Відкритий процес

Приклад Словенії доводить, що навіть маленька постсоціалістична країна, яка з боями відірвалася від озброєної метрополії, може бути успішним, глобальним гравцем на конкурентних ринках світу

Олександр Пасховер

За свіжим прогнозом OECD (Організація економічного співтовариства та розвитку), економічна активність Словенії у найближчі два роки піде різко вгору. Вона й зараз не котиться з гори. Але з 2017‑го підвищені темпи мають пришвидшитися. Одним із передвісників стрімкого виходу з рецесії є ринок нерухомості, надчутливий у споживчому секторі будь-якої країни. Так, Словенія зараз входить в трійку європейських лідерів за темпами будівництва.

Ще один чинник, який свідчить на користь “покращення вже сьогодні”,— це загальні темпи росту Німеччини, Італії, Хорватії, Австрії та Франції — п’ятірки найбільших ринків збуту словенських товарів та послуг. Разом ці розвинуті держави забезпечують словенцям дохід близько $15 млрд на рік, тобто трохи менше половини всього експорту. Причому це не завдяки торгівлі сировиною. Серед найрозвиненіших галузей — автомобілі, що збирає в Ново Мєсто французька компанія Renault, виробництво автозапчастин, нафтопродукти, фармацевтика. Іншими словами, це товари з високою доданою вартістю.

Наростаючі потоки транскордонної торгівлі — це позитивний сигнал світові, що країна, в даному випадку Словенія, є конкурентоздатним глобальним гравцем. На порталі державного Агентства з питань підприємництва, іноземних інвестицій та технологій Словенії зазначено, що експорт був дуже важливим для встановлення національної економіки на зорі незалежності 1991 року, і такою ж мірою це важливо й сьогодні. Ось тому вся політекономічна філософія словенців працює за формулою: ми надто маленькі, щоб замикатися на собі, і надто амбіційні, щоб боятися конкуренції з економічними гігантами.

“Розуміння, що ти готуєш глобальний продукт, йдеш і продаєш його, було їхньою рушійною силою,— каже Павло Шеремета, президент Київської школи економіки.— Вони розуміють: ніхто до тебе не прийде лише тому, що ти такий гарний та красивий”.

25 червня 1991 року Словенія проголосила свою незалежність. 27 червня Югославська народна армія розпочала бомбардування молодої республіки. Це була так звана Десятиденна війна. Щоправда, тоді ніхто не знав, що війна триватиме лише півтора тижні. Тим більш ніхто не міг передбачити, що Словенія вистоїть. За посередництвом Євросоюзу сторони розійшлися по кутах. 8 жовтня 1991 року, одразу після закінчення терміну тримісячного мораторію, парламент Словенії підтвердив державну самостійність республіки. Словенці не зволікали. Вже 25 грудня, тобто за 2,5 місяці, Скупщина (парламент) ухвалила конституцію краю. Безпрецедентна швидкість. В березні 1992 року Україна стала першою країною серед членів ООН, хто визнав суверенітет Словенії. До кінця 1992‑го словенську незалежність прийняла більшість країн світу, в тому числі Союзна Республіка Югославія.

Втім, все тільки-но починалося. Розрив економічних зв’язків з колишніми югославськими республіками, на які в 1991 році припадало 60% товарообміну, позбавив Словенію традиційного ринку збуту і доступу до дешевої сировини. Ще напередодні виходу словенців з СФРЮ інфляція сягала 550% річних.

Інакше кажучи, вже перші дні словенської незалежності позначилися урядовою кризою. Кабінет міністрів, основу якого складав коаліційний блок з соціал-демократичних сил, що зіграв головну роль у проголошенні незалежності, мусив поступитися новим політичним силам — Ліберально-демократичній партії, на чолі з Янезом Дрновшеком. Вони й взяли курс на зближення з усіма інституціями Євросоюзу та запровадження ринкових реформ. Стрімка приватизація, денаціоналізація, адаптація до європейського законодавства тощо. Все це призвело до відносно швидкого переходу выд соціалізму до капіталізму.

Вже у 1995 році ВВП Словенії досягнув свого рівня зразка 1989 року. Національна валюта — толар, став конвертованим. В 1997‑му інфляція знизилася до 9%.

Унікальний національний симбіоз став запорукою стрімкого злету. Принаймні такий висновок можна зробити зі слів Павла Шеремета, президента Київської школи економіки. “Словенія — це поєднання німецької точності і української гостинності,— каже він.— Словенці — це слов’яни”.

