«Варто згадати Батька Махна». Військовий експерт про оточення військ окупантів біля Києва та ситуацію на фронті — інтерв'ю

 — Місяць Україна витримала. Місяць Україна героїчно оборонялася. Як би ви проаналізували загалом ситуацію на фронтах?

— На сьогоднішній день можна вже з упевненістю сказати, і це виходячи із часових показників, і це інформація, яка надходить, що незважаючи на перший шалений удар, противник не виконав свої стратегічні завдання. І він загруз у позиційній війні на території України, маючи обмежені маневрені ресурси, і маючи недостатньо логістичних ресурсів на сьогоднішній день. Проте не треба заспокоюватися, треба розуміти, що ми маємо справу з досить небезпечним ворогом, і серйозні протистояння будуть продовжуватися ще протягом певного періоду часу.

— Все одно війна триватиме, ми не можемо розраховувати, що вона ось так вимикачем зупиниться чи зникне за день чи два. Давайте спробуємо проаналізувати інформацію, яка є вже кілька днів про оточення угруповання ворога біля Києва. Там, де Буча, Ірпінь.

— Таке оточення має місце, назвати його щільним кільцем поки важко, тому що треба розуміти, що організувати це надзвичайно складно. Натомість концентрованими, комбінованими діями наших військ вдалося відбити Макарів, досить важливий пункт, який захопили росіяни. Вдалося відтіснити їх від житомирської траси на більшості її протяжності. І вдалося здійснити так зване оперативне оточення і утримувати підрозділи російських військ у певному «вогневому мішку». Так само стримуючи противника на рубежах річки Ірпінь, не дозволили йому перейти цю річку, нанесли йому серйозні втрати. Таким чином можна сказати, що з цього напрямку, з північно-західного напрямку на сьогоднішній день загроза наступу відсутня, тому що противник не може ані зконцентрувати війська, ані здійснити маневр ресурсами. І задача його зараз або втримати позиції, що майже неможливо за тих умов, або поспішно відступати, або просто забути про ті війська, які опинилися в оперативному оточенні наших військ.

— А це оперативне оточення, «вогневий мішок», потенційно ми ж можемо передбачати, що значна частина цих «упирів» просто здасться. Наскільки це може впливати на моральний стан інших окупантів? Наскільки це може вплинути на військово-політичне керівництво РФ? Тому що по суті це буде така перша символічна перемога України, якщо говорити про таке оперативне оточення і «вогневий мішок», як ви його назвали.

— Тут треба розуміти, що ми маємо справу з ворогом, який діє трошки в іншій паралельній реальності. І якби в Наполеона була б газета Правда, ніхто б не дізнався, що Наполеон програв під Ватерлоо. Приблизно така ж ситуація і тут. І прикладом цього є події в районі Чорнобаївки, де ми вже кілька днів поспіль знищуємо техніку, а вона там з’являється знову. До ворога просто не буде доведена ця інформація. Хіба що фрагментарно. Натомість на рівні військової аналітики військових збройних сил, треба розуміти, що вони приймуть це до уваги і зроблять певні висновки з цієї ситуації для того, щоб провести певне перегрупування і зосередження сил. Тобто так, для нас це буде важлива перемога. Фактично загроза Києву відсунеться, але не зникне. Я хочу на цьому наголосити. І противник все одно буде намагатися повторити цю операцію, адже одна з цілей цієї операції є власне захоплення Києва. Не зважаючи на будь-які втрати. Плюс до того ми мислимо категоріями гуманітарними, гуманними. Для нас життя кожного військовослужбовця є виключною цінністю. Натомість для противника втрата ще певної кількості людського матеріалу не є якимось серйозним чинником. І вони будуть продовжувати кидати в бій свої ресурси, незважаючи на втрати, як ми це спостерігаємо протягом останнього місяця.

— А чи можна оцінити якось чисельність тих окупантів, які зараз перебувають в оперативному оточенні? Чи у нас просто немає інформації, скільки з них залишилися живими, і скільки ще здатні ходити?

— Чисельність можна порахувати приблизно, виходячи просто з території, на якій вони знаходяться. Тобто можна припустити, що там знаходиться приблизно три-чотири батальйонні групи, тобто приблизно 2500 до 4000 військ. Не більше. Просто тому що на цій території немає, де розмістити більше військ, якби нам цього не хотілося. Вони ж знаходилися в бойових порядках, тобто вони мали певний рівень розосередження. І тому йдеться саме про цю чисельність. Це так, припущення, тому що ми не знаємо, наскільки і скільки військ було знищено артилерійським вогнем і вогнем наших градів, скільки було знищено партизанами, нерегулярними підрозділами української армії. Тому дуже важко оцінити, скільки їх залишилося зараз. Але вихідні цифри можна рахувати, як три, приблизно чотири тисячі.

