Фонд останньої надії

Жером Ваше, постійний представник МВФ в Україні вважає, що країна зробила крок до економічного процвітання. Але поки це помітили лише економісти

Андрій Юхименко

.

.

Якщо країна вирішила співпрацювати з Міжнародним валютним фондом (МВФ), значить, у неї є серйозні проблеми. Цю організацію часто називають кредитором останньої надії: фонд виділяє кошти, коли ніхто інший у світі не ризикне це зробити.

Понад рік тому допомоги у МВФ екстрено попросила Україна. Багато хто очікував, що після цього країна збереже прийнятний курс національної валюти, почнеться економічне зростання і результати реформ нарешті дозволять українцям жити краще.

Натомість фонд зажадав урізання бюджетних витрат, припинення практики утримання низьких тарифів на газ і низки інших обмежувальних дій із боку уряду в галузі економіки та фінансів.

Уряд погодився. Допомога прийшла — фонд оголосив, що виділить $17 млрд. Але в результаті гривня знецінилася майже вдвічі. Економічний спад досяг катастрофічних показників. Багато політиків почали цікавитися — все правильно робить Україна, прислухаючись до МВФ?

Це питання НВ адресувало постійному представнику МВФ в Україні Жерому Ваше, впевненому: ситуація за рік стабілізувалася, і країна на порозі економічного зростання.

— Як у МВФ оцінюють хід реформ в Україні?

— На мою думку, значний прогрес. Але він не завжди очевидний для українців, адже економічна ситуація в країні дуже важка. Проте ми відзначаємо деякі ознаки стабілізації в економіці, на валютному ринку й у банківському секторі.

— Рік тому за долар давали 13 грн, а зараз — майже 23.

— Подивіться, з якими труднощами зіткнувся Національний банк за цей рік. Загострення конфлікту на сході, обмежені золотовалютні резерви — їх, як і раніше, потрібно нарощувати. Попри це Нацбанк зробив сміливі кроки, які стабілізували ситуацію: посилив монетарну політику, ввів адміністративні обмеження, провадить успішну політику щодо слабких банків. Потрібно продовжувати розпочате, нарощувати резерви, зміцнювати довіру до національної валюти й очищати ринок.

— Ви кажете, що жорстка монетарна політика — це добре. А бізнес нарікає: за облікової ставки у 27 % брати кредити зовсім невигідно. Може, час дати економіці можливість рости?

— Це неоднозначне питання. Головне завдання Нацбанку — це цінова стабільність і стримування інфляції. Дуже важливо, щоб центральний банк не забував про це. І робити це за нинішніх умов украй складно. При цьому потрібно враховувати чинники попиту та пропозиції. Звісно, інфляційний тиск змушує посилювати політику, але і попит на кредити сьогодні теж обмежений.

— Чи є з точки зору МВФ можливість зробити кредити доступнішими?

— За нашими прогнозами, інфляція уповільнюватиметься. 2017 року вона буде в межах 8 % і близько 5 % наступними роками. Рішення за НБУ. Головне — не забувати, що Нацбанк відповідає за стабільність цін.

— А як бути з курсом гривні?

— У нас є припущення, і вони доступні широкій громадськості. Але це лише припущення, вони нам необхідні для розрахунку макроекономічних показників. Тут інше важливе. Звісно, девальвація боляче вдарила по бюджету домогосподарств. Але вона допомагає відновленню економіки, яке ми очікуємо наступного року. Експортери, наприклад, стали конкурентоспроможнішими на міжнародних ринках.

— Але поки що впливу не видно: обсяг експорту знижується.

— Я не згоден. Вплив на експорт є. Для того щоб результати стали очевидні, необхідний час. Крім того, девальвація стримує імпорт. Зовнішня позиція покращилася.

— Ми стали споживати менше імпортних товарів?

