З інституту я вийшов дипломованим переконаним інституціоналістом. Навіть дисертацію на цю тему накатав від душі, а не тому що так треба.
Господь не втратив почуття гумору і подарував мені унікальну нагоду – зсередини бачити на власні очі як конає інституціоналізм.
Рада Європи – це організація, у якої земля вислизає з-під ніг. Учора на одній дискусії з послами і сьогодні на ПАРЄ це відчувалося гостро. І це відбувається не лише з нею, а з усіма ключовими міжнародними організаціями.
Ні, у фіналі організації не зникнуть. Форма залишиться. Але суть інституціоналізму і правила гри докорінно зміняться.
У нас буде лише одна перевага – ми вже призвичаїлися до війниВійна набирає обертів. Просто хтось не хоче її помічати. Хтось помічає, але не хоче визнавати. Хтось визнає, але не хоче діяти. Хтось хоче діяти і обирає одну із сторін. А хтось і є сторона.
Добре, що ми за принципи і цінності, але наближається час, коли і янголам цінностей буде тимчасово не до них.
На цьому етапі у нас буде лише одна перевага – ми вже призвичаїлися до війни. Тобто те, що інших шокує і паралізує, у нас в залежності від обставин викликає ліниве "тю" або моментальний удар у відповідь.
А з іншого боку суцільні ризики.
Все це, звісно, не скасовує, що життя прекрасне, ним потрібно насолоджуватися і все буде добре.
Текст опублікований з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени