Джекпот для Сі Цзіньпіна і Путіна. Навіщо Моді з’явився в Китаї
Погляди6 вересня 2025, 00:40
Китай цього тижня приймав світових лідерів і демонстрував свої військові можливості на черговому саміті Шанхайської організації співробітництва (ШОС). Серед учасників були Володимир Путін, прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді, іранський лідер Ібрагім Раїсі, керівник Північної Кореї Кім Чен Ин, а також представники більш як 20 країн.
Пекін улаштував грандіозне шоу і парад на честь 80-ї річниці капітуляції Японії у Другій світовій війні. Однак у цій інтерпретації Китаю було відведено непропорційно велику роль у перемозі, тоді як внесок Америки було помітно применшено. Дехто представив цю подію як початок нового світового порядку, але насправді вона більше нагадувала «вечірку скривджених», де лідери, які зібралися, по черзі скаржилися на західне домінування і тарифний «булінг» Трампа.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
У відповідь президент Трамп опублікував єхидний пост: «Багато американців віддали свої життя за прагнення Китаю до перемоги і слави. Сподіваюся, що їхній подвиг буде гідно відзначений і назавжди залишиться в пам’яті як приклад хоробрості та самопожертви! Нехай у голови Сі і чудового народу Китаю буде великий і незабутній святковий день. Передайте мої найтепліші побажання Володимиру Путіну і Кім Чен Ину — у той час, як ви разом будуєте змову проти Сполучених Штатів Америки».
Для Трампа очевидно: час повернути Індію на бік Америки
Це було не народження нового світового порядку, як вважають деякі, а наймасштабніша на сьогоднішній день спроба Китаю проєктувати силу і просувати новий наратив — заснований на ревізіонізмі та пропаганді.
Однак найпримітнішим став той факт, що прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді все-таки приїхав і неодноразово позував поруч із Сі Цзіньпіном і Володимиром Путіним. Дехто розцінив це як знак того, що один із ключових союзників США почав зміщувати глобальний баланс. «Ми партнери, а не суперники», — заявив Сі, коментуючи свою нову дружбу з Моді. Але зближення це було продиктовано не симпатією, а спільною злістю.
Моді прибув на саміт, оскільки був незадоволений високими тарифами, запровадженими адміністрацією Трампа на імпорт індійської нафти з Росії (на Китай ці заходи поки що не поширили), а також іншими недружніми кроками і політикою США.
Міністр фінансів США Скотт Бессент відкинув спекуляції про те, що світові тектонічні плити зсуваються в бік від західного альянсу: «Це давня зустріч, вона називається Шанхайська організація співробітництва, і, на мою думку, вона має переважно показний характер. Зрештою, Індія — найнаселеніша демократія у світі. Її цінності значно ближчі до наших і китайських, ніж до російських».
По суті, конференція була зосереджена на поглибленні комерційного партнерства. Факти такі: Росія фінансово і військовим чином загрузла у війні, яку не може виграти у набагато меншого противника. Китайська економіка буксує. Північна Корея, як і Росія, — ядерний ізгой, залежний від Пекіна: Китай постачає Пхеньяну більшу частину продовольства, а російську військову машину постачає прибутками від продажу нафти, технологіями й обладнанням. Китай — наріжний камінь цієї трійці, але й у нього чимало проблем: торгівля просідає, ринок нерухомості так і не оговтався після обвалу, а рівень безробіття серед молоді досяг рекордних висот. Саме через ці та низку інших причин Сі вирішив улаштувати грандіозний парад і святкування — із залученням такої кількості людей, якої вистачило б, щоб заселити цілий Денвер, — щоб відволікти увагу, просунути вигаданий наратив і викликати сплеск національної гордості.
Участь Індії — окреме питання. Лукавий Моді приїхав туди, щоб, по суті, відкрито кинути виклик Трампу перед власною пресою і громадськістю, — він відчув себе ображеним тим, що Америка поводиться з Індією гірше, ніж із Китаєм (на який санкції на нафту поки що не поширили), або навіть із Росією, яка взагалі не зазнала санкцій, незважаючи на свою геноцидну війну.
Але при цьому індійська бізнес-еліта проявила себе вкрай неетично і геополітично підступно, отримуючи величезну вигоду від купівлі дешевої російської нафти. По суті, вони вибудували гігантську схему «відмивання»: Індія безперешкодно ввозить підсанкційну російську нафту, переробляє її, а потім перепродує у вигляді бензину й інших нафтопродуктів назад до Європи, де прямі закупівлі російської нафти заборонені. Іншими словами, індійські промисловці запустили справжню «санкційну пральню» — і це ті самі бізнес-інтереси, які допомагають утримувати Моді при владі. До того ж, торговельний протекціонізм Індії щодо США був агресивним і надмірним, що зробило двосторонні тарифні переговори з Вашингтоном особливо складними.
