Великобританія загнала себе в глухий кут

Погляди

17 січня 2019, 09:31

Володимир Хандогій

колишній посол України у Великій Британії, екс-заступник міністра закордонних справ

Свого часу країна сприймала інтеграцію з ЄС зазіханням на свою особливу роль. Та куди країна прямує зараз?

Вийшло так, що швидкість та глибина інтеграції, яку запропонував умовний Брюссель, виявилась незрозумілою для Великобританії, яка споконвіку позиціонувала себе відсторонено щодо подій на європейському континенті. Вона позиціонувала себе як третя сила: США, Європа і ми, британці. А відтак інтеграція почала сприйматись країною як зазіхання на її особливий статус.

Великобританія вважала, що членство в ЄС розмиває ту роль, яку вона начебто мала, будучи Британською імперією та колоніальною державою. І Великобританія не є членом єврозони, не має спільної європейської валюти і сповідує окрему позицію в питаннях міграції – не входить у шенген. Тобто навіть ставши членом ЄС (від чого вона довгий час утримувалась, і пішла на це пізніше за інших), Великобританія намагалась відігравати свою особливу роль.

Тому якщо подивитись з точки зору політики Великобританії, то зважитись на брекзіт було логічним кроком для багатьох британських підданих. Чи дійсно Брюссель може стримувати розвиток Великобританії, покаже життя в умовах без членства у ЄС, і тоді британці вже зроблять висновки, чи був правильним їхній крок з точки зору економіки.

Сьогодні європейська економіка є надто зарегульованою в очах британців. Ті стандарти, які прямо нав’язуються Брюсселем, для багатьох країн є благом, а для Великобританії – проблемою. Слід зауважити, що вихід без угоди заощаджує Великобританії майже 40 млрд євро компенсації. А тому вийти в односторонньому порядку значить трохи заощадити. Але чи буде британська економіка від того працювати швидше та ефективно – це питання.

Ще одна величезна проблема – взаємовідносини Ірландії та Північної Ірландії

Ще одна величезна проблема – взаємовідносини Ірландії та Північної Ірландії. Основа лежить в Угоді страсної п’ятниці, яка свого часу примирила уніоністів, які виступають за продовження перебування Північної Ірландії у складі ЄС, та тих, які бачать себе частиною Ірландії. Чи не найголовнішим елементом тієї мирної угоди було передбачення навіть не прозорих кордонів, а фактично їх відсутності. Поки обидві країни були в складі ЄС – це не становило значних проблем. Натомість як вирішити це питання зараз – британці й самі не знають. Головна теза Терези Мей – хоча б на деякий час залишити перехідний період, тобто м’який статус відносин між Ірландією і Північною Ірландією, і дозволити мати прозорі кордони – звичайно, не без нагляду та дотримання стандартів у разі необхідності.

А ще є проблема Шотландії – свого часу її населення виступило проти брекзіту. І сьогодні шотландці чітко заявляють, що хочуть залишитись членом ЄС окремо, відтак говорять про можливість другого референдуму щодо своєї незалежності в умовах, коли Великобританії виходить з ЄС. Результати цього референдуму важко передбачити.

Говорячи простою мовою, Великобританія загнала себе в глухий кут. Піддавшись на –  як тоді здавалось, популістський – лозунг «давайте проведемо референдум», прем’єр-міністр Джеймс Камерон пообіцяв це зробити, будучи повністю впевненим у тому, що британці не висловляться «за». І він, безумовно, постраждав як політик, змушений був залишити свою посаду. Зараз цей Дамоклів меч висить над Терезою Мей. Вона в такій ситуації, коли будь-який результат буде поганим для неї як політика.

Інтерв'ю записано в рамках авторської програми Дмитра Тузова Новий вечір в ефірі Радіо НВ

Інші новини

Всі новини