Автократичний режим Олександра Лукашенка, мабуть, вирішив розв’язати собі руки під час спілкування з білоруськими громадянами, які діють із метою зірвати російське завоювання України.
Білоруський парламент ухвалив у двох читаннях законопроект про зміну Кримінального кодексу. Законопроектом пропонується внесення змін до Кримінального кодексу, які передбачають можливість застосування виключного заходу покарання у вигляді смертної кари за замах на вчинення актів тероризму. У Білорусі до актів тероризму відносять і диверсії рейкових партизанів проти пересування російських військ на війну проти України. Нині закон обмежує застосування смертної кари невеликою кількістю тяжких злочинів, зокрема теракти, що призводять до загибелі людей, особливо жорстоких вбивств і серійних вбивств.
Голова Палати представників Білорусі Володимир Андрейченко роз’яснив, на кого спрямована зміна закону про смертну кару: «Намагаючись розхитати ситуацію в Білорусі, спровокувати внутрішньодержавну нестабільність і конфлікти, деструктивні сили продовжують терористичну, екстремістську діяльність, спрямовану на загибель людей. Не зупиняючись ні перед чим, вживаються дії щодо виведення з ладу залізничного обладнання та колій, об'єктів стратегічного значення. Жодного виправдання вчинкам терористів бути не може».
І вже 4 травня сенатори на засіданні восьмої сесії Ради Республіки Національних зборів схвалили законопроект про зміну Кримінального кодексу. Тепер його має підписати сам диктатор Лукашенко. Як то кажуть, за ним не заіржавіє.
Російське вторгнення в Україну змістило тектонічні плити геополітики
Загроза страти для рейкових партизанів — не єдиний спосіб, яким режим Лукашенка намагається стримати антивоєнних активістів. Військова розвідка України повідомляє, що в деяких регіонах Білорусі відключено інтернет, щоб приховати переміщення російської військової техніки територією Білорусі. «КДБ Білорусі та ФСБ Росії намагаються обмежити спілкування патріотично налаштованих громадян і запобігти поширенню інформації в соціальних мережах про пересування територією Білорусі російської військової техніки», — наголосили у Головному управлінні розвідки Міноборони України.
У певному сенсі останні заходи, вжиті режимом Лукашенка, — приклад того, як диктатор завдає удару у відповідь по несподіваній і напрочуд ефективній кампанії білоруських громадян, спрямованій на підрив здатності Володимира Путіна використати Білорусь як плацдарм для своєї війни в Україні. Крім того, що рейкові партизани руйнують залізничні колії, що перевозять російські війська, групи активістів — кіберпартизани — зламали транспортну систему країни. Тим часом сотні білоруських комбатантів приєдналися до боротьби у війні на українській стороні.
Нещодавні кроки Лукашенка — також і акт відчаю. Опитування громадської думки послідовно показують, що білоруси виступають проти війни Росії в Україні та рішуче заперечують проти того, щоб Білорусь сприяла вторгненню чи брала участь у ньому. Допоміжна роль Лукашенка у путінській війні вдихнула нове життя в білоруську опозицію, яке було значною мірою придушене жорстокими репресіями, що підтримувалися Кремлем у відповідь на масові протести після сфальсифікованих президентських виборів у Білорусі в серпні 2020 року.
Білоруська опозиція чітко усвідомлює можливості, які дає стурбованість усередині країни щодо війни Путіна. «Доля України та доля Білорусі взаємопов'язані, і ми підтримуватимемо українців у ці небезпечні часи», — заявила лідерка опозиції Світлана Тихановська, виступаючи у березні на міжнародній конференції з питань оборони в Оттаві. «Історія судитиме нас не за наші слова, а за наші справи. Історія покаже, чи об'єднався світ на захист свободи та демократії, чи ми дозволимо агресії перемогти, тому що ми діяли надто пізно чи надто мало. Давайте писати історію сьогодні і станемо разом проти пітьми».
Російське вторгнення в Україну змістило тектонічні плити геополітики. Це найвиразніше проявляється у колишньому Радянському Союзі. Війна зміщує та змінює розрахунки авторитарних режимів, таких як Лукашенко, а також активістів, які їм протистоять. І це змінює загальну оцінку реальної сили Росії у регіоні.
Будучи таким собі хитрим виживалою, Лукашенко, безумовно, розуміє це. Упродовж десятиліть він крутився як дзиґа, але раптом обставини змінилися. Ховаючись за Путіна із серпня 2020 року, Лукашенко тепер намертво влип. Його стара тактика — загравання із Заходом, більше не працює. Якщо Путін в Україні програє, Лукашенко майже напевно розуміє, що він своє вже доспівав.
«Пан Лукашенко є співучасником війни Путіна і повинен опинитися на лаві підсудних разом з ним як воєнний злочинець», — написали 2 травня в редакційній колонці The Washington Post. Тепер, коли Лукашенку ніде подітися, він повертається до своїх базових установок — здійснювати репресії проти власного народу і триматися якомога ближче до свого господаря у Кремлі.
Переклад НВ
НВ має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