Привабливий економічними та правовими свободами Гонконг став точкою тяжіння для китайських капіталів і перетворився на світову столицю мультимільйонерів, затьмаривши собою навіть Нью-Йорк
Анна Павленко
Пік Вікторія — найвища точка острова Гонконг і один зі світових центрів ультрадорогої житлової нерухомості. Саме тут у 2015 році купив будинок один із найбагатших китайців, творець інтернет-гіганта Alibaba Джек Ма. Його маєток площею 900 м² і вартістю $191 млн став другим у світі за ціною за квадратний метр.
Так само, як і Ма, мальовничою панорамою на 7-мільйонний мегаполіс із вікон власних вілл милуються бізнес-магнати, банкіри, знаменитості і просто китайські мільярдери.
"У Гонконзі дуже, дуже багато грошей, — визнає корінний житель мегаполісу Мартін Кван. — Китайці стають багатшими, і наше місто з його високою фінансовою свободою приваблює їхні інвестиції, особливо у сфері нерухомості".
Його слова підтверджують експерти, які в середині вересня присудили Гонконгу статус рекордсмена за кількістю містян-мультимільйонерів. У 2017 році кількість гонконгців зі статком понад $30 млн зросло на третину і внаслідок перевалило за 10 тис., підраховують аналітики Wealth-X, компанії досліджень у сфері багатства та розкоші, у своєму щорічному звіті про всесвітнє багатство.
"Гонконг уперше отримав вищий рейтинг, ніж Нью-Йорк, від моменту першого випуску звіту в 2011 році", — підкреслює в розмові з НВ Майкл Філліпс, старший директор із маркетингу і комунікацій Wealth-X.
Такий результат у компанії пояснюють зростанням світових фінансових ринків, прив'язкою місцевої валюти — гонконгського долара — до курсу долара США, що саме укріпив свої позиції, а також розширенням торгових та інвестиційних зв'язків мегаполісу з материковим Китаєм.
Будучи частиною Китайської Народної Республіки з її високими темпами економічного зростання, Гонконг як колишня колонія Великої Британії багато в чому автономний. У спадок від Великої Британії йому дістався не лише лівосторонній рух, але і багато економічних, політичних та правових свобод, які материковому Китаю і не снилися. Вони значною мірою сприяли нинішньому процвітанню регіону.
Сьогодні Гонконг має власні уряд, судову та законодавчу владу, поліцію, валюту, а також статус вільної економічної зони з низькими податками і мінімальним втручанням держави. Тут розташована одна з найбільших в Азії фондових бірж, а також порт, який входить до десятка найбільших торгових портів світу. Все це робить його привабливою бізнес-гаванню, центром міжнародної торгівлі й одним із головних фінансових центрів Азії та всього світу.
У мегаполісі, що розташувався на півострові Коулун і понад двох сотнях островів у Південно-Китайському морі, кожен сотий житель — мільйонер. Що не може не відобразитися на його архітектурі, торгівельній інфраструктурі та вартості життя.
За даними щорічного дослідження міжнародної консалтингової компанії Mercer, у 2018 році Гонконг став найдорожчим містом для експатів, обігнавши Токіо і Сінгапур та змістивши з п'єдесталу столицю Анголи Луанду. Тут навряд чи вдасться орендувати квартиру дешевше, ніж за $500 в місяць, за літр бензину доведеться заплатити близько $2, а чашка кави в найкращому випадку обійдеться у $8.
Вартість оренди офісу в одному з гонконзьких хмарочосів удвічі перевищує ціни на Мангеттені, а за кількістю самих хмарочосів Гонконг є світовим лідером, на 60 висоток обганяючи Нью-Йорк.
Поки що Сполучені Штати, де проживає майже третина всіх супербагатих людей світу, втримує лідерські позиції. Але хто знає, як довго це триватиме: показники Гонконгу та інших міст Китаю стрімко зростають, попереджають у Wealth-X.
Найбагатший житель Гонконгу, 90-річний Лі Кашин, зі статком у $34,9 млрд — живий свідок перетворення скромного регіону на економічний рай. А різноплановий бізнес самого Кашина — ілюстрація потенціалу економіки острівного мегаполісу.
До Гонконгу бідна сім'я 12-річного Лі втекла в 1940 році, рятуючись від війни на материку. Коли за два роки батько хлопчика помер від туберкульозу, він, щоб забезпечити сім'ю, пішов працювати на виробництво пластикових квітів. Важкою працею Лі накопичив невеликий капітал, узяв кредит і в 22 роки відкрив власне виробництво виробів із пластику. На виручку від їх експорту підприємець став скуповувати землю, яка дешевшала з відходом із Гонконгу британського капіталу. До кінця 1970-х він перетворився на найбільшого приватного девелопера колонії.
