Постріл в ціль

Спорт і війна зробили з невеликої приватної компанії виробника найкращих снайперських гвинтівок в країні

 

Катерина Шаповал

 

 

На останньому параді з нагоди Дня незалежності президент Петро Порошенко вручив зірку Героя Валерію Чібінєєву, командиру роти снайперів 79‑ї аеромобільної бригади. Той разом з підлеглими кілька місяців 2016 року успішно відбивав атаки сепаратистів у сумнозвісній промзоні Авдіївки. При цьому снайпери Чібінєєва користувалися гвинтівками Z-10, виробленими українською приватною компанією Зброяр.

"Надійна, зрозуміла і зручна",— характеризує комроти вітчизняну гвинтівку, зазначаючи: вона дозволяє дуже влучно стріляти. Значно точніше, ніж радянська снайперська гвинтівка Драгунова (СВД), яка офіційно перебуває на озброєнні української армії.

Компанія Зброяр, що випускає Z-10,— єдиний недержавний виробник подібного роду зброї в країні. Їхня продукція на 90% комплектується вітчизняними деталями, а у конструкції використано кілька оригінальних рішень, розроблених інженерами самого Зброяра.

За 10 років компанія, виробництво якої розташоване в Броварах — місті-супутнику Києва,— інвестувала у виробництво $15 млн. Причому більше чверті цієї суми — $4 млн — припадає на останні два роки. У цей період Зброяр, спочатку випускав спортивні і мисливські гвинтівки, отримав військову ліцензію і почав виготовляти армійську зброю.

“До 2014‑го ми орієнтувалися на спортивний ринок,— пояснює Валерій Горбань, один із співвласників Зброяра.— Під час подій у Криму й на Донбасі ми побачили великий потенціал армійського ринку. Зрозуміли, що українську армію потрібно буде переозброювати".

Ідея створення Зброяра бере свій початок із захоплення старшого брата Валерія Горбаня Сергія спортивною стрільбою. Той не тільки сам виходив на вогневі позиції, але і вирішив створити досконалу зброю для свого хобі.

“Коли чимось серйозно займаєшся, розумієш: в деяких речах є недоліки,— розмірковує Горбань-старший.— І щоб їх усунути, потрібно створити нову річ, яку можна зробити тільки самому".

До того ж йому здався привабливим сам ринок зброї.

З подібних міркувань і народилася бізнес-ідея — заснувати з братом компанію з виробництва цивільних зразків для спортивної стрільби та полювання.

Початкові інвестиції в розмірі $1 млн у братів Горбанів були: обидва — засновники і співвласники групи Асканія, яка займається дистрибуцією продуктів харчування, вирощує троянди, а також є одним із лідерів з випуску порційного цукру і меду.

Ми зрозуміли, що армію треба буде переозброювати
Валерій Горбань,
співвласник компанії Зброяр

Однієї лише фінансової подушки для збройового бізнесу виявилося недостатньо. Ще шість років тому Костянтин Конєв, тодішній директор Зброяра, скаржився: мовляв, підприємство півтора року чекало на отримання ліцензії від МВС на виробництво зброї. Такий дозвіл необхідний для всіх, навіть тим фірмам, які мають намір випускати цивільні і мисливські стволи.

Ще півроку пішло на те, щоб домовитися з іноземними постачальниками про відвантаження комплектуючих: найпершу гвинтівку, яку почав робити Зброяр — Z-15, збирали з імпортних деталей. По суті, це аналог американської М-16, ліцензія на яку вже закінчилася, так що копіювати її можна вільно. І деталі до "емки" виробляють багато компаній.

Але проблеми з М-16 виявилися лише квіточками на тлі ягідки — невдачі з першою власною розробкою — гвинтівкою Z-008. Українці працювали над нею півтора року.

"Коли ми приїхали зі своєю першою гвинтівкою на змагання в Англії в 2009‑му, нам сказали, що ми привезли не гвинтівку, а танк",— посміхається Горбань-старший. Зброя вийшла громіздкою, негарною, незручною і важкою. "Це послужило мотивацією для поліпшень",— говорить співвласник Зброяра.

Вже через два роки українська стрілецька команда за допомогою оновленої Z-008 на чемпіонаті Європи завоювала срібну медаль у загальному заліку в одному з класів.

Це стало гарною рекламою для торгової марки, і гвинтівки Зброяра почали замовляти навіть з‑за кордону. “Люди дивляться, з чим ти приїжджаєш на змагання. А якщо ти ще й виграєш, намагаються тебе копіювати",— розповідає Горбань-старший.

Експортні поставки пішли по всьому світу: в Австралію, Норвегію, Швецію, Німеччину та інші країни. Виручка від відвантажень за кордон склала $200 тис. Всього, за словами Горбаня-молодшого, за 2013‑й Зброяр експортував близько ста гвинтівок. "Не дуже багато",— коментує він.

Значно більші перспективи обіцяв вихід на російський ринок, куди Зброяр також почав поставляти продукцію. Однак після анексії Криму Горбані прийняли рішення не торгувати з країною-агресором.

У виробничому цеху Зброяра гамірно: працюють електронні верстати, які виробляють деталі для гвинтівок і карабінів. Кожен виріб супроводжує окреме креслення. Для виробництва однієї гвинтівки необхідна важка тека з 200-300 таких документів.

В останні пару років Зброяр виробляє самостійно майже всі деталі до більшості своїх гвинтівок. На відміну від вінницького Форту — ще одного приватного виробника пістолетів і автоматів, який практично всю продукцію збирає з ізраїльських комплектуючих.

