Війна найгірших

Це не схоже на випадковість. Найімовірніше, це результат чогось глибшого, чогось досить ганебного, що відбувається в екстремістському уряді прем'єр-міністра Беньяміна Нетаньягу. Ключові фігури у вкрай правій правлячій коаліції Бібі, — такі як міністр національної безпеки Ітамар Бен-Гвір, — відкрито просували політику, яка призвела б до голоду багатьох жителів Гази. До такої міри, що вони б повністю залишили сектор. Бібі знав, що Сполучені Штати не дозволять йому зайти так далеко, тому він надав лише мінімально можливу допомогу, щоб не бути поваленим єврейськими шовіністами, яких він сам же і привів у свій уряд.

З кривого дерева, яким є Бібі і ХАМАС, ніколи не вийде нічого прямого

На жаль, ця «мінімалка» виявилася занадто мізерною, і незабаром із Гази почали з’являтися страшні кадри виснажених дітей — настільки жахливі, що навіть Дональд Трамп заявив у понеділок: у Газі відбувається «справжній голод». За його словами, «таке не підробиш. Ми повинні нагодувати цих дітей».

Як ми дійшли до того, що єврейська демократична держава, яка частково виникла внаслідок Голокосту, проводить політику навмисного голоду у війні з ХАМАС — війні, що стала найдовшою та найкровопролитнішою в історії ізраїльсько-палестинського конфлікту — і не демонструє жодних ознак швидкого завершення?

Моя відповідь: ця війна вирізняється тим, що в ній протистоять, на мою думку, найгірший, найфанатичніший та найаморальніший уряд в історії Ізраїлю і найгірша, найфанатичніша та найкровожерливіша організація в історії Палестини.

Але вони схожі не тільки в жахливості своїх цілей — кожна з них прагне знищити іншу, щоб контролювати всю територію від річки Йордан до Середземного моря. Ними також керують лідери, які незмінно ставлять на перше місце власне політичне виживання та ідеологічні нав’язливі ідеї — на шкоду базовому добробуту власного народу, не кажучи вже про інтереси Сполучених Штатів.

Ви, можливо, помітили, що у цієї війни немає загальноприйнятої назви — такої, як Шестиденна війна, Синайська війна або Жовтнева війна. Особисто я завжди мав для неї назву. Це війна Найгірших.

Це перша ізраїльсько-палестинська війна, у якій усі рішення ухвалюють найгірші лідери обох сторін. Помірковані ізраїльські опозиційні партії та Палестинська автономія на Західному березі не мають жодного впливу. І саме тому я не можу сказати вам, як і коли вона закінчиться. Тому що Нетаньягу, як і раніше, наполягає на «повній перемозі» над ХАМАС, якої він ніколи не доб'ється, а керівництво ХАМАС, як і раніше, наполягає на тому, щоб вижити в цій війні, щоб потім, як і раніше, контролювати Газу, чого воно не заслуговує.

Давайте подивимося відеозапис: протягом кількох місяців Хамас був повністю обізнаний про гостру нестачу продовольства і житла в Газі — нестачу, яку він сам допоміг спровокувати, розпочавши 7 жовтня 2023 року жорстокий напад на Ізраїль, не маючи жодного плану на «ранок після», окрім прагнення вбити якомога більше євреїв, і без найменшої стратегії із захисту цивільного населення Гази від тієї жорстокої ізраїльської реакції у відповідь, яку ХАМАС передбачувано спричинив. Весь цей час ХАМАС також знав: якби він звільнив ізраїльських заручників, погодився на відхід свого керівництва з Гази і запросив арабські миротворчі сили зі схвалення Палестинської автономії для управління сектором замість себе — страждання жителів Гази припинилися б негайно.

Але Хамас відмовляється це зробити. Він не тільки хоче зберегти контроль над Газою після будь-якого перемир’я, а й хоче, щоб Сполучені Штати гарантували його безпеку від відновлення ізраїльських атак, якщо і коли воно відпустить останніх ізраїльських заручників, яких Хамас ховає в тунелях та інших місцях уже понад 21 місяць. Це хвора, збочена організація, яка несе величезну відповідальність за страждання в Газі.

Але занадто багато хто досі не усвідомив і того, наскільки глибоко нездоровий нинішній ізраїльський уряд. Занадто багато американських чиновників, конгресменів і представників єврейської громади продовжують переконувати себе, що це просто ще один правий уряд в Ізраїлі — ну, трохи правіший за звичайний. Але це не так.

Як я писав ще у своїй колонці, яка назвалася «Ізраїлю, який ми знали, більше немає» і яка вийшла 4 листопада 2022 року — наступного ранку після виборів, — цей уряд Ізраїлю по-справжньому катастрофічний.

Він дав повноваження таким політикам, як міністр фінансів Бецалель Смотрич, який торік заявив, що блокування гуманітарної допомоги до сектора Гази є «виправданим і моральним» — навіть якщо від голоду помруть два мільйони мирних жителів. Щоправда, додав він, міжнародна спільнота просто не дозволить цього зробити. «Ми пропускаємо допомогу, тому що у нас немає вибору, — сказав Смотрич на конференції, організованій правою газетою Israel Hayom. — У нинішній глобальній реальності ми не можемо вести війну так, як потрібно. Ніхто не дозволить нам довести до голодної смерті два мільйони людей — незважаючи на те, що робити це було б виправдано і морально, поки нам не повернуть заручників».

Цю риторику варто проаналізувати, тому що вона зачіпає суть того, що Нетаньягу зробив з Ізраїлем. Він привів до влади людей на кшталт Смотрича — представників темного довго пригнічуваного напряму в єврейській історії. Протягом століть усередині іудаїзму точилася глибока боротьба між двома підходами: з одного боку — переконання, що всі люди створені за образом Бога, а отже, існує щось, що зветься «людство», і що єврейський заповіт із Богом має на увазі захист усього людства; з іншого — маргінальний, але наполегливий світогляд, який заперечує саме поняття «людство» як універсальне. У межах цієї логіки є тільки «ми» і «вони». І якщо євреї хочуть вижити і процвітати на цій землі, вони, мовляв, мають подолати свій гуманізм — а не керуватися ним.

Ця меншість завжди існувала, але ніколи не мала такої влади, як сьогодні. Їй ніколи не дозволяли керувати величезною передовою військовою машиною Ізраїлю. Це унікальний внесок Бібі. Він не тільки посилив найгірших із найгірших в Ізраїлі, а й одночасно прагнув звільнити їх від верховенства закону. Він веде безперервну кампанію з позбавлення влади незалежних, етичних вартових порядку Ізраїлю, таких як колишні глави служби безпеки Шин Бет і ізраїльської армії. У той час як я пишу ці рядки, Нетаньягу намагається змістити високопоставленого, незалежного генерального прокурора Ізраїлю після дворічної кампанії з підриву наглядових повноважень Верховного суду Ізраїлю, щоб зробити те, чого жоден ізраїльський уряд ніколи не робив: офіційно анексувати Західний берег, а можливо, і Газу, і витіснити якомога більше палестинців без будь-яких правових обмежень.

Трамп і його посланець на Близькому Сході Стів Віткофф ніколи цього не розуміли. Вони думають, що всі так само транзакційні, як і вони самі — чи то Володимир Путін, чи то Нетаньягу, — і що в глибині душі всі хочуть насамперед «миру», а не «шматочка» України або «шматочка» Західного берега чи Гази. Саме тому і Бібі, і Путіну — кожному по-своєму — так довго вдавалося водити Трампа і Віткоффа за ніс.

Який можна навести приклад на підтвердження? У січні Ізраїль і ХАМАС узгодили триетапну угоду про припинення вогню, яка передбачала обмін заручниками та ув’язненими. Але вже в березні Трамп і Віткофф дозволили Нетаньягу в односторонньому порядку порушити перемир’я — до того, як вдалося узгодити другу і третю фази. Бібі послався на відмову ХАМАСу виконати вимогу Ізраїлю звільнити додаткових заручників до відновлення переговорів, хоча за умовами першої фази, розробленої за посередництва США, Хамас не був зобов’язаний робити це в цей період.

В аналітичній статті Аміра Тібона, опублікованій цього тижня в газеті Haaretz під заголовком «Як Трамп сприяв політиці навмисного голоду в Газі, що її проводив Нетаньягу, і не зміг повернути заручників додому», стверджують, що в Бібі не було військових підстав для відновлення війни, оскільки Хамас як військова сила був розгромлений.

Усе це було зроблено для задоволення політичних потреб Бібі. Смотрич та інші екстремісти фактично сказали йому, що він повинен відновити війну або бути поваленим, і Бібі обдурив Трампа та Віткоффа, змусивши їх повірити, що він зможе звільнити заручників за допомогою жорсткіших воєнних ударів по ХАМАС та ще більшого пригнічення мирних жителів Гази, а також загнавши все населення на невелику ділянку сектора.

Усе це виявилося помилкою. ХАМАС не був переможений, а коли Ізраїлю врешті-решт довелося відновити постачання продовольства через свою гуманітарну структуру — Фонд гуманітарної допомоги Газі, — все пройшло так неорганізовано, що щодня біля пунктів роздачі вмирали десятки палестинців, які намагалися отримати їжу.

Як зазначив Тібон, ХАМАС, побачивши, що стратегія блокади і голоду, що її проводить Нетаньягу, обернулася катастрофою для іміджу Ізраїлю, почав висувати більш жорсткі умови на переговорах щодо заручників. Підсумок, за його словами, такий: «Нетаньягу втягнув Трампа і Віткоффа в провальну стратегію — ту, яка не повернула жодного живого заручника, коштувала життів майже 50 ізраїльських солдатів з моменту відновлення війни в березні, призвела до загибелі тисяч палестинських мирних жителів і викликала масштабну гуманітарну катастрофу. Наслідки цієї помилки будуть переслідувати Ізраїль ще довгі роки».

На жаль, вони будуть переслідувати і палестинців, тому що, як я побоююся, це підвищило шанси ХАМАС вийти з цієї війни, не поступившись владою в Газі. Бібі і ХАМАС десятиліттями мовчазно сприяли політичному виживанню один одного. Цілком можливо, що ця катастрофічна війна закінчиться тим, що обидва вони залишаться при владі.

Якщо це так, то можна попрощатися з будь-яким рішенням про дві держави і привітати вічну війну. Бо, перефразовуючи філософа Іммануїла Канта, з кривого дерева, яким є Бібі та ХАМАС, ніколи не вийде нічого прямого.

Оригінал

Переклад NV

NV володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікація повної версії тексту заборонена.