— Країна менше імпортує, а експортує більше. Можливо, ви пам'ятаєте: 2013 року дефіцит рахунку поточних операцій становив понад 9 % від ВВП. А зараз ця діра закривається. Можливо, не дуже швидко. Але ми бачимо серйозні зміни. І це при тому, що економіка пережила низку струсів. Ви втратили деякі ринки збуту, та й зміни цін на сировинних ринках, на які експортується ваша продукція, не на руку виробникам.

— Сказане вами відповідає образу МВФ як організації, яка змушує жити скромніше і споживати менше.

— Ідея тут така само, як у домашньому господарстві: якщо у вас дуже великі борги, треба щось міняти. При цьому ми завжди радимо уряду робити кроки, які надавали б мінімальний вплив на реальний сектор економіки.

А далі потрібно проводити структурні реформи, покращувати бізнес-клімат, розбиратися з корупцією. Все це дозволить вивільнити величезні потенційні ресурси, які у вас в країні є.

— Поки виходить навпаки: навіть Мінфін визнає, що за останній рік тіньовий сектор економіки зріс, незважаючи на всі реформи. І часто це пояснюють тим, що для МВФ головне — забезпечити доходи бюджету, а фіскальні органи для цього посилюють тиск на бізнес. Ви змушуєте Мінфін тиснути на підприємців?

— По-перше, зростання тіньового сектору характерне для багатьох країн, які переживають рецесію. Але в Україні цей сектор настільки великий, що потрібно докладати серйозних зусиль для того, щоб податкового законодавства дотримувалися краще та всі робили рівний внесок до економіки країни. Потрібно підвищувати податкову дисципліну в межах наявної системи так, щоб податки сплачували не тільки люди із незначними доходами. Тому важливо подолати корупцію, податкові ями та схеми ухиляння від податків. І в цьому питанні за останні кілька місяців відбулися позитивні зміни.

— Зібрати більше податків можна, якщо знизити тиск на бізнес.

— Ніхто не сумнівається в тому, що українську податкову систему необхідно спростити. Але, як я вже казав, є проблема з дотриманням податкового законодавства. Знизити тиск можна, але робити це потрібно так, щоб це не позначилося на доходах бюджету. А тут у держави дуже мало можливостей для маневру. Бюджет 2016 року і без того буде досить складним. Бо вже не буде певних доходів. А видатки зростуть.

— Мінфін зараз пропонує нову податкову реформу. Ви згодні з їхніми пропозиціями?

— Реформа зараз іще на ранній стадії. Знову ж таки, ми маємо обговорювати джерела доходу держбюджету. Наприклад, мова може йти про частини доходів Нацбанку. Або про продовження дії ввізного мита, яке вводилося тільки на цей рік. Цього доходу не буде в 2016 році. А він становить 2,5 % ВВП. З'являться додаткові витрати. Наприклад, субсидії для компенсації зростання енерготарифів, а також збільшення витрат на армію. Та й низка необхідних реформ теж призведе до додаткових витрат.

— Минулого року уряд почав приводити енергетичні тарифи до ринкового рівня. Чи є якийсь результат?

— Україна лише почала процес, який вона відкладала протягом багатьох років. До останнього часу через різницю в тарифах для промисловості та населення накопичувалися величезні суми боргу в державних компаній, країна споживала непристойно багато енергоресурсів і використовувала їх вкрай неефективно. Проблему потрібно було вирішувати. І процес пішов. Він іде складно, але головне, що ми йдемо від субсидування всіх, разом із найбагатшими, до адресної системі.

— Ви помітили якісь зміни в роботі НАК "Нафтогаз України"?

— Ми бачимо зміни. Бо втрати держави через Нафтогаз зменшуються. Отже, з держбюджету буде знято величезний тягар. Ви ж знаєте, що раніше низці компаній на законодавчому рівні не дозволялося платити "Нафтогазу". Верховна Рада ухвалила закони, які зобов'язали розраховуватися з компанією. Прийнятий парламентом закон про газовий ринок дозволить зробити його дещо конкурентнішим.

