На кону бою українців проти російських окупантів дуже проста ідея — люди повинні мати можливість обирати собі владу. Українська демократія далека від досконалості, але українці цілком слушно вважають, що їхні голоси мають значення. За тридцять років незалежності вони звикли до демократії у цьому дуже широкому сенсі. Це частина їхньої самоідентифікації. Обраний президент Володимир Зеленський залишається у Києві і тим самим нівелює іронічний шлейф назви Слуга народу, який тягнувся за ним після серіалу, а потім однойменної політичної партії.
Метою російського вторгнення було повалення керівництва України та вбивство чи приниження її законно обраних керівників. Київ відстояти вдалося, але скрізь, де Росія спромоглася захопити територію, її емісари викрадали або вбивали місцеве керівництво. На даному етапі українці вже звикли до того, що можуть обирати свою владу, і що місцеві виборні посадові особи мають певні обов’язки. Безліч українських місцевих чиновників зробили все можливе перед несподіваною і почасти смертельною ситуацією, хоча про це так ніхто і не дізнається, як світ дізнався про хоробрість Зеленського.
Російська система заснована на цілком інших принципах, вірніше, на їхній відсутності. Вона називає себе демократією, але це лише глузування з ідеї демократії. Її вибори — це ритуали влади, в яких влада показує, що вона є, фальсифікуючи вибори і навіть цього не приховуючи. Коли з’являється гідний суперник, як-от Олексій Навальний, він має бути отруєний, а коли це не вдається, заґратований. Свободи, які вважаються власне зрозумілими в Україні, як-от право на свободу слова або право на створення громадських об'єднань, у Росії не існують.
Росіяни знають, що їм увесь час брешуть. Система ж запевняє їх, що всі вожді обманюють скрізь і завжди, але принаймні брехня, яку вони чують, — це російська брехня. Справа не так у тому, що росіяни буквально вірять в те, що їм кажуть по телевізору, як у те, що вони сприймають вигадки як інструкцію до того, що їм варто говорити і робити. Та щойно хтось (прямо чи опосередковано) взяв участь у війні, заснованій на брехні, він виявляється замішаним у брехні, і відкинути її стає дедалі важче. Ось як працює російська тиранія і як працює тиранія взагалі: насильство робить брехню необхідною, і для людей брехня стає буденністю.
Насильство робить брехню необхідною, і для людей брехня стає буденністю
Це те, що відчувають, знають та розуміють українці, оскільки Росія їхній сусід, оскільки з 2014 року Росія окуповує значну частину їхньої країни роками, а цьогоріч окупувала ще більше. Російське вторгнення в Україну — це зіткнення уявлень про те, що таке політика, суспільство та життя. Це важливіше за історію чи мову, дискусія на тему історії чи мови — зазвичай просто спосіб артикулювати відмінність у політичній філософії.
Оскільки російська система заперечує можливість демократії, чи вільних виборів, чи громадянського суспільства, чи журналістики, всі ці атрибути мають бути визначені як фальшиві, чужі або свого роду лицемірні. У протистоянні з Україною їх треба фізично знищити, що доводить неспроможність російської системи. Та й саму Україну треба знищити, щоб у росіян не склалося уявлення про те, що в сусідній пострадянській країні живуть люди, які вважають зрозумілим, що вони можуть голосувати, говорити і збиратися з будь-якого приводу.
Вражає, авжеж, наскільки близько стоять ідеї самоврядування та виживання. Чи можна, наприклад, уявити США без ідеї демократії? Наша демократія також недосконала. Але є американці, хотілося б вважати, що більшість, які вірять, що мають право обирати собі владу, і що журналістика та громадянське суспільство — це природна та нормальна частина політичного життя.
Тим не менш у США ми маємо справу із ситуацією, коли наше базове усвідомлення того, що ми заслужили на самоврядування, піддається сумніву — не через іноземне вторгнення, а через дії деяких наших власних політиків. Один із наших президентів намагався залишитися при владі після поразки на виборах, і більша частина його політичної партії продовжує жити своєю великою брехнею. За невдалим насильницьким переворотом 2021 року, швидше за все, буде більш прихована версія у 2024 році: тихий переворот, за якого голоси не підраховуються і штати самі обирають своїх власних виборців, незалежно від того, як люди голосують, а Верховний суд запевнятиме нас, що ми все одно ніколи не мали права обирати собі лідерів.
Не дивно, що путінський режим намагався допомогти Дональду Трампу бути обраним у 2016 та 2020 роках та тріумфував після спроби державного перевороту у 2021 році. Самоврядування переживає злети та падіння на міжнародному рівні. Але найважливіші дійові особи в Америці — американці. Найголовніші опоненти самоврядування в Америці — американці. Саме американці спробували змінити режим у 2021 році, і, якщо ми не змінимо курс, саме американці (тирани в усьому світі їм аплодуватимуть) спробують змінити режим у 2025 році.
Люди, які планують черговий переворот, керуються тим, що США переживуть перехід до відкритого авторитаризму та зможуть нескінченно утримувати владу, позбавляючи американців права обирати своїх лідерів. Я гадаю, вони помиляються.
Вони роблять стосовно своїх співвітчизників ту саму помилку, що й Путін стосовно українців: не розуміючи, що для багатьох із нас права та свободи — це не жарт, а ідентичність, і що самоврядування — це не якийсь законодавчий нюанс, а образ життя — таке, заради якого варто ризикувати. Я очікую, що не менше, ніж в Україні, американські репортери ризикуватимуть, пояснюючи, що насправді відбувається, американське громадянське суспільство мобілізується проти екзистенційної загрози, і героями стануть ті, від яких ми зовсім не очікували на героїзм.
Завдяки українському спротиву у всіх нас з’явилася можливість бодай із якоюсь надією подумати про майбутнє демократії.
Завдяки подіям 6 січня американці отримали можливість подумати про вибір, який вони можуть зробити, аби зберегти нашу країну.
Було б дуже добре, якби на проміжних виборах у листопаді ми голосували лише за кандидатів, які викривають велику брехню про те, що Трамп переміг на виборах 2020 року. Крім того, важливо, щоб у наступні два роки всім було чітко зрозуміло, що ми відстоюємо.
В Америці готується другий переворот. Як і перший, він зазнає невдачі, якщо його спробують вчинити, але він зазнає невдачі по-іншому, розколовши країну. Америка не виживе без самоврядування, і я побоююся, що вона навряд чи переживе другу спробу це самоврядування відібрати.
Переклад НВ
Публікується з дозволу автора. Вперше опубліковано на snyder.substack.com
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