«Російське втручання в виборчу кампанію 2016 року було безпрецедентним, доведеним і вражаючим. Цілей, схоже, було дві: по-перше, нашкодити Клінтон, кандидату від істеблішменту, яку Путін вважає винуватицею початку протестів проти сумнівних російських виборів, що відбулися, коли вона займала пост держсекретаря; по-друге, дискредитувати і дестабілізувати демократичну систему», – розповідає Лакшманан.
Вона вважає, що Путіну вдалося досягти і того, і іншого.
«Російський президент, колишній співробітник КДБ, володіє багатим досвідом вивуджування секретів і тиску на інших за допомогою отриманої інформації. З його точки зору, програми Держдепартаменту, які просувають чесні вибори, відкритість і права людини у всьому світі – лише прикриття спроб зміни режиму. У грудні 2011 року Путін звинуватив Клінтон у тому, що вона «подала сигнал» опозиціонерам вийти на протест проти сфальсифікованих виборів », – зазначає автор.
«У його розумінні, США також ініціювали повстання проти проросійських автократів в країнах колишнього СРСР. 2016 рік для Путіна – час розплати», – пояснює вона.
Лакшманан розповідає, що спочатку відбулися окремі зломи серверів Національного комітету Демократичної партії і голови виборчого штабу Клінтон, Джона Подеста; американські спецслужби дійшли висновку, що за цим стояла російська влада.
«Інформація про те, що чиновники Національного комітету віддавали перевагу Клінтон, а не її суперникові в боротьбі за номінацію Берні Сандерсу, призвела до звільнення кількох чиновників, а побоювання її помічника щодо оплачених виступів і внесків до фонду Клінтонів посилили заяви Трампа про її корумпованість», – перераховує Лакшманан.
Вона нагадує, що після цього були помічені спроби зломів машин для голосування в понад 20 американських штатів, в основному – з серверів, керованих російською компанією.
Все це підкріплює слова Трампа про фальсифікації виборів – слова, яким охоче вірять його прихильники, у відповідь на які здивовано переглядаються представники міжнародної спільноти, а в підсумку американська демократія виглядає розтоптаною.
«Ключові консультанти Трампа мали прибуткові ділові відносини з російськими олігархами та прокремлівськими політиками; власні зв'язки Трампа включають в себе значне фінансування з боку російських інвесторів. Чи могло це вплинути на його світогляд? Ми знаємо, що Трамп наполягав, щоб Республіканська партія пом'якшила свою позицію щодо Росії, а сам Трамп поставив під сумнів корисність НАТО і назвав Путіна кращим лідером, ніж Барак Обама», – говорить автор.
Вона пояснює, що мета Путіна – отримати слабкого противника. І він отримає його в будь-якому випадку. Клінтон називає Трампа путінською маріонеткою; але якщо вона переможе, внутрішня опозиція Клінтон буде така сильна, що їй не вдасться ефективно представляти інтереси США на міжнародній арені.
«А саме цього й хоче Путін», – робить висновок Лакшманан.
Повну версію колонки Індіри Лакшманан читайте на сайті Boston Globe