— Свіжий аналіз напередодні був від Кирила Данильченка. Він пише у першому ж реченні, що кажуть, що не можна розповсюджувати інформацію про постачання до України, а її вже мільйони, відео, фото з сайтів Міноборони, як у Нідерландах вантажили на літак, що саме постачали. І от він тут каже, що в Україні вже працюють, наприклад, Panzerfaust ІТ-600. Тобто це скоріше за все зі складів армії Нідерландів, і це одна з найбільш сучасних модифікацій. І тут моє питання наступне. Я розумію, що це легка зброя, вона важить приблизно 15 кг. Ця пускова установка здатна знищувати найсучасніші навіть моделі танків, пробивати монолітної броні до 900 мм, здається. І відповідно, скоро піде те, що військові називають, «зеленкою». Скоро почнуться листя, кущі і таке інше. І цей фактор дуже багато хто сприймає, як додаткові можливості для українських оборонців, для партизанів, для високомобільних груп. Як би ви описали цю можливість?

— Так, ви знаєте, такий вид діяльності, я б сказав, це в природі, це в ментальності українців, і треба просто згадати підрозділи Батька Махна, який діяв дуже оперативно саме в такому аспекті. А саме мобільні групи, якщо можна назвати тачанки мобільними групами, і підрозділи. Зараз ми маємо трошки іншу ситуацію, натомість ми дуже добре володіємо цією тактикою. Наші підрозділи знають, як працювати в такій ситуації. Тобто маючи просто колосальну кількість такого протитанкового озброєння, і знаючи специфіку тактики дії російських військ, коли, знаєте, досить великі колони, вони не є маневреними, вони бояться просто покинути дороги, залишаючись на них, просуваючись тільки по ним. Тобто це така тактика, яка притаманна російській армії ще з часів Афганської війни Радянського Союзу, вона практично не змінилася. Тобто наносити такі удари нашими маневровими групами, це дуже важливий аспект для того, щоб знесилити, знекровити окупанта. І потім концентрованими мобільними ударами вже бойових підрозділів ЗСУ — відганяти, знищувати окупантів і позбавляти можливості навіть відступати. Тобто така тактика має місце, і я думаю, що така тактика була розрахована від самого початку, і ви бачите, і всі наголошують, що саме висока насиченість протитанковими засобами на сьогоднішній день грає таку виключну роль у нашій обороні.

— Ще одна дуже важлива деталь, на яку варто звернути увагу, Інформ напалм зібрав результати своїх досліджень, а також певні витоки інформації. І вони стверджують, що росіяни справді готуються використовувати хімічну зброю. При чому називалися і Маріуполь, і Київ, і Миколаїв, і там ширше південні регіони. Що нам від цього знання? І наскільки це розповсюдження інформації може зупинити росіян від такого злочину? Хоча вони вже наробили цих злочинів неймовірну кількість, взяти хоча би фосфорні бомби чи використання ними протипіхотних гранат, які є заборонені в усьому світі.

— Ви знаєте, безперечно, розповсюдження такої інформації є дуже важливим аспектом упередження нанесення таких ударів. Звісно, ми не можемо виключити вірогідність застосування хімічної зброї взагалі. Натомість викриття, коли на «білий світ» виносяться якісь темні, зловісні наміри, то вірогідність того, що ці зловісні наміри будуть здійснені, вона все ж таки зменшується об'єктивно. І плюс до того, що якщо ми доносимо цю інформацію і розповсюджуємо цю інформацію, це дає нам час підготуватися. І я вже бачу, і в наших новинах з’являється інформація, як убезпечити себе у разі хімічної атаки, що робити, як діяти. І населення має дуже уважно до цього відноситися. І наше військово-політичне керівництво має задіяти певні кроки для того, щоб мінімізувати можливі негативні наслідки застосування такої зброї. На жаль, повністю виключити використання хімічної зброї противником на сьогоднішній день не можемо. Ми мали таку ситуацію в Сирії, ми бачили, до чого це призводило там.

— І нові 6000 ракет від Великої Британії. І якщо ширше проаналізувати, чи можемо ми стверджувати, уявляти собі, що військова підтримка України зараз тільки наростає. І плюс тут якісь за останні пару днів справді дуже потужні успіхи українських систем ППО. Це означає, що до нас щось приїжджає?

— Я б не був таким оптимістичним, тому що тут треба зважати ще на фактор часу. Ці системи ППО мають бути доставлені, розгорнуті, особовий склад наших підрозділів має пройти навчання на тих системах або ознайомитися з ними, і приступити до роботи. Натомість ми можемо говорити трошки про інший аспект, а саме про те, що інтенсивність дій російської авіації, підкреслюю — авіації, трошки зменшилася. Тому що насиченість тактичними засобами протиповітряної оборони української армії збільшується в рази буквально. І ми бачимо, що кожен день ми говоримо щонайменше, як про п’ять або навіть 10 повітряних цілей, які були уражені нашими братами з протиповітряної оборони. На жаль, ми не можемо говорити поки що про те, що наші міста надійно захищені, тому що це трошки інший рівень протиповітряної оборони. Але те, що на наші міста, які знаходяться в глибині території України практично не здійснюються нальоти ворожої авіації, говорить багато про що, про рівень протиповітряної оборони, який виріс значно. Тобто поки що така ситуація додає трошки оптимізму, але робота не завершена, робота продовжується.