У каталонській кризі в минулий понеділок настав дуже важливий момент. Місцевий парламент вирішив підкоритися рішенню Мадрида про розпуск і призначення нових виборів. Депутати негайно роз'їхалися по своїх дільницях агітувати за себе, оскільки до дня голосування залишилося трохи більше півтора місяців. Воно відбудеться вже 21 грудня.
Ще більш екзотичне рішення прийняв Каталонський уряд – Женералітат. Майже всі його міністри, включно з головою – Карлесом Пучдемоном – зібрали речі й вирушили до Бельгії, попросивши там притулку. Там вони себе оголосили "каталонським урядом у вигнанні", але, що дуже важливо, повноважень з себе не зняли.
По суті справи, це заява про те, що Каталонія є окупованою країною. Якщо мене не зраджує пам'ять, до цього в Європі уряди у вигнанні з'являлися в результаті нацистської і радянської окупації, коли законна влада не могла фізично знаходитися на територіях своїх країн.
Особливо треба розповісти про віце-президента Каталонії, ярого прихильника незалежності, якого звуть Вріол Жункерас. Це така повненька, нескладна людина з косоокістю, він дуже повільно і невиразно говорить, використовуючи купу слів-паразитів. Загалом, на вигляд ніякий не герой. Але саме він залишився в Барселоні, ходить на роботу і поводиться так, ніби нічого особливого не сталося.
Швидше за все, його заарештують і відправлять у в'язницю, але Жункерас каже, що завжди був готовий до такого повороту. Він взагалі найчесніший і найпринциповіший каталонський політик, готовий іти до кінця. Цікава деталь: в його партії ніхто жодного разу не попадався на корупції.
Зараз не він боїться іспанців, а вони його – заарештовувати недоладного віце-президента зі сталевою серцевиною ніхто не поспішає. Якщо каталонці й піднімуться для захисту когось зі своїх лідерів, то майже напевно це буде він. Жункераса поважають навіть його вороги.
Як би там не було, після добровільного вигнання каталонського уряду і розпуску парламенту, багато хто вирішив, що Мадрид переміг і це кінець проекту каталонської незалежності.
Думаю, що це не зовсім так. Точніше, зовсім не так. Поясню.
Я, чесно кажучи, очікував, що каталонська влада почне хоча б пасивно опиратися. Думав, що будуть якісь сутички між демонстрантами і поліцією, бійки і всяке таке. Однак уряд оголосив, що для нього безпека людей важливіша негайного досягнення політичних цілей, він готовий до тривалої боротьби, тому і залишає Барселону. Іспанія ж уже готова була до використання навіть армії – поки що лише для охорони стратегічних об'єктів, але все ж. Таким чином, моральна перемога залишилася за каталонським урядом. Політично він зараз програв, але тільки тимчасово, тактично. Справа ось у чому.
Перше: Карлес Пучдемон і його банда невипадково перебралися до столиці ЄС – Брюсселю. Там вони всі сили кинуть на переговори з європейськими начальниками. Будуть їх переконувати, що каталонське діло – праве, демократичне і проєвропейське. Цілком можливо, когось перетягнуть на свій бік.
Друге: партії, що виступають за незалежність, візьмуть участь в оголошених Мадридом парламентських виборах. Таким чином, це голосування фактично стане референдумом про незалежність Каталонії. Не просто референдумом, а офіційно визнаним Іспанією референдумом. По суті справи, таким чином буде виконано головну вимогу каталонців, що звучала до початку всієї цієї кризи. А тоді вони хотіли саме такого референдуму.
Третє. Згідно з опитуваннями, у сепаратистів є всі шанси значно збільшити своє представництво у владі. Тобто відповідь на питання референдуму, швидше за все, буде "Так, ми за незалежність", а новий парламент буде ще більш антиіспанським, ніж щойно розпущений.
Четверте. У разі перемоги антиіспанських сил Мадриду доведеться все-таки піти на переговори з ними про відокремлення. Зрештою, це Мадрид заварив цю кашу з перевиборами – йому і розсьорбувати їх наслідки. А такі переговори були ще однією дуже важливою вимогою лідерів каталонського повстання.
П'яте. Навіть якщо прокаталонські сили наберуть трохи менше половини голосів (це малоймовірно, але все ж), то вони зможуть заблокувати призначення нового глави уряду. Пояснення буде простим: один вже є – це Карлес Пучдемон в Брюсселі. Він повноваження з себе не зняв, тому залишається легітимним лідером. Так, у вигнанні, але все ж.
Є ще купа варіантів розвитку всієї цієї ситуації, але ці – найбільш ймовірні. Висновок же тут такий. На цей момент відмова каталонського керівництва від прямого фізичного зіткнення з іспанською поліцією – це не поразка, а тактичний відступ.
Так, досягнення повної незалежності відкладається як мінімум до грудня-січня. Однак уже зараз є іспанське визнання виборів, переговори з Мадридом, а також Пучдемон, що сидить в брюссельській засідці.
Крім того, європейська і світова громадська думка оцінить те, що каталонці відступили зі своїх позицій заради запропонованих Іспанією демократичних виборів і свідомо відмовилися від насильства. Це істотно підвищить симпатії до них за кордоном.
Ховати проект каталонської незалежності я б не став. Зараз треба дочекатися підсумків грудневих виборів, а потім вже робити висновки. Крім того, треба пам'ятати, що незалежна республіка все одно вже оголошена. У Каталонії ніхто її поки не відміняв!
Більше світових новин у відеоблозі Івана Яковини:
Новое Время приглашает на лекции наших известных колумнистов Диалоги о будущем. Подробная программа здесь
Присоединяйтесь к нашему телеграм-каналу Мнения Нового Времени