І, незважаючи на те, що офіційно виборча кампанія ще не почалася, міста вже рясніють портретами кандидатів, телешоу – щедрими обіцянками їхніх послідовників, а сторінки поважних видань – міркуваннями «експертів» про те, чого чекати, залежно від результату боротьби, яка обіцяє бути дорогою і нещадною. Хтось вважає, що різниця у виборі є, інші вважають, що подальший шлях України мало залежить від того, хто сяде на трон.
Важко сказати, хто правий, а хто ні. Достовірно можна зробити тільки один висновок – в Україні правління чергового президента завжди закінчувалося для країни гірше, ніж попереднього. Водночас життя самих президентів і їхніх свит-еліт поліпшувалося. Хотілося б навпаки, але долю не змінити. Фатум!
Не намагаючись вникнути в нетрі політичних розкладів і в жодному разі не намагаючись вгадати, чия візьме на виборах, хотів поділитися одним суто економічним спостереженням. Як не крути, навіть попри всю відсталість нашої економіки, ми є частиною глобальної фінансово-економічної системи. Це означає, що процеси, що відбуваються в світі, хочемо ми цього чи ні, впливають і на наше з вами життя. Хоча напрямок і ступінь впливу в порівнянні з розвиненими країнами, звісно, різні. Наприклад, коли падає індекс Dow Jones, середньому американцю стає сумно, адже, 40% його активів – в акціях. Українцю все одно, адже у нього або взагалі немає активів, або вони надійно заховані під матрацом. А туди не те, що Дау з Джонсом, навіть податкова служба дістатися не може. Водночас зміцнення долара змушує українців відмовлятися від імпортних насолод, а от американцеві від цього не холодно й не жарко. Як мінімум, з точки зору миттєвої перспективи. Але загалом, коли в американської економіки трапляється легкий нежить, решту світу, а особливо ринки, що розвиваються, до яких належить і Україна, починає бити жорстокий озноб.
І цілком очевидно, що є низка глобальних чинників, які справлять на нас з вами величезний вплив, абсолютно незалежно від того, кого ми оберемо в президенти. Серед них, у першу чергу, уповільнення зростання глобальної економіки. Про це чітко і ясно, без жодних вагань, кажуть прогнози МВФ, ОБСЄ та інших організацій.
Безумовно, це є поганою новиною для сировинного бізнесу. А якщо врахувати, що за родом діяльності і фінансовим розмірами економіку України можна порівняти з якоюсь великою гірничовидобувною компанією, наприклад BHP Billiton, то чесний інвестиційний аналітик порекомендував би вам позбавитися її акцій. Хоча б доти, доки криза закінчиться.
По-друге, це ситуація в європейській економіці, яка стає все складнішою. Навіть Німеччина, економічний локомотив ЄС, дала збій. У третьому кварталі її ВВП знизився, вперше за кілька років. Про периферію, Італію, Іспанію та Грецію, яку ведуть вперед популістські уряди, обтяжену боргами і зростанням бюджетних дефіцитів, і думати страшно. Адже саме там ще одне джерело життя нашої багатостраждальної економіки – «заробітчани». Скорочення робочих місць позбавить їх роботи, а нас зароблених ними євро, що відразу ж позначиться і на ВВП, і на курсі гривні.
Є, звичайно, і пом'якшувальні фактори. Зрозуміло, що в разі чого хтось нам обов'язково допоможе. Чи то Захід, чи то Схід. Це дивлячись, хто на виборах переможе. Але хто б не переміг, допомоги вистачить лише на те, щоб вижити. Чужим коштом нам ніхто жирувати не дозволить.
Чи можемо ми щось протиставити можливій глобальній рецесії, як поляки після кризи 2008 року, коли їхня економіка, до речі, єдина в Європі, залишилася на плаву. Не думаю, тому що розвивати малий і середній бізнес і залучати іноземні інвестиції ніхто у нас не хоче через корупцію і страх. Дуже шкода, адже саме це і дало можливість полякам досягти успіху.
Так що, дійсно, кого б не обрали з наявних кандидатів, схоже, що з точки зору економіки та добробуту народу результат вийде один і той самий. Звісно, є і цивілізаційні аспекти, але про це вам розкажуть політологи.
А тепер, питання...
Якщо припустити, що в основі логіки ухвалення рішення про похід по президентську булаву лежить прагнення до влади, слави, грошей і любов до Батьківщини, то в нинішній ситуації президентом захоче стати лише той, хто планує захопити владу, щоб вичавити з України останні соки. Адже жоден кандидат ще не сказав про те, які муки реформування нас чекають найближчі п'ять років. А саме це – піддати країну муках реформ, і повинен буде зробити президент, який любить Батьківщину. І саме це, точніше – тільки це, у кінцевому підсумку, приведе його до слави. Але у нас, по-моєму, мова, як завжди, йде тільки про гроші.
Читайте інші тематичні колонки на НВ:
Сьогодні в світі з Іваном Яковиною – щодня
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим – щодня
Кінопошук з Фоззі – щочетверга
Діловий тиждень з Сергієм Фурсою – щоп'ятниці
Відкриття з Олексієм Бондарєвим – щонеділі
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени