Громадянське суспільство в особах. Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції — про те, як зробити незворотним покарання за топзлочини

— Коротко розкажіть, чим ви займаєтеся?

— Центру протидії корупції (ЦПК) 10 років, і ми спонукаємо державні інституції виконувати свою роботу. Місія організації — незворотність покарання за топкорупційні злочини. Покарання, у нашому розумінні, це посадка й конфіскація майна. Причому монополія на покарання є лише у держави. Але щоб хтось із топкорупціонерів сів у тюрму, мають спрацювати щонайменше три інституції: Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) і Вищий антикорупційний суд (ВАКС). Усі ці інституції було створено не в останню чергу завдяки нашим зусиллям. Також ми проадвокатували майже 40 законів, зокрема електронні декларації, відкриття реєстрів, перший у світі відкритий реєстр бенефеціарів тощо. Також ЦПК вдається до зовнішніх інструментів впливу на топкорупціонерів там, де українська держава поки що слабка й не може їх дістати. Мова про санкції та неможливість скористатися краденим за кордоном.

— Навіщо вам це потрібно?

— Для мене, як і для всіх у нашій організації, це покликання. Для розуміння: моя щомісячна зарплата в ЦПК — $ 2,5 тис. Скажімо, я звільняюсь і йду до будь-якої міжнародної корпорації з офісом в Україні й отримую там $ 7,5 тис. Так само наші юристи, адвокати, комунікаційники тощо знайдуть посади, де отримуватимуть у кілька разів більше. Чому люди погоджуються працювати за менші гроші? Бо бачать: їхня щоденна праця змінює країну. Це класний привілей мого покоління в Україні. Унікальний час, у якому, як на мене, є сенс заробляти менше, ніж у бізнесі, але при цьому відчувати співавторство в будівництві країни. Це страшенно драйвить.

— Ваше найбільше досягнення у цій сфері?

— Пишаюся тим, що ми переконали й змусили вже дві різні політичні еліти створювати державну антикорупційну інфраструктуру й захистили її від «наїздів» цих еліт. Тобто створення цілого ряду державних органів, які ефективно працюють, — це круте досягнення. Скажімо, якби не було НАБУ, ніколи б дві найбільші корупційні схеми в історії країни не було б доведено до суду. Це справа Ротердам+, яка вже готова до передачі в суд, але блокується на рівні генпрокурорки, та справа ПриватБанку, пов’язана з виведенням колишнім керівництвом банку мільярдів гривень напередодні націоналізації фінустанови, по ній уже й підозри вручені. Такі справи до створення НАБУ, САП і ВАКС були неможливі в принципі. Зараз це вже реальність.

— Ваша найбільша поразка у цій сфері?

— Помилкою було те, що ми повноцінно долучилися до судової реформи лише 2,5 роки тому. Після Революції гідності було кілька спроб провести судову реформу, але тоді ми були задіяні у створенні антикорупційних органів. Але судова реформа головніша за все решта. І якби ми тоді хоча б трохи більше долучилися, був би шанс, що мали б судову реформу вже 2016 року. І нині Україна була б іншою.

— Назвіть випадок з вашої діяльності, що найбільше запам’ятався?

— Із останнього — спалений у липні 2020‑го мій будинок. І це прямо пов’язано з моєю антикорупційною роботою. Поліція нічого не розслідує, хоча в матеріалах справи ми вказали, хто виконавець. Нуль реакції. Але інцидент не відбив у мене бажання займатися своєю діяльністю. Я ще більше мотивований, з багатьох причин. Одна з них це те, що громада допомогла з відновленням будинку. Адже один із планів тієї сторони, либонь, полягав у тому, щоб вибити мене з громадської роботи й змусити піти в бізнес, де б я заробляв значно більше, компенсуючи збитки. Але, слава богу, допомогла громада.

СV: Віталій Шабунін

Закінчив Рівненський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету. Кар'єру розпочинав депутатом Рівненської міськради, згодом очолював Фундацію регіональних ініціатив, був головою ради громадського контролю НАБУ та членом Національної ради з питань антикорупційної політики. Із 2011-го — засновник та голова правління Центру протидії корупції.

Читайте цей матеріал у свіжому номері журналу НВ — № 5 від 10 лютого 2022 року