Сьогодні земля є найціннішим активом в острівному місті. Квадратний метр території в Коулун-Тонг, престижному житловому районі Гонконгу, коштує понад $28 тис., тоді як ціни на квартири тут, за даними місцевих агентств нерухомості, коливаються від $1,3 млн до $9 млн. Не дивно, що саме на операціях із нерухомістю заробили свої капітали найбагатші гонконгці.
Втім, Лі не планував зупинятися на оборудках із землею. Коли йому виповнилося 50, бізнесмен став першим китайцем, який купив британську торгівельну компанію — Hutchison Whampoa. З її придбанням успішний гонконгський девелопер почав освоювати й інші перспективні індустрії, зокрема логістику, ритейл і фінанси, які тепер складають базу економічного процвітання мегаполісу.
До 1997 року, коли Гонконг після півторастолітнього британського правління повернувся під контроль Китаю на умовах "одна країна — дві системи", впливовість Лі дозволила йому ввійти до складу комісії з підготовки передачі Гонконгу під суверенітет КНР. Відтоді він незмінно підтримував тісний зв'язок із партійною верхівкою в Пекіні і продовжував розширювати власну бізнес-імперію.
"Гонконг має свій уряд і свої закони, але місцева влада повинна прислухатися до уряду Китаю і підкорятися йому", — говорить про тісний зв'язок рідного міста з Пекіном Кван.
Незважаючи на політичні зміни, Гонконг не втратив своєї привабливості для міжнародного бізнесу. З 1995 року він незмінно очолює рейтинг економічної свободи американського аналітичного центру Heritage Foundation. Серед чинників його стабільного лідерства укладачі відзначають високий рівень захисту права власності, верховенство закону, мінімальну толерантність до корупції та відкритість до світової торгівлі, а також ефективне регулювання. Все разом це дає потужний імпульс для розвитку бізнесу, підсумовують в організації.
"Гонконг — ворота між Китаєм і зовнішнім світом", — формулює в бесіді з НВ Сін Чжао, 29-річний бізнес-консультант, який живе і працює в Гонконзі.
За його словами, це місто як відправну точку обирають для себе багато китайських компаній, які бажають вийти на міжнародний ринок. Свої офіси в Гонконзі відкривають також іноземні гравці, які приходять у Китай. Для них у місті створено розвинену інфраструктуру фінансових, страхових, консалтингових та управлінських послуг, діє зручна податкова система з майже повною відсутністю ввізних мит.
І навіть торгівельна війна США з Китаєм, яку Вашингтон розв'язав навесні 2018 року і продовжує підтримувати досі, хоч і вилилася для Гонконгу в уповільнення економічного зростання, однак місцевим мільйонерам завдасть обмеженого ефекту, вважає Стів Цанг, директор Інституту Китаю в школі орієнталістики та африканських досліджень (SOAS) у Лондонському університеті.
"Гонконг слугує для китайців основним центром виведення грошей із КНР в обхід жорсткого контролю відтоку капіталу, і його стануть ще активніше використовувати в цих цілях", — прогнозує експерт.
В ОФІСІ СУПЕРМЕНА: Статки Лі Кашина, найбагатшого жителя Гонконгу, який отримав за свої ділові успіхи прізвисько Супермен, сягають $34,9 млрд
Рік тому після дев'яти років життя у Шанхаї Чжао вирішив переїхати в Гонконг. Першим неприємним сюрпризом для нього стала вартість оренди житла. Якщо в Шанхаї Чжао знімав квартиру площею 42 м кв. за $440, то на новому місці за 35 м кв. доводиться платити вже $1,9 тис.
Наступною проблемою новоспеченого гонконгця стала кантонський діалект китайської мови, незамінна в побуті та далека від рідного для китайців із материка мандарина.
Проте Чжао залишився задоволений переїздом. На роботі він говорить англійською, яка є тут робочою мовою не тільки для бізнесу, але і для держустанов. І якщо спочатку бізнес-консультант планував виїхати з мегаполісу за кілька років, то тепер думає залишитися назавжди.
"Гонконг — міжнародне відкрите і високорозвинене місто зі зрілим ринком, де все дуже дисципліновано, і є багато можливостей для такого фахівця, як я", — пояснює він.
