«Вибираємо, щоб з них вимагати». Відомі українці розповіли про те, кому з політиків симпатизують

Леонід Остальцев, власник VeteranoPizza, засновник VeteranoGroup

Особисто для мене «плюсовим» політиком є Сергій Притула. Пригадую, якось у мене в піцерії він давав своєрідний фідбек на запитання блогерів та інших людей, коли йшов на вибори від партії Голос. Тоді я йому сказав, що нині багато хто йде в політику, програє в першому турі, а потім відмахується, мовляв, не вийшло, і бог з ним. На це Притула відповів, що йтиме до кінця і розуміє: політика — це робота. От і в мене такі самі уявлення: політика — це робота, якою потрібно займатися. І якщо після першої поразки ти даєш задню, то ти не політик, а лузер. Тому для мене Притула — красунчик. У нього раз не вийшло, а він все одно рухається далі. Не вийшло з партією Голос, то він створює іншу історію. Думаю, в нього велике майбутнє в політиці.

Також мені як політик імпонує депутатка Київради від Голосу Аліна Михайлова. Дуже амбіційна й сильна дівчина, це ветеран із величезним стажем, бойовий медик. При цьому вона дуже принципова. Наприклад, тільки завдяки її наполегливості законним шляхом у Голосіївському районі було демонтовано пам’ятник на знак дружби Києва та Москви. Тому, думаю, в неї також є майбутнє у великій політиці.

Тетяна Абрамова, засновниця і CEO бренду одягу RITO

Мені дуже імпонує Дмитро Разумков, мені він здається дуже розсудливою людиною, яка викликає довіру. І якщо він і далі продовжуватиме свою політичну кар'єру, я стежитиму за ним.

Також серед моїх фаворитів — [народний депутат] Ярослав Железняк з Голосу. Я, звичайно, не особливо стежу за всіма політичними баталіями, але коли бачу інтерв'ю з ним, то розумію, що це абсолютно розумний, адекватний і об'єктивний погляд на те, що відбувається.

Алекс Ліссітса, генеральний директор компанії ІМК, президент асоціації Український клуб аграрного бізнесу

Вірити або не вірити — насправді складне питання. Краще підходити, як на мене, до результатів роботи. Я би поставив на деяких політиків, яким за короткий час вдалося зробити чимало позитивного. Таким є Айварас Абромавичус. Він привів у Мінекономіки реально круту команду, яка зробила чимало реформ, зокрема [запустила майданчик державних публічних закупок] Prozorro.

А ще можна назвати Наталю Микольську, Юлію Ковалів і Максима Нефьодова. За останні сім років фактично Абромавичус зробив прорив в українській політиці й боротьбі з бюрократією.

Також вірю, що Тимофій Милованов може й хоче робити якісну політику. Він свого часу також привів якісну команду в Мінекономіки. І те, що вони реалізували земельну реформу, — факт успішності.

Як на мене, в нас велика кількість політиків, яким варто вірити й довіряти.

Влад Троїцький, театральний режисер, засновник фестивалю Гогольfest

Наразі, хоч би як парадоксально це не звучало, я довіряю президентові Володимиру Зеленському. Тому що в принципі те, в чому його звинувачували, коли він ішов на вибори і особливо після них, що нібито він зіллє все Росії або Ігорю Коломойському, нічого цього не сталося. Крім того, гадаю, що він певною мірою навіть радикальніший, ніж [п'ятий президент] Петро Порошенко. При цьому бачу, які відбуваються зміни в країні, триває велике будівництво: реально будуються дороги, ведеться реконструкція знакових культурних будівель у Києві й по всій країні. І мені здається, що попри величезні виклики, як‑от пандемія чи дедалі агресивніша політика Кремля, ми тримаємося як країна.

При цьому Зеленського звинувачують в капітуляції. То я не розумію, в чому суть звинувачень? Те, що, можливо, бракує якоїсь компетенції? Так за цей час він дуже сильно змінився. І його позиція, і те, як він виступав на Генасамблеї ООН, по-моєму, це була блискуча промова.

Володимир Лавренчук, банкір, ексголова правління Райффайзен Банку

У цілому вірю в досвід. І сумніваюся, коли його немає.

Ваче Давтян, власник компанії Промкабель-Електрика, засновник Школи розвитку лідерів

Якщо брати за обіцянками, то насправді нікому не можна вірити. Адже це закладено в самій логіці нашої виборчої системи — щоб тебе обрали, треба збрехати. Але якщо судити за справами, то тут я довіряю [п'ятому президентові] Петру Порошенку. Хоча в нього слова сильно розходилися зі справами, проте він провів масштабні реформи в багатьох сферах, попри колосальний спротив бюрократії. І при ньому економіка активно зростала, незважаючи на війну.

Всеволод Кожемяко, генеральний директор групи компаній Агротрейд

Політикам не можна вірити, від них треба вимагати. Ми вибираємо їх не для того, щоб їм вірити, а для того, щоб з них вимагати. При цьому я не заперечую політику. Це необхідний інструмент в умовах демократії, через який народ здійснює щоденний вплив на чинну владу. Коли всі виборці зрозуміють це, то ми заживемо ліпше.

Людмила Горделадзе, засновниця компанії Кіноман (ТМ Кінотеатр Жовтень)

Довіри до нинішніх політиків справді немає. Проте про довіру ніхто й не питає. Вибори позаду. Попереду, як видно, хаос від непрофесіоналізму, дрібного шахрайства й великого крадівництва. А кого б хотілося бачити в центральній владі? Ось мій список. Дмитро Разумков, Юлія Тимошенко, Олексій Кучеренко, Михайло Чаплига, Валерія Лутківська, Іван Козленко, Олег Сенцов, Юрій Бутусов, Юлія Федів, Андрій Різоль і Діана Попова.

Андрій Худо, голова наглядової ради Холдингу емоцій !Fest (креативні проєкти й ресторани, зокрема львівська Криївка)

Коли в нашій країні ставиться запитання: «Кому з українських політиків ви вірите?», то в українців відповідь вискакує на автоматі: «Нікому!» Але довіра й чесність — це власне ті два фактори, які ми повинні виховати в суспільстві, як серед політиків, так і серед виборців.

У мене залишається кредит довіри до молодих політиків, яких ми підтримували на останніх виборах — це, для прикладу, Славко Рущишин у Верховній Раді та Вікторія Христенко й Віталій Троць у Львівській міській раді. Чому? Власне через чесність і довіру.

Читайте цей матеріал у свіжому номері журналу НВ — № 38−39 від 21 жовтня 2021 року