Журнал The Economist звинуватив Трампа в приниженні Індії, спричиненому необережними заявами і погано продуманою зовнішньою політикою. «Президент Дональд Трамп перекреслив 25 років дипломатії, коли підтримав Пакистан після його конфлікту з Індією в травні, — і тепер виділяє Індію для введення ще вищих тарифів, ніж для Китаю. Він, схоже, зовсім не подумав, як відреагує найнаселеніша країна світу і п’ята за величиною економіка. Додатковим приниженням стало зближення Трампа з Пакистаном.
Після теракту в Індії, у якому Моді звинуватив Пакистан, дві ядерні держави вступили в чотириденне збройне зіткнення за участю понад 100 бойових літаків, що сколихнуло страхи з приводу виникнення ядерного конфлікту. І все ж Трамп зараз вивчає можливості укладення угод у сфері криптовалют і майнінгу в Пакистані. Він обідав у Білому домі з (пакистанським) фельдмаршалом Асімом Муніром, жорстким керівником армії і де-факто правителем країни, який висуває Трампа на Нобелівську премію миру. Америка запропонувала виступити посередником у суперечці щодо Кашміру, порушивши свою давню позицію та індійське табу".
Але й Моді не стримується у відповідь. Він заявив, що адміністрація США сама попросила Індію купувати російську нафту, щоб стабілізувати світові ринки, і вказав на лицемірство Європейського союзу і США, які теж продовжують торгувати з Москвою. «Індія звернулася з претензією до Вашингтона, заявивши, що США продовжують імпортувати з Росії шестифторид урану для своєї атомної промисловості, паладій для виробництва електромобілів, а також добрива і хімікати.
За даними уряду, у 2024 році двостороння торгівля США з Росією становила $5,2 млрд — порівняно з майже $36 млрд у 2021 році", — пише The Economist. Водночас Трамп був «ображений» і присоромлений, тому що Моді публічно звів нанівець його спроби привласнити собі заслуги за роль у припиненні вогню між Індією і Пакистаном, якого було досягнуто в результаті переговорів індійської влади.
Подібна «персональна дипломатія» Трампа — ризикована. При цьому його его та бізнес-амбіції заважають ухваленню реальних рішень. Ті ж самі проблеми підривають і його мирну ініціативу щодо України.
Але в цьому випадку Сі Цзіньпін скористався ситуацією, зблизившись із Моді — і тепер зовнішня картинка на саміті грає виключно на руку і йому, і Путіну. Кадри, на яких вони сміються з Моді під час імпровізованої розмови на полях зустрічі, стали справжнім золотом для пропаганди — і, на думку багатьох, символізують початок нової глави в регіональній дипломатії та геоекономіці.
Урок тут очевидний: поки тарифна політика Трампа і його непередбачувані зовнішньополітичні повороти відштовхують як союзників, так і супротивників, підриваючи позиції США на світовій арені, лідер Китаю майстерно зміцнює позиції Пекіна, налагоджуючи відносини з Моді. Два роки тому Сі демонстративно проігнорував саміт G20 у Нью-Делі через зростання напруженості.
Тепер же, коли США запровадили тарифи, вищі за 50%, як на індійський, так і на китайський експорт, два азійські гіганти почали відсувати вбік свій прикордонний конфлікт і шукають шляхи поглиблення торговельної взаємодії.
Але Індія посідає особливе становище і повинна залишатися незамінним партнером Америки в Азії, тому що вона — демократія, держава на підйомі та єдина країна, досить велика, щоб урівноважувати Китай на азійському континенті. Вашингтон роками домагався прихильності Делі через оборонні угоди, торговельні угоди й участь в альянсі «Квад» із Японією і Австралією, створеному для стримування Китаю в регіоні. Усе це тривало доти, доки Трамп усе не зіпсував. У свій перший термін, у 2018 році, він запровадив мита на індійську сталь і алюміній і позбавив Індію особливого торговельного статусу. У другий термін він знову вдарив по ній жорсткими тарифами і зблизився з пакистанським керівництвом — давнім ворогом Індії — при цьому за закритими дверима критикував Моді.
Це помітив Сі. І Путін — теж.
У березні Сі надіслав до Індії особистого листа, намагаючись скористатися з відчуження, спричиненого американськими тарифами, — з пропозицією поліпшити двосторонні відносини і врегулювати прикордонну суперечку. Результатом став нинішній саміт — це була перша за багато років поїздка Моді до Пекіна. Після оголошення нових штрафних мит для Індії відносини між країнами зблизилися, і Моді дозволив собі стати учасником саміту Сі, який фактично став демонстрацією непокори Вашингтону.
Тепер Моді сидить у Тяньцзіні за одним столом із Путіним і Сі, роблячи стратегічну «ставку в обидва боки». Він не розірвав відносини з Вашингтоном, але дедалі активніше звертається до альтернативних майданчиків — таких, як ШОС — як із внутрішніх причин, так і з економічних міркувань. Для Сі це — геополітичний джекпот: можливість віддалити найбільшу демократію світу від Сполучених Штатів. Для Трампа очевидно одне: йому вкрай важливо повернути Індію на бік Америки.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Даян Френсіс. Републікація повної версії тексту заборонена.
Уперше надруковано на dianefrancis.substack.com