Спроби окупаційної влади, насадженої Росією, ініціювати переговори з Україною про постачання води півострову, отримали швидку і недвозначну відмову українських громадських діячів, включно з головою кримськотатарського Меджлісу Рефатом Чубаровим і постійним представником президента з питань Криму Антоном Кориневичем. Важливо, щоб ці голоси були почуті українськими політичними лідерами, оскільки згода на переговори стала б визнанням російської анексії Криму.
До російського вторгнення навесні 2014 року материкова Україна забезпечувала 85% потреб Криму в прісній воді через Північно-Кримський канал, що з'єднує головне русло Дніпра з островом. Постачання було припинено в квітні 2014 року і, з огляду на малу кількість опадів у цьому році, ситуація стає дедалі серйознішою. Брак постійних поставок води — це, можливо, основний фактор, що став причиною хімічного витоку і серйозних наслідків для здоров’я людей в Армянську у вересні 2018 року. Росія не змогла надати необхідну кількість прісної води і для підтримки сільського господарства на півострові. Цілком ймовірно, що російська агресія на Донбасі завжди була частково спрямована на створення сухопутного коридору в Крим. Нещодавно було висунуто припущення, що агресія РФ в Азовському морі і подальша економічна блокада покликані змусити Київ відкрити канал.
Версія реальності окупанта
12 серпня досить сюрреалістична тирада Георгія Мурадова, насадженого Росією «віце-прем'єра» Криму, набула широкого розголосу в російських ЗМІ. Мурадов заявив, що Крим має «право» на воду Дніпра, оскільки витік річки розташований поблизу Смоленська в Росії. Представник країни, яка незаконно вторглася і анексувала Крим вважав за доцільне звинуватити Україну в порушенні міжнародного гуманітарного і навіть українського права, перш ніж вимагати «серйозних переговорів у Києві».
Правова дійсність
Сувора правда про правову ситуацію була дуже чітко викладена Антоном Кориневичем, представником Володимира Зеленського в Автономній Республіці Крим.
Він вказав на те, що Крим — це українська територія і не є частиною Росії. Остання не може виносити в сферу міждержавних відносин питання, пов’язані з Кримом.
«Річка Дніпро не тече по території Криму. Україна перекрила не русло річки Дніпро, а перекрила технологічну споруду (канал), який знаходиться на території України. На це Україна має повне право».
Хоча Кориневич помітив, що відповідно до всіх розрахунків, у Криму є достатня кількість прісної води для забезпечення потреб населення, він так само підкреслив, що саме країна-окупант відповідальна за забезпечення всіх необхідних ресурсів. «Тому всі претензії держави-окупанта на дніпровську воду не мають під собою жодного правового та міжнародно-правового підґрунтя. Крим — це Україна».
Україна повинна домогтися деокупації Криму
У липні 2019 року Данило Гетманцев сказав в інтерв'ю що, на його думку, відключення водопостачання шкодить громадянам України. Він заявив, що такі методи «деструктивні» і сказав, що після парламентських виборів партія Слуга народу, повинна створити комітет з окупованих територій. Оскільки партія отримала абсолютну більшість в парламенті, слова Гетманцева викликають заклопотаність багатьох, хто вважає, що саме російська окупація шкодить громадянам України і що відновлення водопостачання — це перший крок до визнання анексії.
Гетманцев — поки що єдина людина в команді Зеленського, який висловив таку думку, хоча, можливо, цим інтерв'ю він хотів перевірити грунт. Залишається сподіватися на те, що Зеленський радиться з членами Меджілісу кримськотатарського народу і цивільними організаціями, що стежать за дотриманням прав людини в зоні російської окупації. І що він або його команда читали відповідь до нового заклику до «переговорів» від Рефата Чубарова, голови Меджілісу.
Чубаров дохідливо роз’яснив, що «країна, яка страждає від збройної агресії і окупації частини своєї території, не просто має право, а й зобов’язана (!) використовувати природні ресурси, наявні на її території, для звільнення захоплених територій або хоча б ускладнення для країни-окупанта можливості закріпитися на окупованій нею території».
Він зауважив, що припинення постачання дніпровської води, розпочата 20 вересня 2015 року товарна блокада Криму і, нарешті, повне припинення електропостачання коштувало російським окупантам мільярдів доларів щорічно — на утримання територій, які вони незаконно окупують.
«Не думайте, навіть гіпотетично, обговорювати тему можливої поставки води, електроенергії або відновлення залізничного сполучення між материковою Україною і Кримом поза темою безумовної, повної і негайної деокупації Криму».
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Галі Койнаш. Републікування повної версії тексту заборонене
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