Уявіть: ви на невеликому човні подорожуєте по морю в гарну погоду. Але тут небо застеляють хмари, налітає вітер, піднімаються хвилі. І ви розумієте, що потрапили в шторм в непристосованій для цього посудині. Що зробите?
Давайте ще пофантазуємо: з друзями Степаном Ніфом і Антоном Нуфом вирішили відкрити бізнес і підшукуєте відповідне приміщення. Ніф впевнений, що підійде старий гараж батьків. Нуф пропонує сколотити будинок з фанери. Насправді їм потрібна нова безпечна будівля. Хто порадить, як її побудувати?
І останній приклад: ви поважна людина, живете відповідно до своїх статків. Діти підростають і починають вимагати більше грошей. Ви не відмовляєте їм, але з часом витрати значно перевищують доходи. Ви позичаєте кошти у сусідів, іноді для того, щоб погасити ще й банківський кредит. Але все одно по вуха в боргах. Як вийти з ситуації?
Звичайно, завжди хтось протягне руку допомоги. Однак напасті трапляються не тільки з людьми, але і з цілими державами. Хто їх виручає?
Фактично одна така організація — Міжнародний валютний фонд, який почав свою роботу через рік після Бреттон-Вудської конференції в 1944‑му. Саме у МВФ є мандат і компетенція надавати всім країнам світу (не тільки бідним) допомогу в усуненні глобальних і регіональних дисбалансів.
МВФ навчає, як уникати надмірної девальвації валют, надає ресурси (у вигляді кредитів) для вирішення короткострокових проблем фінансування або виправлення диспропорцій у платіжних балансах. І нарешті, може консультувати уряди, як будувати стійкі інститути, здатні розробляти зважену економічну політику.
Я часто чую, що МВФ не думає про Україну, а дбає лише про панування багатих країн. Це не так. Справа в тому, що політика МВФ спрямована на підтримання стійкого зростання не тільки в окремо взятих країнах, але і по всьому світу. Іншими словами, інтереси глобальної економіки превалюють над проблемами однієї країни. Але при цьому ризики кожної, навіть маленької країни важливо розуміти і знижувати — знову ж таки для загального спокою і зростання. А Україна далеко не маленька держава, і зараз у фонді дійсно уважно стежать за ситуацією в Києві.
Які ж напасті сталися з Україною, що їй знадобилася допомога МВФ? Практично всі з описаних вище, до того ж одночасно.
Ще в 2008‑му країна потрапила в глобальний шторм, але так нічого і не зробила, щоб зустріти наступну кризу 2014-2015 років у всеозброєнні. Уроки не вивчені. Болюча штучна фіксація валютного курсу, непродумана монетарна політика, слабкий нагляд за ризиками у банківській системі, високий рівень зовнішнього боргу, позамежний розмір бюджетного дефіциту, у тому числі схованого в Нафтогазі і Пенсійному фонді, величезний дефіцит платіжного балансу, що покриваються за рахунок золотовалютних резервів. Та ще й інститути влади радянського зразка. Накопичені проблеми залишили в 2014‑му країну в ямі посеред урагану.
Не дивно, що на цьому тлі з'явилися затяті популісти-всепропальщики, які замість того, щоб шукати рішення, стали голосити, мовляв, крах неминучий — долар буде "по сто", у країні настане "повний дефолт", пора забирати гроші з банків. Голоси у всепропальщиків гучні, люди їх чують і починають панікувати.
МВФ у таких ситуаціях не панікує. Для фонду Україна — не перша країна, яка опинилася в "ямі". Чого ми досягли на даному етапі в рамках співпраці з МВФ? Валютний курс плаваючий і не створює проблем при міжнародній торгівлі; дефіцит платіжного балансу впав у три рази; повернута довіра до банківської системи — капіталізовані банки, ліквідні, а слабкі — вийшли з ринку; вирішені питання перекосів в енергетичній політиці.
Хоча подібні рішення пропонувалися і раніше, хочу сказати, що зроблено це вперше. Спільними зусиллями Україна подолала так зване прокляття третього траншу. Країна ще ніколи так добре не виконувала рекомендації МВФ.
Чи цього достатньо? Ні. Через бездіяльність в перші два десятиліття незалежності тепер нам належить пройти довгий шлях структурних реформ. Пора провести довгоочікувану пенсійну і податкову реформи, запустити ринок землі, провести дерегуляцію економіки, її роздержавлення, в тому числі за рахунок приватизації, кредитування економіки, лібералізувати валютний ринок. Все це зробить Україну стійкою до майбутніх шоків.
У гарну погоду, в умовах макростабільності, при наявності міцних інститутів управління та адекватної економічної політики МВФ дійсно не потрібен. Чи дійдемо до цього? Залежить тільки від нас.
Колонка опублікована в журналі Новое Время від 07 квітня 2017 року. Републікування повної версії тексту заборонене.
Більше поглядів тут