Так і є. Словенську історію врятувала словенська географія. Компактна країна, за розміром трохи менша за Львівську область, а за кількістю населення — за Одещину, Словенія є потужним гравцем на одному з найгрошовитіших ринків світу, де живуть 500 млн громадян Євросоюзу.

На сході — кордон з Угорщиною, на заході — з Італією, на півдні — Хорватія, на півночі — Австрія. Що ще треба, щоб зустріти ситість? А треба чимало. Вийти на ці історично конкурентні ринки. Найкращий приклад цього демонструють близько 270 локальних компаній, що задіяні в автопромі. Галузь забезпечила 16,8 тис. робочих місць. А ці робочі руки торік принесли виручку в €3,7 млрд. Причому €3,3 млрд — це експорт як в сусідні країни, так і далеке зарубіжжя: Велику Британію, Мексику, США.

Загалом у Словенії працюють понад 80 міжнародних компаній, які через підрядників виробляють в цій балканській країні автомобільні компоненти для американських, європейських, азіатських автобрендів планетарного масштабу, серед яких Ford, BMW, Audi, Volvo, Toyota, Nissan тощо.

Задля світової експансії 15 років тому в Словенії був створений автомобільний кластер. В його розвиток словенці вклали понад €1 млрд. Кластер об’єднав автозаводи, дослідницькі центри, малі та середні підприємства. Ця, так би мовити, люблянська унія дозволила автокластеру залучити дешеві кредити. Вже у 2004‑му, тобто за два роки існування кластера, з’явився дослідницький центр, який фінансувала держава.

В бесіді з Шереметою декан IEDC School of Management (Бленд, Словенія) Даніца Пург підтвердила, що уряд її країни підтримує підприємців із різних галузей в їхньому бажанні ставати більш конкурентоспроможними за рахунок нових знань. “Бізнес у Словенії став надзвичайно інноваційним,— каже Пург.— Ми дійсно підтримуємо рух у цьому напрямі. Наш уряд фінансує навіть спеціальні кампанії, так званих прихованих чемпіонів. Аби вони й далі могли розвивати свої дослідження”.

Передусім вся ця державна стратегія спрямована на дуже важливий результат — допомогти корпоративному сектору заробляти на міжнародних ринках. Як пояснює НВ економічний радник посольства Словенії в Україні Тарас Притула, це цілеспрямована економічна дипломатія, що діє через всі словенські посольства в світі.

“У Словенії діє експортно-кредитний банк, метою якого є страхування та кредитування інвестиційних та експортних ризиків”,— додає він. Врешті-решт автомобільна промисловість Словенії виробляє десяту частину від ВВП, а єдиний в країні автовиробник французький Renault, що володіє компанією Revoz, залишається найбільшим словенським експортером, де працюють понад 2 тис. людей.

Словенія — постіндустріальна країна. За даними Statistical Office of the Republic of Slovenia, промисловість на 32,3% формує ВВП країни. Левова частка ВВП — сфера послуг (65,4%). Одна з них — туризм.

Зі слів Притули, travel-індустрія Словенії генерує 13% ВВП. Це шалений результат, який означає, що тепер туризм робить найбільший фінансовий внесок в економіку країни. Позаторік 3,9 млн туристів скористалися можливістю відпочити в цій балканській країні, 2,7 млн — інтуристи.

Для країни з населенням в 2,1 млн — це казкові цифри. Це все одно, якби в Україну приїхали відпочивати 60 млн гостей плюс 25 млн — внутрішній туризм. Насправді навіть в мирні часи потік туристів тут був вп’ятеро менший.

Серед найбільш важливих галузей Словенії — метзаводи, виробництво побутової техніки, фармацевтична, хімічна, нафтопереробна промисловість. Жодна з них не має абсолютної домінанти, як, наприклад, є і в Україні, де металургія та аграрна промисловість становлять щонайменше половину економіки, причому здебільшого сировинної.

Водночас експерти OECD попереджають словенців, що ставка на постійне зростання промвиробництва може зіграти злий жарт, який в економічній науці називається рецесія. Словенці тепер добре знають, що означає це слово.

Криза підкралася зненацька. Після п’яти років стрімкого росту, у 2003–2008‑х, настала п’ятирічка падінь 2008–2013‑х. Ось такий рівнобедрений цикл. Вже за перший рік рецесії ВВП Словенії впав більш ніж на 8%, тоді як в країнах ЄС — в середньому на 4%. Глибокий спад був обумовлений різними чинниками. Ось один з них: напередодні кризи темпи зростання стимулювали інвестиції в нерухомість. Банки охоче роздавали дешеві кредити під ризикові операції.

Ринок нерухомості стрімко йшов угору. Будівельні компанії не встигали за попитом. Банки розігріли ринок не лише в будівельній сфері, а й на всіх інших споживчих ринках. Ріст зарплат приваблював працелюбних сусідів з не надто заможних балканських країн. Вони заполонили собою ринок праці. Поки вакансій було багато, на цей флешмоб мало звертали уваги. Але в один нещасливий день все скінчилося. Бульбашка лопнула. За наступні п’ять років рівень безробіття в Словенії підвищився з 4% до 13%. Мігранти нікуди не поділися, адже вдома їхні справи також були кепські. В результаті економічне, політичне напруження зростало день за днем. Словенці втрачали роботу. Виробники — споживачів, банкіри — і тих, і інших.

За оцінкою МВФ, причини затяжної рецесії в словенській економіці були пов’язані не тільки з банками, а саме з великою частиною в цьому секторі державної частки. Експерти OECD пояснили, що саме погане корпоративне управління в державних банках призвело до фінансової катастрофи. В словенській пресі це, так би мовити, “погане управління” пояснювали корупцією держслужбовців, які видавали сумнівні кредити під низькі відсотки та не забезпечені відповідною заставою здебільшого “своїм” компаніям.

Величина “поганих” активів у словенських банках у 2013‑му досягла €7 млрд — 20% ВВП. На “погані” займи будівельних компаній припадало 17% від усього корпоративного кредитного портфеля банків. А стрімке падіння цін на активи, що були у заставі, означало для банкірів, що немає ресурсу, за рахунок якого можна повернути гроші.

У світових ЗМІ почали з’являтися матеріали, в яких йшлося, що після гріхопадіння фінансової системи Кіпру наступною буде Словенія. Аналогія з Кіпром — штучне перебільшення. Банківський сектор Словенії становив 144% від ВВП, а на Кіпрі — 715%. Стан державних фінансів словенців був не таким крихким, що давало ресурс для рішення проблем банківського сектору без принесення в жертву вкладників. 2013 рік показав словенцям, як виглядає дно. Вони відштовхнулися і пішли вгору.

Притула розповідає, як все відбувалось. Перш за все, як і в інших європейських країнах, було вжито заходів жорсткої економії. По-друге, реформа банківського сектора шляхом очистки його від “поганих кредитів”, які накопичилися за непогані часи. Був створений так званий поганий банк — державний, який взяв на себе місію управління “поганими кредитами” трьох державних банків. “Третє — це початок другої хвилі масової приватизації та створення державної компанії, яка управляла активами держкомпаній та процесами приватизації”,— говорить Притула.

Щодо приватизації, зі слів Наташі Прах, посла Словенії в Україні, вже до кінця цього року має бути роздержавлена найбільша фінансова установа країни — Новий люблянcький банк. На питання НВ, чому не приватизували банк раніше, посол відповіла, що тоді в країні домінувала така думка: якщо держава володіє великими банками, це унеможливлює великі кризові явища в фінансовому секторі та захищає населення від колапсу. Тепер зрозуміло, що це не так.

Після низки вже згаданих реформ, за прямою та опосередкованою допомогою ЄС Словенія здолала кризу й рушила вгору. Споживчі ринки вже третій рік поспіль демонструють великий плюс. Рівень безробіття знизився майже до докризового показника — 5%. Одним з перших оживає будівельний ринок.

Торік у ЄС він виріс на 1,3%. Трійка лідерів у цьому сегменті виглядає так: Швеція (+11,2%), Нідерланди (+10,4%), Словенія (+9,1%). Тобто словенці виступили тут на рівні Північної Європи, що найменше постраждала від останньої економічної кризи.

У своїй бесіді з пані Пург, деканом IEDC School of Management, Павло Шеремета поставив їй дуже важливе питання. “Що б ви порекомендували менеджерам компаній Східної Європи?” — “Найважливіша порада, яку я можу дати: будьте інтернаціональними, відкритими до нових ідей”.