Кілька тижнів тому колега запитав, чому я вирішив приєднатися до діяльності організації під назвою Центр глобального стратегічного моніторингу (CGS Monitor). Незважаючи на те, що я працюю в міжнародній політиці 17 років, про створення такої організації почув вперше. Уявіть моє здивування, коли я виявив свою фотографію і біографію на сайті CGS Monitor у списку «експертів».
Тут же почав шукати контакти організації, щоб попросити прибрати звідти моє ім'я. Незабаром стало зрозуміло: з цим сайтом щось не так. Я не знайшов жодної електронної пошти, крім банального info@. Надіслав своє прохання на адресу, але на мій лист так ніхто і не відповів. Моє ім'я досі внесене у список їхніх експертів.
Як політичний консультант, який живе в Києві, і старший науковий співробітник Atlantic Council, я активно стежу за політичним життям Східної Європи. Крім того, у мене є блог, присвячений українській політиці, а для персональних клієнтів я роблю аналітику щодо політичних ризиків. Останні три роки спостерігаю масштабну російську пропагандистську кампанію проти України, і знаю, яку роль це зіграло у війні на сході країни. Я, звісно, помітив і феномен фейкових новин. Але сайт CGS Monitor робить не тільки фейкові новини, але й фейкові думки.
На перший погляд, сайт CGS Monitor – серйозний ресурс з хорошими новинами і думками. Але якщо копнути глибше, стає зрозуміло, що організація фальшива. По-перше, вебсайт бере аналітику і думки авторитетних дослідницьких інститутів (напевно, без дозволу). Ці матеріали публікуються упереміш з «новинами» з контрольованих Росією джерел без зазначення авторства. Що ще гірше, сайт публікує фейкові статті під іменами видатних вчених. В результаті на ресурсі представлена хороша аналітика реальних аналітичних центрів, змішана з псевдоінтелектуальним абсурдом, узятим з пропагандистських джерел, теоріями змови і фейковими авторськими колонками.
У європейських питаннях CGS Monitor воліє статті з Atlantic Council і the National Interest. Часом вони беруть статті, в яких критикується Росія. Прикладом тому служить жовтнева колонка Олексія Собченка для Atlantic Council під назвою «Кремль панікує після голландського звіту, і не дарма». Ще одна стаття , яка критикує Росію, була написана (теж для Atlantic Council) моєю колегою Аліною Поляковою – «Кремль використовує Мінськ, щоб підірвати українську владу».
Такі матеріали публікуються паралельно з відвертою російською пропагандою. Наприклад, ця стаття , взята з RT , головного англомовного пропагандистського ресурсу Кремля. У статті пишеться про те, що довгоочікуване зміцнення американських сил в Європі є помстою Обами за російські хакерські атаки. Можливо, таким чином Росія намагається налаштувати адміністрацію Трампа проти НАТО. Ще один приклад – ось ця стаття іспанською мовою, взята з іспаномовної версії російського пропагандистського ресурсу Sputnik News . Цього разу CGS Monitor все-таки вказав ім'я автора, але «забув» зазначити, що це очевидна російська пропаганда.
Крім того, на сайті наявні статті горезвісного сайту теорій змови, Центру з вивчення глобалізації (Center for Research on Globalization), де публікуються такі матеріали як «Брудна рука ЦРУ у вбивстві посла Росії в Туреччині?» (версія CGS Monitor тут ). Цей ресурс спеціалізується на алармістських теоріях змови всіх сортів, як, наприклад, матеріал під назвою «Цитати, які можуть бути використані для опору «тиранії» Трампа в 2017 році». Чи ця стаття , що натякає, що існує таємна змова щодо використання американської розвідспільноти і українських націоналістів для підриву адміністрації Трампа (версія CGS Monitor тут і тут ).
Але наймерзенніші матеріали на сайті CGS Monitor – фейкові авторські колонки. Яскравий приклад – текст « Американські жертви терору вимагають справедливості ». CGS Monitor стверджує, що цей матеріал був написаний відомим експертом щодо Близького Сходу Брюсом Ріделем з Інституту Брукінгса. Рідель підтвердив: колонку, яка є по суті є атакою на союз США і Саудівської Аравії, він не писав. Хто найбільше виграє від руйнування цього альянсу? Росія. Головний конкурент Росії на енергетичному ринку – Саудівська Аравія та інші країни Близького Сходу. Погіршення американо-саудівських відносин призведе до хаосу на Близькому Сході, а також збільшення цін на нафту і природний газ. У статті також стверджується, що влада Саудівської Аравії стояла за терактами 11 вересня.
Помітно, що статтю писала не англомовна людина. Всюди зустрічаються недоречні іменники, часто відсутні артиклі «a» і «the». Це наводить на думку, що статтю перекладала англійською мовою російськомовна людина. Будь-яка людина, яка жила у країнах колишнього радянського Союзу, визнає, що у російськомовних людей є проблеми з використанням англійських артиклів. Для прикладу наведу кілька цитат зі статті: «It is a shameful matter to support a regime in which women are not allowed to drive, and criminals are being beheaded like Middle Ages» або «...why the authorities are insisting on having relations with Saudis?».
CGS Monitor стратегічно перепублікував кілька справжніх статей Брюса Ріделя. Оскільки на сайті присутні реальні матеріали авторства Ріделя, підроблені статті можна і не помітити. Такими трюками експерта не обдурити, але пересічний читач або редактор Вікіпедії цілком може клюнути на вудку, як у цьому випадку .
Це не єдина підроблена стаття на сайті. Матеріал під назвою «Чому ми повинні прикривати злочини Саудівської Аравії» був написаний не Джейкобом Олідортом. А статті «Наслідки розколу між Саудівською Аравією та Іраном» і «Роль Саудівської Аравії у терактах 11 вересня» були написані не Саймоном Хендерсоном, шановним експертом в галузі політики країн Перської затоки.
Ще один прийом CGS Monitor – приписування матеріалів одного автора іншому. Наприклад, колонка під назвою «Саудівська Аравія: настав час вводити збройне ембарго?» приписується Брюсу Ріделю, хоча насправді вона була написана Вільямом Гартунгом, експертом Центру міжнародної політики (Center for International Policy) лівих поглядів. Спочатку вона опублікована на сайті , що спеціалізується на зовнішній політиці, під назвою «Більше зброї Саудівській Аравії – більше криз на Близькому Сході».
За даними ресурсу Whois, де вказується інформація, кому належить той чи інший вебсайт, CGS Monitor був створений невідомими особами в червні 2015 року. Крім того, доменне ім'я сайту, CGSmonitor.com, сильно нагадує доменне ім'я відомої газети Christian Science Monitor, csmonitor.com , що вводить читачів в оману.
Засилля російських пропагандистських матеріалів, специфічні граматичні помилки і спрямованість матеріалів дають серйозні підстави вважати, що за цим ресурсом стоять росіяни. Такі мотиви рухають й іранцями, тому вони також могли докласти до цього свою руку. Росіяни, і іранці співпрацюють у Сирії, а також протистоять загальним ворогам (США і Саудівській Аравії) з кінця 1990-х років.
Фейкові новини стали активно обговорюватися у Вашингтоні лише останнім часом, у Східній Європі їм вже давно не дивуються. Але CGS Monitor «пробив нове дно» у цій справі, почавши публікувати фейкові колонки. Як знати, хто на справді сказав це? Академіки, вчені, політики і публіцисти відтепер мають пильно стежити за тим, що поширюється від їхнього імені. Ваша думка, як виявилося, може бути не вашою.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Брайана Меффорда. Републікування повної версії тексту заборонене
Більше поглядів тут