Отже, взимку 2016 року в світі настав переломний момент, про який оголосила вельми несподівана компанія: Володимир Путін, Дональд Трамп, Джефф Безос, Марк Цукерберг і універмаг Macy's. Хто б сподівався?
І яким був цей переломний момент?
Це був момент, коли ми зрозуміли, що критична частина нашого життя і роботи перемістилася з тлінного світу в те, що можна назвати «кіберпростором». Більше того, критична частина наших зв'язків перемістилася в простір, де всі пов'язані, але ніхто ні за що не відповідає.
Зрештою, у кіберпросторі немає ні світлофорів, ні поліції, ні судів, ні суддів; там немає бога, який карає за зло і винагороджує за добро. І, зрозуміло, немає екстреної служби «1-800-телефонуйте-якщо-Путін-лізе-у-ваші вибори». Якщо хтось напише про вас гидоту в Twitter або Facebook (за умови, що не йдеться про загрозу життю), бажаю удачі зі спробами видалити цей пост, особливо якщо опублікували його анонімно – а в кіберпросторі такий підхід досить поширений.
Тим не менш, саме в цьому вимірі ми проводимо дедалі більше часу. У кіберпросторі ми здійснюємо покупки, домовляємося про побачення, знаходимо друзів, вчимося, займаємося бізнесом, викладаємо, спілкуємося, читаємо і створюємо новини, продаємо товари, послуги та ідеї.
Саме в цьому просторі і наш новообраний президент, і лідер ІД мають рівний доступ до десятків мільйонів своїх читачів у Twitter – без редакторів, фактчекерів, юристів та інших фільтрів.
Я б сказав, що 2016 запам'ятається як рік, коли ми вперше усвідомили, наскільки це лякає – з якою легкістю може кандидат у президенти поширювати в Twitter брехню і напівправду швидше, ніж це встигнуть виправити, наскільки легко Росії втрутитися у вибори на боці Трампа, зламавши сервери Національного комітету Демократичної партії, і наскільки тривожно було почути від голови відділу інформаційної безпеки Yahoo Боба Лорда, що його компанія все ще «не змогла визначити, як мільярд акаунтів із супровідною особистою інформацією користувачів були зламані 2013.
Навіть президента Обаму вразила швидкість, з якою настав цей переломний момент. «Думаю, я недооцінив, як у цифрову епоху дезінформації та хакерства легко вплинути на відкриті суспільства», – сказав він ABC News.
На Різдво Amazon.com укотре показав традиційним рітейлерам, що перехід у кіберпростір уже стався. Минулого тижня компанія Macy's заявила, що скоротить 10 000 співробітників і закриє десятки магазинів, оскільки, за даними The Wall Street Journal, не змогла адаптуватися до переходу покупців в онлайн.
Спочатку Цукерберг, засновник Facebook, стверджував, що поширювані Facebook фейкові новини «не мали ніякого впливу на вибори», і що це була «божевільна ідея». Але у виборах з таким невеликим розривом цей вплив міг виявитися вирішальним.
Facebook, який хоче мати стільки ж читачів і рекламодавців, що і великі медіа, але при цьому не хоче витрачатися на редакторів і фактчекерів – тепер почав ставитися до своєї ролі розповсюджувача новин у кіберпросторі більш серйозно.
Алан С. Коен, комерційний директор компанії Illumio, що займається кібербезпекою (я володію невеликою кількістю акцій цієї компанії), зазначив в інтерв'ю для сайту siliconAngle.com: «Причиною перелому саме зараз є те, що величезна кількість компаній, державних служб, університетів, політичних партій і окремих людей сконцентрували критичну масу своїх даних у промислових інформаційних центрах і в «хмарі».
Десять років тому, за словами Коена, у поганих хлопців не було потужностей, достатніх для того, щоб дістатися до цих даних і викрасти їх, але тепер такі потужності в них з'явилися; і на тлі того, як усі нові інструменти на зразок «великих даних» і штучного інтелекту будуть перетворюватися на зброю, ця проблема буде дедалі посилюватися. Це серйозна юридична, моральна і стратегічна проблема, говорить Коен, і для її вирішення потрібен «новий суспільний договір».
Робота над цим договором повинна розпочатися з того, що в кожній школі слід запровадити навчання дітей основам цифрової безпеки. Навчити їх, що інтернет – це зливний бачок, у який потрапляє необроблена, невідфільтрована інформація, і що їм потрібно ставитися скептично до всього, що вони читають; а також навчити їх дотримуватися базових моральних принципів у тому, що вони пишуть.
Дослідження Стенфордської школи вищої освіти, опубліковане в листопаді, показало «тривожну нездатність студентів аналізувати інформацію, яку вони зустрічають в інтернеті. Зокрема, студентам було складно відрізнити рекламу від новинних статей, або ж знайти джерело інформації. В одному із завдань студенти повинні були пояснити, чому не варто довіряти статті про фінансове планування, написаній співробітником банку і проспонсорованій цим банком. Дослідники виявили, що багато студентів не назвали авторство або спонсорство причинами, через які стаття не заслуговувала довіри».
Професор Сем Вайнбург, основний автор доповіді, сказав: «Багато людей вважають, що оскільки молоді люди вільно орієнтуються в соцмережах, вони не менш добре розбираються в інформації, яку там знаходять. Наше дослідження показало зворотне».
В еру, коли наші життя все більше йдуть у цифровий простір, це лякає.
Переклад НВ
Новое время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікування повної версії тексту заборонено
Більше поглядів тут