Сьогодні в прокаті дебютує один з претендентів на звання головного річного хіта – фільм «Війна за планету мавп». Заокеанська преса співає йому дифірамби, але у нас тут свої критерії успіху, тож подивимося прискіпливим оком, що у них там навоювати та чи реальні претензії.
Для початку нагадаємо, що свого часу «Планета мавп» вважалася чи не найбільш об'ємною кінофраншизою всіх часів, це потім з'явилися Гаррі Поттер, Марвел і DC. Але й на цьому тлі серія вражає, «Війна» – аж дев'ятий фільм, третя частина другого перезапуску, хто не заплутався – той головний фан.
У задачі значиться: в попередній частині мавпячий вождь Цезар переміг злого шимпанзе Кобу, і обагривши воєнною кров'ю серця сталіністів, але цього все одно мало для миру – війна між мавпами, що розумнішають, і залишками людей здавалася неминучою. Логічним було б розійтися по кутках рингу, місця багато, а обидві популяції нечисленні, але про що тоді знімати кіно? Хіба що короткий метр про зустріч G-2, після закінчення якої рукостискання і «до побачення, мавпо, бувай, крокодиле». Тож особливого вибору у творців не було, і затвори прийняли патрони.
Вуді Гаррельсон грає злого полковника, «дає» то Турчинова, то Мочанова. Як це зараз заведено, образ Зла об'ємний, а його мотивації – зрозумілі. Енді Серкіс знову провів шматок життя, виконуючи команду режисера: «А тепер злий великий план». Горлум, Кінг-Конг, Цезар, куди ще заведе його зелена кімната? Але краще за всіх кривлявся мій улюбленець Стіві Зан (пора переглянути «Тримей»!), Його герой просто прекрасний!
Головний плюс – цифрові технології в черговий раз дивують, мавпи намальовані відмінно, а їх міміка – взагалі на межі розуміння, фахівці минулого століття віддали б по нирці за секунду анімації з мордочкою шимпанзе в куртці-безрукавці, ну дуже достовірно намальовано. Непогано попрацювали і сценаристи – нехай у фіналі й немає такого залихвацького твісту, як в найпершій частині, автори отримали свої гроші не даремно – за п'ять секунд всеі сюжетні повороти не передбачити, а це як на теперішній час тягне якщо не на статуетку, то на номінацію точно.
Так, іноді виникають запитання на кшталт «а хто ж прасує одяг дівчинці і миє їй волосся в снігу?», але, можливо, я чіпляюся – складно не образитися на людей, які виписують нам в майбутньому роль тупикової гілки еволюції і підводять до думки, що «чим людина тупіша, тим вона більш людяна».
Маючи власну повільну війну під боком, на будь-які екранні бойові дії дивишся новими очима: що за зброя, форма, розвантаження, каски вроздбрід. А, це не наші, тоді не страшно. А наші взагалі без форми, тому що в цій франшизі люди вболівають проти людей. З одного боку – дожилися, з іншого – такі сюжети давно з'явилися, що Джек Лондон, що Камерон в «Аватарі» повертали перо проти собі подібних, намагаючись достукатися до людства з того боку фронту.
Напередодні нового «Бетмена» профільна преса хвалить «Війну» і аплодує режисерові Метту Рівзу, але я б не поспішав підносити його на Олімп, тим більше, за тиждень до «Дюнкерка» Нолана. Міцна робота, але аж надто слабкий фон.
З 1968 року сюжет далеко пішов від оригінальної фабули П'єра Буля, але, як і в «Чужих», нас збираються плавно підвести до початку історії, яка колись «купила» аудиторію. Ще два-три фільми, кажуть вони, кільце зійдеться, і Земля налетить на небесну вісь. А поки 7,5 з тегом #ЗПП – За Планету Прикро.
Кінопошук з Фоззі – щочетверга
Читайте тематичні колонки на НВ:
Сьогодні у світі з Іваном Яковиною – щодня
Особисті фінанси з Іваном Компаном – щовівторка
Діловий тиждень з Сергієм Фурсою – щоп’ятниці
Відкриття з Олексієм Бондарєвим – щонеділі