Думку Чжао поділяють десятки тисяч його земляків. Тільки за останній рік до Гонконгу з материка переїхали 41 тис. китайців. Жителі материкової частини докладають чимало зусиль, щоб потрапити в Гонконг заради кращої екології, освіти і свободи, підтверджує Ансон Лі, 19-річний студент гонконгського коледжу, який народився і живе в Гонконзі. А самотні китаянки навіть укладають фіктивні шлюби з літніми мешканцями мегаполісу, щоб отримати місцеву прописку, розповідає він.
Сучасне та динамічне місто приваблює не тільки мігрантів, а й туристів. За даними дослідницької компанії Euromonitor International, Гонконг уже дев'ятий рік поспіль утримує статус найбільш відвідуваного у світі міста. У 2017 році сюди прибули 58,5 млн гостей, відзначають у місцевій урядовій комісії з туризму, і три чверті з них — з материкового Китаю.
За рахунок відсутності податку на додану вартість та ввізного мита на більшість товарів робити закупи в Гонконгу дешевше, ніж на материковому Китаї. Та й якість товарів тут значно вища. У підсумку серед китайців та інших іноземних туристів місто славиться справжнім шопінг-раєм.
Louis Vuitton, Prada, Rolex, Giorgio Armani та інші міжнародні люксові бренди представлені на Кентон-роад, вулиці розкішного шопінгу не гіршої за паризьку галерею Лафайєт, розповідає Кван. Хоча гонконгців тут практично не зустрінеш. Левову частку покупців становлять жителі материкового Китаю, а через наплив клієнтів перед магазинами періодично шикуються черги.
"Китайці витрачають тут величезні гроші", — відзначає Кван.
На тлі розквіту люксових брендів і глобальних торгових мереж малому бізнесу в Гонконзі вижити нелегко. Лі розповідає, як ще десять років тому в місті було багато дрібних крамниць, і створювати бізнес вдавалося підприємцям геть різного рівня. Однак зі зростанням числа багатіїв невеликі магазинчики і кафе почали закриватися, головним бар'єром для них стали високі орендні ставки.
"Тепер усе, що ви бачите, — це ювелірні магазини; велика кількість багатих людей зруйнувала різноманітність міста", — зітхає містянин.
Ділові, швидкі, амбітні: так жителів Гонконгу описують гості мегаполісу. І це правда, погоджується Кван.
"Через високу вартість життя Гонконгці повинні постійно думати про те, як заробити більше грошей, щоб вижити і поліпшити свій побут, — говорить він. — Це формує культуру міста, де гроші посідають особливе місце".
Сам гонконгець займається соціальним підприємництвом — розробляє і продає школам навчальні програми про навколишнє середовище, інклюзивність та інші соціально значущі проблеми, що забезпечує йому стерпний дохід. 33-річний Кван живе окремо від батьків, витрачає близько $640 на оренду квартири площею 14 кв. м і ще стільки ж на транспорт, харчування та інші витрати.
Щоб купити таку крихітну квартиру, жителю Гонконгу потрібно близько $500 тис. Високі ціни на нерухомість позбавляють багатьох містян можливості мати власне житло. Внаслідок близько 2 млн гонконгців живуть у виділених державою квартирах, отримуючи субсидії на орендну плату. Ті ж, кому пощастило менше, змушені тулитися у комірках 1,2×1,8 м, орендуючи їх за $220 на місяць.
Разом із квартирним питанням актуальною проблемою Гонконгу залишається соціальне розшарування. Сьогодні п'ята частина містян живе за межею бідності, а рівень майнової нерівності тут, за даними міжнародного об'єднання із боротьби з бідністю Oxfam, залишається одним із найвищих у світі: найбагатші 10% домогосподарств Гонконгу заробляють майже в 44 рази більше, ніж найбідніші 10%. Заробіток останніх у середньому становить близько $330 на місяць, рапортує в своєму звіті гонконгський департамент перепису і статистики.
Не дивно, що, посідаючи десяте місце в світі за ВВП на душу населення і дихаючи в спину Саудівській Аравії та Швейцарії, в рейтинзі щастя The World Happiness Report 2018 Гонконг стоїть на 77-й сходинці зі 157. Місцеві мешканці відчувають себе нещаснішими за громадян Молдови, Росії та Білорусі.
"Економіка міста зростає, але так, що багаті багатіють, а бідні лише стають біднішими", — описує реалії рідного міста Лі.