Напередодні парламентських виборів НВ запитав у співвітчизників, яким політичним силам вони симпатизують
Якщо говорити про депутатів-мажоритарників, то на своїй виборчій дільниці я навіть не дивився ще.
А якщо говорити про партії, то у мене поки вибір між Європейською солідарністю Петра Порошенка й Українською стратегією Володимира Гройсмана. Ну, може, не в такому порядку, але, як на мене, це єдиний вибір.
Звісно, я не вважаю Порошенка панацеєю, але те, що він зробив, — нині це великі досягнення. А те, що Гройсман пішов до парламенту... Я не політичний аналітик [щоб сказати], чому це сталося. Хоча могли бути в одній команді [з Порошенком], але, найімовірніше, окремо вони сумарно наберуть більше голосів, ніж в одній політсилі. Гройсман мені здається хорошим прем'єр-міністром, який робить те, що потрібно. Хоча хотілося би більшого.
Дмитро Сидоренко,
засновник Асоціації сомельє України, власник Школи вин Дмитра Сидоренка
За Слугу народу. Я керуюся правилами [письменника-дисидента, який став першим президентом Чехії] Вацлава Гавела: "Якщо світ повинен змінитися на краще, то все має початися із людської свідомості, з самої людяності наших сучасників". А ще: "Той, хто ставиться до себе занадто серйозно, постійно піддає себе ризику виглядати смішним; той, хто здатен постійно сміятися над собою, ніколи смішним не здається". І в мене мимоволі виникають асоціації з Володимиром Зеленським.
Ба більше, я також хочу бути не лише свідком, а й учасником таких змін. І вважаю, що зміни відбуваються фундаментальні.
Микола Толмачов,
власник будівельної компанії ТММ
Будь-яку партію завжди сприймаєш через людей. Я маю знайомих, які приєдналися до партії Голос Святослава Вакарчука. Бо якщо вже хтось вирішив приєднатися до партії, то таким чином він довіряє їй себе і свою репутацію. Тому моя симпатія до цієї політсили не так пов'язана з лідером, скільки з тими людьми, які до неї увійшли. Я поки не можу назвати ім'я цієї людини, але вона дійсно кришталево чиста і з чудовою репутацією.
Тетяна Абрамова,
засновниця і CEO бренду RITO
Це таке лицемірство і лицедійство. Все настільки жахливо, що я просто не хочу в цьому брати участь. Тому не піду на вибори.
Ірина Медушевська,
блогерка
Не залишається нічого іншого, як віддати свій голос за Порошенка і Європейську солідарність (ЄС). Думаю, що ця політсила в парламенті буде противагою Слузі народу і Голосу, або з ким там вони домовляться.
Ба більше, у представників ЄС є досвід системної політичної боротьби на різних рівнях. А враховуючи, що у нових сил, які приходять до парламенту, за фактом немає політичної та світоглядної єдності, то не потрібно бути пророком, щоб зрозуміти: за рік у них почнуться внутрішні чвари і розподіли.
А ще потрібно, щоб до парламенту пройшов Володимир В'ятрович. Якщо він стане депутатом, то зможе нормально вставляти палки в колеса всяким ексрегіоналам, які [всупереч закону про декомунізацію] повертають радянські клейма.
Володимир Тихий,
кінорежисер
За Голос. Як на мене, це оптимальний варіант. Адже все складається так, що в цій політсилі ніби збираються більш-менш свої люди зі здоровим глуздом.
А якщо хтось переживає, що до парламенту проходять представники Опозиційної платформи — За життя, то згадайте, що було п'ять років тому. Тоді в парламенті не те що переважали регіонали, тоді ще у великій кількості комуністи сиділи. А тепер ми говоримо про якісь 12% [які, згідно зі статистикою, набирає Опоплатформа].
До того ж, я категорично за те, щоб [голова політради партії Опозиційна платформа — За життя] Віктор Медведчук опинився у парламенті. Мені треба, щоб все це було на видноті. Тому що їхня сила у якихось тіньових схемах. А коли він сидітиме без охорони в кріслі один із чотирьохсот так, що будь-який черевик дотягнеться до вуха, то це ж якраз добре.
Олег Тістол,
художник
Я поки не визначився. І чесно кажучи, цей передвиборчий процес мене якось не надихає. Я намагаюся не стежити за тим, що відбувається, щоб хоч якось зберегти своє психологічне здоров'я. Думаю, що виборів буде багато, а псувати собі нерви через ці речі трохи вже стомився. Тим паче розумію, що не на тому рівні відбуваються зміни.
Дмитро Боярчук,
виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна
Як вилікувати тотально хвору компанію? Тут є два підходи. Або косметичний ремонт — і це буде все те ж саме, але трохи красивіше. Або провести справжні зміни — зробити так, щоб люди не просто відсижували робочий час, а готові були чимось жертвувати заради компанії, стояти за неї і пишатися своєю причетністю. Доведеться звільняти казнокрадів і лінивців, набирати нових (недосвідчених, а де взяти досвідчених?), вчити і знову звільняти, поступово, як золотий пісок, намиваючи потрібних тобі людей, змінюючи процедури з ідіотичних на нормальні, знижуючи ступінь контролю і привчаючи людей довіряти одне одному. Буде боляче. І тут найважливіше питання: де взяти лінійку і як відрізняти своїх від чужих? Як орієнтуватися, помилки якої людини — це помилки на яких вчаться, а з ким треба розпрощатися негайно?
Моя відповідь така: морально етичні риси людини й ті, що називається порядністю, — передусім. Здатність вчитися — по-друге. І завзятість по-третє.
Я голосував за Зеленського, заздалегідь знаючи, що буде здійснено безліч помилок, що кадровий голод такий, що часом неможливо знайти водія або секретаря, а не те що міністра.
Чому? Відповідь вище.
Але ще я пам'ятаю знамениту фразу Вацлава Гавела: "Краще п'ять років помилок, ніж 50 років саботажу".
Мені страшно, я дуже боюся пережити чергове розчарування, але так влаштоване життя: якщо хочеш рухатися вперед — потрібно ризикувати. І я не закликаю підтримати Слугу народу на виборах, а закликаю стати у стрій і лупати сю скалу, скільки буде сил.
Олександр Ольшанський,
президент холдингу Інтернет Інвест, глава оргкомітету найбільшого в Україні IT-форуму iForum