Війна четвертого терміну

Безсумнівно, Путін знову займе пост глави Кремля після чергових президентських виборів в Росії. Але чи влаштує він новий Крим або Донбас після чемпіонату світу з футболу-2018?

Семен Новопрудський,
російський журналіст

Г оловна інтрига найближчих президентських виборів в Росії полягає не в тому, який результат намалюють переможцю. І навіть не в явці: хоча масовий бойкот виборів і максимально низька явка в Москві і Петербурзі залишаються єдиною можливістю опозиції хоч якось вплинути на путінську перемогу. Інтрига в тому, що буде робити в своєму четвертому (а по факту, з огляду на фейкове президентство Дмитра Медведєва, п'ятому) терміні людина, для якої головним методом управління країною стала ескалація гібридних воєн.

11 грудня 2017 року, напередодні офіційно оголошеної робочої поїздки в Єгипет і Туреччину, Путін в класичному стилі американських президентів зробив неоголошений візит "на війну". Він раптово прилетів до Сирії, під'їхав на військовому УАЗі до місця шикування на військовому аеродромі Хмеймім і на телекамери — як-ніяк передвиборна кампанія і треба зображати з себе переможця терористів в світовому масштабі — заявив: "Міністру оборони, начальнику Генштабу наказую розпочати виведення російського угруповання військ в пункти їх постійної дислокації ".

Таким чином, Путін формально оголосив про завершення однієї з двох воєн, які стали головним змістом його третього президентського терміну. При цьому російські військові бази і самі військовослужбовці в Сирії, безсумнівно, залишаться. По-перше, режим Асада тримається на російських і іранських багнетах. По-друге, Росія втрутилася в громадянську війну в Сирії зовсім не для боротьби з ІД, а для того, щоб застовпити свою військову присутність на Близькому Сході. Нарешті, ще однією початковою метою сирійської кампанії Путіна була спроба прорвати міжнародну ізоляцію після війни з Україною. І навіть, можливо, обміняти Україну на Сирію — помиритися із Заходом під приводом спільної боротьби з тероризмом. Однак ця частина плану Кремлю явно не вдалася. Прорвати санкційний фронт Путін не зміг. Не виправдалися і надії на перемогу Трампа в США. Розслідування російського сліду в американських виборах поки утримує Трампа від можливої політичної капітуляції перед президентом Росії.

Головна путінська війна — з Україною — триває. Причому Росія все ще завзято відмовляється визнавати очевидний факт своєї військової агресії проти України і демонтувати так звані народні республіки. Незважаючи на зростаючі проблеми в російській економіці і очевидну несерйозність маріонеткових правителів "ДНР" і "ЛНР", які навіть скидають один одного — як це трапилося недавно з Ігорем Плотницьким — за погодженням з Кремлем.

Путіну, очевидно, сподобалося йти на загострення у зовнішній політиці і грати за допомогою російської пропаганди роль "тіньового володаря світу". Це бажання не відбили навіть наслідки анексії Криму та війни на Донбасі разом з падінням цін на нафту і санкціями, відкинувши російську економіку майже на 10 років назад, привівши до рекордного з початку століття, що триває 36 місяців поспіль, падіння доходів росіян.

Очікувати від Путіна різких провокаційних кроків в найближчі місяці, швидше за все, не доводиться. Принаймі, до кінця чемпіонату світу з футболу в Росії, який закінчиться 15 липня. Не випадково Путін відмовився від ідеї бойкоту зимової Олімпіади-2018 в Південній Кореї, незважаючи на санкції МОК: втратити в останній момент чемпіонат світу з футболу російська влада, мабуть, все ж таки не хоче.

Однак імовірність повторення чогось, схожого на путінську політику відразу після Олімпіади в Сочі, в другому півріччі 2018 року вельми велика. Є й потенційні театри нових і старих військових провокацій Кремля — КНДР, Україна, Близький Схід. Можливо, деякі інші пострадянські держави.

Не займаючись розвитком економіки і не створивши повноцінних державних інститутів, Путін перетворився на банального довічного диктатора, змінити якого (а, головне, змінити російську політику на відповідальну і розумну) шляхом демократичних виборів неможливо. Тепер розвилка можливостей на найближчий час така: або вкрай неоднорідне оточення Путіна заради самозбереження почне процес поступового повернення Росії в русло західної цивілізації, або "колективний" Путін знову буде з'являтися в світових зведеннях новин як автор і натхненник нових гібридних воєн з реальними жертвами.

Гра в велику імперію надто сподобалася і Путіну, і частині російської еліти, і більшості громадян. Поки російське суспільство не в змозі чинити тиск на владу, вона продовжить займатися реалізацією своїх імперських комплексів. До того часу, поки не вичерпаються економічні ресурси для такої політики. Власне, саме так розпадався Радянський Союз.