До бізнес-моделі повного циклу компанію підштовхнулo саме життя, розповідають Горбані. По-перше, за 25 років Україна розгубила технології виробництва в найрізноманітніших сферах. І тому на сторонніх підприємствах неможливо було досягти необхідної якості і точності виконання замовлень. А по‑друге, з початком бойових дій на сході стосовно військових поставок в Україну з інших країн діє негласне ембарго, та комплектуючі вдається купити з великим труднощами.

Стріляє точніше, більш висока купчастість стрільби
Валерій Чібінєєв,
комроти снайперів

Підприємці наводять у приклад пружинне виробництво, яке вони зараз налагоджують на підприємстві. "Пружину [для гвинтівки] потрібно робити із загартованого металу, вона має тримати пружність, умовно кажучи, протягом 100 років і бути певного зусилля",— пояснює Горбань-старший. Придбати продукт подібної якості в Україні братам не вдавалося. Ось і зайнялися виробництвом самі.

Щоб домогтися точності виконання деталей, підприємці купили з десяток верстатів з числовим програмним керуванням (ЧПК), кожен з яких коштує не менше $200 тис. А також аналогічні універсальні пристрої з ручним керуванням, оснащені електронними лінійками з цифровою індикацією, які контролюють точність переміщення інструмента до показника 0,001 мм

Зараз Зброяр закуповує на стороні лише стволи. В майбутньому підприємці мають намір налагодити їх виготовлення, щоб остаточно замкнути виробничий цикл. Окрім того, вони готові розпочати випуск патронів. “Ми провели велику дослідно-тестову роботу з патронами, тестуючи гвинтівки,— пояснює Горбань-молодший.— Будемо реалізовувати ці знання в новому виробництві".

На початку червня минулого року на полігоні під Кіровоградом проходила презентація продукції Зброяра. Військові і силовики тестували точність і зручність гвинтівок. Таких же випробувань стволи з Броварів зазнали через пару місяців на спецмайданчику в Хмельницькій області. І це звичний ритм для Зброяра: за останні півтори року компанія провела близько чотирьох десятків подібних презентацій. Кілька гвинтівок компанія надала школі снайперів ЗСУ, що була створена організацією Combat UA в Миколаївській області. Також вони передали десятки зразків готової продукції безпосередньо снайперам у зоні бойових дій. При цьому волонтерам, які фінансували подібні закупівлі, Зброяр надав великі знижки.

Військові — нова цільова аудиторія компанії. “Ми розуміємо, що український ринок цивільної зброї обмежений,— пояснює Валерій Горбань.— А ось у військовому напрямку є перспектива".

Точка для зростання з'явилася після початку реформ в українській армії, спровокованих бойовими діями на Донбасі. Саме тоді держава взялася замінювати або оновлювати зразки зброї в бойових частинах. Радянські СВД, які стоять на озброєнні армійців і силовиків  розроблялися в 1960‑х, а були зняті з виробництва в 1990‑х, оскільки застаріли за всіма статтями. Сучасні снайпери ведуть вогонь на більших дистанціях, ніж ті, під які створювали СВД. Крім того, зараз треба стріляти точніше і потайливіше, пояснює Павло Кащук, один з керівників Combat UA.

Ще один мінус радянської СВД — вона використовує патрони старого зразка. Такий боєприпас не відповідає стандарту НАТО, на які переходять Збройні сили України. "Є потреба у модернізації",— лаконічно коментує питання про снайперські гвинтівки Юрій Бровченко, заступник міністра економічного розвитку, що займається обороною. Скільки Збройним силам потрібно нових гвинтівок, він не повідомляє: це військова таємниця.

Минулого року Зброяр почав рухатися в напрямку оборонного замовлення. Компанія отримала ліцензію на виготовлення військової зброї і провела державні випробування для двох своїх гвинтівок — Z-10 і Z-008. Спеціальне обладнання, необхідне для цього, збирали буквально по гвинтиках: відповідне радянське виявилося втраченим. У підсумку побудували пилову, дощову і температурну камери, щоб випробовувати зброю в різних умовах. “Вимоги були дуже жорсткі, побудовані на радянських стандартах та вимогах до гвинтівки СВД,— описує Горбань-молодший.— Ми ці норми перевершили і успішно пройшли випробування".

У Міноборони підтверджують слова Горбаня. У прес-службі Генштабу відзначили, що гвинтівка Зброяр Z-10 калібру 7,62 мм за тактико-технічними параметрами не тільки краща ніж аналогічна СВД, але і за деякими характеристиками перевищує розрахункові дані самого виробника.

Тим часом і снайпер Чібенєєв із задоволенням розповідає про "зброярку": так називають на фронті продукцію компанії з Броварів. "Стріляє точніше, купчастість стрільби вища",— говорить він, порівнюючи її з СВД.

А волонтер Кащук серед інших переваг Z-10 називає можливість установки додаткової оптики і глушників, чого не можна зробити у СВД.

За прогнозом Бровченка з Мінекономрозвитку, Зброяр з його продукцією найближчим часом найімовірніше включать в оборонне замовлення. Залишилося лише подати документи і потрапити до реєстру виробників оборонної продукції, який супроводжує міністерство економічного розвитку, пояснює заступник міністра.

Так плід праці Горбанів поповнить ряди тих підприємств, які працюють на армію. А їх достатньо: в 2016‑му приватні компанії виконали половину всього державного оборонного замовлення.