Два роки поспіль у вашій оселі розгардіяшить неадекватний сусід, який окупував частину помешкання та тримає в заручниках частину вашої родини. Періодично сусід та його друзі, голосно матюкаючись, кидають у двір недопалки й порожні пляшки з-під горілки. Інші сусіди нервуються та висловлюють глибоку занепокоєність.
Проте ви вітаєтеся з сусідом за руку та посміхаєтесь, коли зустрічаєтесь у вхідних дверях - ваших вхідних дверях. Ви платите за його опалення, світло та воду - бо лічильник ваш. Ви налагодили тісну економічну співпрацю: пускаєте сусіда до холодильника, натомість він вам підігріває воду. А ще ви підписали "домовленості", відповідно до яких маєте обрати серед друзів сусіда того, хто представлятиме у вашій квартирі окуповані ним кімнати.
Остання ваша домовленість – про розведення сторін. Тобто ви відступаєте на одну кімнату, і сусід теж на одну. За два роки таких сірих «кімнат» вже було безліч, і всіх їх тепер контролює агресивний сусід. Однак ви й далі продовжуєте домовлятися про розведення сторін у наступних кімнатах.
Аж раптом вас захоплює ідея – треба терміново припинити ходити до сусіда в гості. Не те, щоб зовсім не ходити, а виключно з дозволу - з вашого боку та з боку сусіда. Запровадити візовий режим.
Мусимо, передовсім, визнати окупацію та припинити будь-які стосунки з Росією та окупованими територіями
Ви так тішитесь цією ідеєю, що не замислюєтеся, кому будуть показувати візи ті, хто перетинають 408 кілометрів кордону, які ви не контролюєте?
Мусимо, передовсім, визнати окупацію, припинити будь-які стосунки з Росією та окупованими територіями, заборонити постачати на окуповані території паливно-енергетичні ресурсі і ввозити вантажі (товари), крім особистих речей громадян. А також – встановити правовий статус державного і митного кордону для лінії розмежування.
Двері до захоплених сусідом кімнат треба замурувати. І лише тоді візовий режим матиме сенс.
Текст публікується з дозволу автора
Більше точок зору тут