Думаю, тут питання не стільки в обмані, скільки в загальному підході до створення законів. МВФ очікував чітких гарантій того, що Антикорупційний суд буде незалежним і гарантуватиме якісне судочинство. Інакше створення такого спеціального органу не має сенсу.
З того, що я бачу, в МВФ є серйозні питання щодо нульової толерантності до корупції всередині майбутньої інституції. Англосаксам, тобто іноземцям, які не дуже мислять тими категоріями, що слов’яни, неприйнятне існування тої невеликої долі корупції, що в нас називається «подарунками», «винагородами» та «подяками». Для них передусім правило, а потім людина. У нас навпаки.
Для України прийняття закону про Антикорупційний суд є прогресом. Ми дали можливість комісії міжнародних експертів впливати на прийняття рішення. Нехай вони мають і дорадчий голос, та подекуди він може певним чином затримати, а то й блокувати рішення. Незалежна експертна рада матиме можливість голосу, та не до кінця зрозуміло, як обиратимуть її членів, та чи не виникне різних комбінацій. З точки зору міжнародного донора, який вивчатиме законопроект, можуть виникнути питання щодо можливості призначення суддів, які будуть займати державницьку позицію, тобто приймати до уваги окремі бажання. Може я надто скептичний, та я також не бачу в цьому документі 100% гарантії. Усе залежить від людей та обставин.
Зрештою, цей українські реалії, де, як правило, має місце відігрування.
Для них передусім правило, а потім людина. У нас навпаки
Важко спрогнозувати, як відреагує МВФ. Я скептично налаштований щодо наших шансів на транш. Технічно неможливо зробити це влітку: у серпні МВФ піде у відпустку, їм треба час на оцінку та зібрання наглядової ради, що відбувається досить довго. Навіть при найкращому розкладі ми можемо розраховувати на чітку відповідь лише у вересні.
Тим більше, існує ще питання ціни на газ. І не думаю, що її почнуть піднімати, допоки не буде чіткого розуміння ситуації навколо Антикорупційного суду. Виходячи з якості закону, думаю, що урядовці й самі розуміють, що можна очікувати радше на відповідь «ні».
Як на мене, ситуація залишається невизначеною. Перед МВФ буде важкий вибір – зрозуміти, як далі бути. З мого досвіду спілкування з англосаксами та розуміння їхньої інтерпретації корупції, цей законопроект виглядатиме для них дуже сумнівним та мутним. Уже є досвід судової реформи, в ході якої стало чітко зрозуміло, що потрібних суддів пропихують правдами-неправдами. Не факт, що зі благословення президента, та парламентський істеблішмент намагається убезпечити себе від якихось несподіванок.
Що буде, якщо ми не отримаємо транш? Ніяких надто шалених наслідків. Ми просто перейдемо у дуже нестійку позицію. Програма закінчується в кінці року, потім починаються вибори, а тоді якщо і трапиться якась страшна подія на кшталт падіння експорту чи інший зовнішній шок, то грошей нам ніхто не захоче давати. Навіть якщо ми захочемо щось робити. І під конкретного лідера і політичну силу, яка може взяти зобов’язання, – а це серйозний ризик.
Згадайте той же закон про пенсійну реформу. Рік назад Гройсман оголосив, мовляв, ура-ура, ми зробили пенсійну реформу – та МВФ так і не дав тому законопроекту позитивну оцінку. Вони вважають, що він поганої якості. Про це мало говориться: фанфари стихли, всі прозвітували. Але те, що нам до цих пір не дали траншу, означає, що погана якість пенсійного законопроекту все ж дається взнаки.
Та все це відійшло на другий план у порівнянні з Антикорупційним судом – і з ним також може статись та сама історія. Через кілька місяців з’явиться проект про бюджет на 2019 рік – побачимо, наскільки він буде передвиборчим та збалансованим. Дуже ймовірно, що МВФ політично висуне на перший план питання бюджету, і саме воно вийде на порядок денний в ході майбутніх діалогів. Ну а Антикорупційний суд відійде в бік, як недовиконане завдання, або виконане абияк.
Можна сказати, що всі забудуть про Антикорупційний суд. Але МВФ матиме на увазі.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени