Ми звикли до постійних новин про чергові пакети військової допомоги від країн ЄС. Зокрема, кілька днів тому, після засідання «Рамштайн-31», українські ЗМІ детально писали про нові внески країн-членів НАТО до ініціативи PURL. Суть цієї ініціативи, нагадаю, полягає в тому, що європейці фінансують швидкі поставки американської зброї в Україну.
Кількість учасників PURL зростає, і це дуже добре. Але правда полягає також у тому, що протягом останніх кількох місяців допомога то зростає, то зменшується, то знову зростає. Цифри трохи менш оптимістичні, ніж заголовки новин. За підрахунками німецьких аналітиків, навіть враховуючи нову програму PURL, європейська військова допомога Україні в липні та серпні 2025 року знизилася, в середньому, на 50% порівняно з першою половиною року.
У нас є підстави вважати, що після «Рамштайну-31», графіки допомоги знову поповзуть вгору. Проте, мусимо визнати: слова про підтримку не завжди збігаються з ділами. Чому так відбувається?
Цифри менш оптимістичні, ніж заголовки новин
Протягом усієї війни на виснаження, що триває понад три роки, Європа балансує між підтримкою України і страхом ескалації стосунків з Росією. Це балансування, напевно, можна назвати неофіційною дипломатично-безпековою доктриною. Високопосадовці ЄС, ймовірно, вважають, що в такий спосіб вони здатні контролювати наближення Росії до тієї межі, від якої починається відлік гарячої фази війни Росії проти країн ЄС.
На практиці ж відбувається наступне. Балансування між підтримкою України і страхом ескалації лише надсилає Росії сигнал: Європа боїться. А прояви страху та нерішучості не запобігають агресії, а провокують її. Це закон, який діє як у джунглях, так і в міжнародній політиці. Зрозуміло, що про страх відкрито ніхто не говорить, це почуття політики загортають у красиві слова. Так само вони загортають у красиві слова жадібність, позицію «моя хата скраю» та інші темні прояви людської природи.
Насправді ж, вибір між підтримкою України і страхом перед Росією це споконвічний вибір між добром і злом. Це той вибір, який робить людину людиною. Вибір добра передбачає силу духу та рішучість. Вибір зла може дати тимчасову ілюзію комфорту, але веде до приниження та катастрофи. Власне, Росія постійно принижує Європу, бо саме так можна інтерпретувати неповагу з боку країни-агресорки повітряних кордонів європейських держав.
Якою може бути катастрофа? Щоб оцінити її масштаб, достатньо загадати як Польща відбивала повітряну атаку російських шахедів. Враховуючи обмежений досвід європейців у сучасній війні, можна припустити, що агресору для взяття якоїсь східноєвропейської столиці може знадобитися менше зусиль, ніж для взяття якогось невеликого східноукраїнського міста, скажімо, Куп’янська. Не факт, що акту агресії буде передувати якась довгограюча ескалація та гра м’язами. Зовсім ні - «зелені чоловічки» можуть з’являтися й зникати миттєво.
В інтересах Європи не «балансувати» між добром і злом, а протистояти злу всіма силами. Що більшою буде європейська допомога Україні, то більше шансів запобігти глобальній катастрофі, то менше Європа зазнаватиме принижень від агресора. Зрештою, настане момент, коли країна-терорист зникне з політичної мапи світу. Але щоб це сталося якомога швидше, треба діяти разом. Тільки так ми зможемо захистити наше — європейське небо. Слава Україні!
Текст опубліковано з дозволу автора