Далі нам потрібна була чіткіша картина того, що відбувається у секторі та з рахунками цієї компанії. Ми завжди наполягали, щоб "Нафтогаз" купував валюту на ринку, а не отримував її безпосередньо з Нацбанку, створюючи додаткове навантаження на НБУ. Протягом останніх кількох місяців він так і робив. Це підбадьорює. І показує, що змінюються підходи до керування фінансовими потоками. Є зрушення щодо прозорішої звітності, а також у питаннях дефіциту бюджету різних підрозділів компанії.

— Чи слід очікувати подальшого зростання тарифів?

— Україна та її влада пообіцяли, коли ухвалили програму співпраці, що буде поступове підвищення. Це має допомогти всій системі досягти балансу так, щоб більше не було фіскальних втрат. І цього слід досягти до 2017 року. Тому тарифи зростатимуть і далі.

— Зібрати більше грошей можна, але куди вони підуть? МВФ, який дає країні величезні суми, відстежує ті випадки, коли державні гроші просто розкрадаються?

— Звичайно ж, ми пильно спостерігаємо за тим, як уряд бореться з корупцією. Але нашим головним інструментом є нарощування резервів Нацбанку. В НБУ є системи, які існують у більшості центробанків. Ми, звісно, даємо гроші для фінансування держбюджету країни. Але питома маса грошей проходить через НБУ.

— У моменти різкого обвалу гривні НБУ продавав валюту, як стверджують банкіри, обраному колу фінустанов, які потім заробляли колосальні кошти на коливаннях. Це виснажувало резерви Нацбанку та було нечесно щодо інших учасників ринку.

— Ми допомагали НБУ розбиратися з певними моментами, які виникали на наявному валютному ринку. Але ринок тут відносно невеликий. І у нього є свої вади. Були, звичайно, і лазівки, з якими НБУ намагається розбиратися шляхом зміни своїх регуляторних норм. Ми бачимо, що ситуація змінюється.

— Ви все це бачите, але розумієте, що система недосконала?

— НБУ робив певні кроки для того, щоб усунути лазівки в системі. На будь-якому ринку неминуче з'являються учасники, які займаються купівлею-продажем. Але зараз валютний ринок відносно стабільний. І НБУ може задовольнити попит на валюту.

— Українські політики іноді кажуть, що коли якась реформа записана в меморандумі з МВФ, то вона рухається швидко. Чому б вам не записати побільше важливих реформ і не підштовхнути країну до радикальніших змін?

— По-перше, меморандум відображає те, що пообіцяли президент України, уряд та НБУ. По-друге, ми намагаємося концентруватися на макроекономічних питаннях, які критичні для розвитку економіки. Ну, а решту реформ можуть підтримувати інші партнери України, наприклад, Світовий банк. Сподіваємося, що ми виступаємо каталізатором реформ.

— Серед експертів є ті, хто каже: якщо виконувати всі рекомендації МВФ, дійдеш до катастрофи. І наводять такі невдалі приклади співпраці з фондом, як були у Аргентини або Греції. Чому вони зазнали невдачі?

— Приклади, які ви навели, сильно відрізняються один від одного. Вони відрізняються і рівнем взаємин з фондом, і тим, в якій ситуації перебували країни. Я гадаю, нам слід зосередитися на тому, що потрібно робити в Україні.

— Чи були випадки, коли країна йшла за всіма рекомендаціями МВФ і все ж зазнавала невдачі?

— У нас був досвід роботи з країнами, які переживали дуже лихі часи. І ми підтримували їх, коли їм доводилося приймати складні рішення. Ці країни проходили через рецесії й економічний спад. Наприклад, Ірландія та Латвія. Але вони зуміли впоратися з проблемами. І зробили це в партнерстві з нашою організацією. Звісно ж, ми поважали і їхню думку.

.