особисті уявлення про світоустрій дещо відрізняються від тих, що можна оголошувати публічно. Він старанно обходив «слизькі моменти». Нині ж глава російської держави, власник юридичного диплома, впевнено висловлюється про те, що жорстокі вироки учасникам протесту повинні виноситися, аби для інших незнадно було. Він фактично виправдовує провокації спецслужб, які вигадують неіснуючі екстремістські організації. Він має намір написати статтю про те, що Польща сама винна в тім, що на неї вчинила напад фашистська Німеччина, і що СРСР мав повне право підписувати протоколи з Гітлером про поділ Європи.
Підозрюю, що минулий рік знаменує початок не осені вже — зими патріарха. Двадцять років на галерах призвели до того, що Путін вважає власні забобони нормою, обов’язковою для виконання не тільки країною, а й усім світом…
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