Після довгих кровопролитних боїв було прорвано оборону ЗСУ в районі Тошківки, охоплена Врубівка, відбулося просування в напрямку Гірського, Золотого, виникла достатньо серйозна загроза оточення угрупування. Тоді ухвалили логічне рішення — відступати на другу лінію оборони — Сіверськ, Соледар, Бахмут. І, власне, бої в Лисичанську — це були бої не стільки за утримання міста (з воєнної точки зору логіки утримування цього міста вже не було), і ці бої, що тривали в районі Лисичанського НПЗ, у районі Вовчоярівки, самого Лисичанська, це були бої, що прикривали відхід нашого угрупування у бік Сіверська, Бахмута, для того, щоб зберегти переважну більшість особового складу, значну частину озброєння для відступу на другу лінію оборони.
Що таке друга лінія оборони? Якщо подивитися на карту, це пряма лінія, Сіверськ, Соледар, Бахмут, лінія укріплена та ешелонована. І перекидання частини підрозділів, які билися на Луганщині за цей рубіж, дозволяє побудувати більш ефективну оборону Донецької області, зокрема, великих міст — Бахмута, Слов’янська, Краматорська.
Наскільки ефективною буде ця оборона, залежатиме від двох обставин.
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
По-перше, наскільки безболісно зможуть відійти наші військові з району Лисичанська і прилеглих територій. І друге — чи вдасться зупинити ворога. Поки що вдається з іншого боку Донецької області. Там, де він намагається з боку Харкова атакувати Слов’янськ в напрямку Мазанівки і Краснопілля. Там вже пару місяців тривають дуже кровопролитні бої, для того, щоб втримати лінію фронту українські військові використовують цей ресурс. Час від часу контратакують. Росіянам прорвати фронт на цьому напрямку не вдасться. Якщо наші війська зможуть з мінімальними втратами (будемо відвертими, це буде важко) відійти на цю лінію, закріпитися, то це вирівняє лінію фронту. Там достатньо укріплені рубежі, і стратегічне становище цієї лінії таке, що його дуже важно буде штурмувати, набагато важче, ніж на Луганщині. Бо набагато менший ризик охоплень, тим більше, оточень, ну а контрудари ЗСУ, особливо в районі Вугледару, успішні, вони ще більше зміцнюють наші позиції.
Завжди прикро і важко віддавати території
Завжди прикро і важко віддавати території. Ці бої були кровопролитні, відзначені великими втратами особового складу і озброєння. Найважче ми переживаємо загибель наших військових. Але головної мети, якої ворог прагнув, щонайменше, з кінця квітня, повного оточення та знищення угруповання ЗСУ в Донецькій та Луганській області, досягти на вдалося. На окремих місцинах наші підрозділи потрапляють у так звані мішки, і є втрати, але бригади, військові частини, повністю не знищені, жодного котла, у класичному розуміння цього слова (як було в 2014−15 роках), не було. Завжди українські військові, хоча і з боями, але виходять із оточення.
Ворог обрав тактику, яка приносить йому дивіденди. Це йому вдається величезними втратами, достатньо повільно, просувається зі швидкістю невисокою. Нагадаю, що плани коригувалия вже кілька разів. Повне захоплення Донецької та Луганської областей планувалося спершу на кінець травня, потім червня. Вже надворі липень, а вони ще не не вийшли на адмінкордони Луганської області. Тактика ворога зрозуміла — зменшили відстань свого авангарду від тилу. Максимально використовують свою перевагу в артилерії та авіації. За рахунок концентрованого вогневого валу знищують усе попереду, і піхота заходить на руїни.
З огляду на перевагу ворога у засобах, ми не маємо іншого варіанту, як тільки нав’язувати йому бої в обороні, максимально виснажувати. І при цьому уникати оточень. Це поки що ЗСУ вдається. Прикро, але це пов’язано з дуже повільним, але відступом. Однак цей відступ стосується одного напрямку — Луганського. Відступ тут пов’язаний з тим, що переважна більшість сил і засобів росіяни зосередили на цій вузькій ділянці — 10−12 км. Зрозуміло, що вони виснажуються. Наскільки у них «довга дихалка» — невідомо. Складні бої триватимуть не тиждень і не місяць. Тому треба запасатися терпінням і робити все залежне від нас, щоб робити свій внесок у загальну справу перемоги.
Повну версію слухайте у спеціальному ефірі Війна в Україні на Радіо НВ: